Парк замість багатоповерхівок

Активістам довелося подолати шлях від повного ігнору чиновників ЛМР та порад "домовлятись з забудовником" до рішення про створення парку на площі понад два гектари.

Історія дивовижного порятунку від знищення забудовниками озера Стосика, з найчистішою у Львові водою та колонією червонокнижних болотяних черепах, у репортажі "Еспресо.Захід".

Тема води та громадських водойм завжди важлива для великого міста. Зважаючи на львівську річку-примару, якої, за легендою, "немає, але вона насправді є", чимало водних об’єктів мають таку ж неоднозначну та загадкову історію.

Останнім часом ця тема знову стала мейнстрімом, зважаючи на те, як мер та головний архітектор міста (вже колишній) марили відновленням Пелчинського ставу. Та парадокс ситуації полягає в тому, що вони хотіли ревіталізувати озеро, яке свого часу було знищено тотальною забудовою. І в той же час своєю бездіяльністю сприяли тому, що з карти міста могла зникнути інша водойма, славна своєю унікальною фауною та найчистішою у місті водою.

Йдеться про озеро Стосика та його околиці, які формуються біля частини вцілілого Голосківського потоку. Найкраще його можна проілюструвати старими картами, де видно, що він бере початок з брюховицького лісу й тече попри Голосківські пагорби вздовж вулиці Замарстинівської.

Скріншот із карти фон Міга XVIII ст, де видно озеро Стосика. Джерело: mapire.eu/en/map/europe-18century-firstsurvey

Саме це розташування, а також садибна забудова поруч, і рятували потічок, а разом з ним і озеро від висихання. Що могло б статися за умови масштабнішої забудови, можна побачити на прикладі вже згаданого Пелчинського ставу, що був там, де тепер фонтан біля входу в Парк культури. Досить велика водойма обміліла після того, як почалося освоєння території Нового Світу, звідки витікали джерела, що живили озеро.

Така ж доля чекала й став на Замарстинівській. І тут питання до міської влади: чому вона намагається втілити масштабний проєкт відновлення Пелчинського ставу, а не хотіла нічого зробити, аби врятувати став Стосика?

Історія питання та скандали

Голосківський потік та озера попри нього спокійно собі існували і радували мешканців приміського села до чергового розширення полісу у 30-х роках ХХ ст., коли ця ділянка стала частиною Львова.

Вже в радянський період озеро передали на баланс "Львівського дослідного нафтомаслозаводу", який, згідно з виробничими вимогами, мусив мати технічну водойму. Земля ж, на якій воно знаходилось, залишилась комунальною.

Після розпаду СРСР завод припинив повноцінну роботу і невдовзі збанкрутував. Тривалий час відбувались мутні процеси, пов’язані з санацією, розподілом майна та його продажем з метою повернути борги. Величезний майновий комплекс і земельні ділянки в результаті численних перепродажів та складних схем опинились у руках забудовників.

Нині відомо щонайменше два скандальні епізоди, пов’язані з колишнім майном заводу.

Перший – це забудова фірмою "Ріел" території безпосередньо заводу на вулиці Богдана Хмельницького. Суть схеми у цьому випадку полягала в тому, що було розділено активи (майно) і пасиви (кислі гудрони на Грибовицькому звалищі) "Нафтомаслозаводу". І в результаті замість того, щоб з коштів, що надійдуть з продажу майна, ліквідувати проблему гудронів, його просто розділили між різними власниками і назавжди поховали можливість вирішення проблеми. Скандал, що піднявся у 2019 році, швидко згас, оскільки прагнення врегулювати екологічне питання ніхто навіть не ставив собі за мету.

Схема переоформлення майна та землі "Нафтомаслозаводу" на вулиці Богдана Хмельницького, до того, як її почав забудовувати "Ріел". Джерело: zik.ua

Другий епізод, не менш цікавий. Це скандальне отримання фірмою "Авалон" землі і забудова ділянки на вулиці Липинського. Тут теж були об’єкти, що належали "Нафтомаслозаводу" і на них ЛМР у 2015 році вирішила створити парк "Індустріальний" площею близько 40 га. Та частину цієї території площею 1,29 га шляхом застосування схеми з численними перереєстраціями вдалося вилучити у приватну власність та забудувати. У кінцевому варіанті її власником та забудовником стала фірма ТОВ "Авалон юніон", підконтрольна Григорію Козловському.

Схема ж полягала в тому, що спочатку йшлося про невелику будівлю, що належала "Нафтомаслозаводу" на вулиці Липинського, 27, за якою закріплена земля в постійне користування – у результаті була забудована ділянка у майже 1,3 га.

Крім прив’язки до збанкрутілого заводу, ця схема цікава ще й тим, що вона, як дві краплі води, схожа з тією, яку намагались провести на ділянці біля озера Стосика. Адже в обох випадках йдеться про землі рекреації, які перевели, за сприяння ЛМР, у зону багатоповерхової забудови. Обидві ділянки були внесені в один державний акт на право користування землею, виданий ще для "Нафтомаслозаводу". І за двома схемами стоїть одна і та ж людина.

Державний акт на право постійного користування землею. Джерело: "Наші гроші. Львів"

Відмінність лише в тому, що за Голосківський потік та ставок заступилася громада. Ну і в тому, що вже була розкрита й оприлюднена схема мутної співпраці ЛМР та забудовника на Липинського.

Схема, яка не відбулася

Тепер важко сказати, чий інтерес переважав на цій ділянці. Адже схема вже була відпрацьована "Авалоном" на Липинського та й ці дві ділянки проходять по одному акту "Нафтомаслозаводу". Також, як у випадку з Липинського, так і з Замарстинівською, це питання на сесії ЛМР активно лобіював Григорій Козловський.

З іншого боку, власником озера, якому вже був присвоєний кадастровий номер на землю, було ТОВ "БК Приватбуд Львів" з орбіти іншого забудовника – "Ріел".

Та враховуючи, що ділянка біля озера є чималенькою (у міській раді навіть не озвучують її площу, але вона становить не менше 4 га.), то місця під нові ЖК вистачило б на всіх.

Сучасний вигляд околиць озера Стосика. Джерело: Google maps

Як відбувався процес боротьби за збереження цього кутка природи та як мешканці Голоска пройшли шлях від повного ігнорування та перешкоджання з боку ЛМР, через вимоги "домовлятись з забудовником" і до обіцянки створити парк, у короткій хронології, наданій редакції громадськими активістами:

20 серпня 2019 року – з ініціативи ЛМР проведені громадські слухання по "зміні №6" Детального плану території "Під Голоском". Міська рада пропонує змінити зонування із рекреації на Ж3,Ж4 (багатоповерхова забудова) та побудувати новий житловий комплекс на 300 квартир. Ділянки, які відводяться в межі змін, охоплюють річку і джерела, які живлять озеро. Всі присутні 150 чоловік проголосували проти цих змін.

Тоді громада й забила на сполох та почався процес з'ясування балансоутримувача чи власника ставу Стосика і приток, реквізити якого чиновники намагалися до останнього приховати.

Вересень 2019 р. – громада подає у ЛМР проєкт на облагородження ставу. Міськрада відхилила його в останній момент з надуманих причин, стверджуючи, що він перебуває на балансі"Нафтомаслозаводу". Хоча, як згодом з'ясувалося, на той момент усі активи заводу були продані, а сам він припинив існування у зв’язку з рішенням суду про банкрутство. А озеро вже мало зовсім іншого власника, хоча земля продовжувала перебувати у комунальній власності.

23 грудня 2019 року – громада організувала власні слухання проти забудови і за створення парку в рекреаційній зоні біля ставу. За це рішення проголосували усі присутні.

27 січня 2020 року – міська рада ініціювала нову зустріч, де вже були частково "розкриті карти". На неї вони запросили юриста фірми "Ріел" Ігоря Гуменчука, якого також назвали представником ТОВ "БК Приватбуд Львів". Він продемонстрував договір купівлі-продажу на біржі земельної ділянки під озером фірмою"Темп" з наступною передачею її у статутний капітал фірми ТОВ "БК Приватбуд Львів", одним із засновників якої вона є. (Схема перереєстрації ділянки через "Темп" та "БК Приватбуд Львів" для "Ріел" подана вище, і вона аналогічна з тією, що відбувалась з нерухомістю та землею заводу на вулиці Богдана Хмельницького – Авт.). Що цікаво, "Приватбуд" як новий "власник" вже навіть виробив паспорт водного об'єкта, але він поки що не був зареєстрований у водному агентстві і міськраді.

Мерія в особі Гелени Пайонкевич надала свою копію паспорта, датовану 2012 роком. З цього часу він у ЛМР не поновлювався, хоча, згідно із законом, це має відбуватись кожні 5 років.

Отож тут можна припустити, що був намір навмисно не поновлювати старого паспорта водного об’єкту від ЛМР, щоб потім легше було визнати чинним паспорт нового власника – "БК Приватбуд Львів", який пов'язують з "Ріел".

13 лютого 2020 року – "Приватбуд" не здається і виробляє технічну документацію на земельну ділянку під ставом. Їй присвоюється кадастровий номер 46/0137500:05:004:0466 з цільовим призначенням – земля будівель промисловості. Тоді ж вона надається власнику у постійне користування. Хоч власником записаний уже не існуючий "Нафтомаслозавод". На запит представників громадськості, "Геокадастр" дав відписку,що все зроблено законно.

Витяг з державного земельного кадастру щодо земельної ділянки під озером Стосика. Фото з архіву громадських активістів

Лютий – березень 2020 року – представники громади підготували, а люди проголосували і добилися винесення на сесію петиції про збереження зони рекреації озера та створення парку. Депутати її проголосували. Але на цьому ж сесійному засіданні, всупереч всім зверненням, громадським слуханням та особистій розсилці з описом проблеми майже всім депутатам,"зміну № 6" до ДПТ "Під Голоском"винесено на голосування. Основним лобістом цього питання на сесії був Григорій Козловський і депутат від фракції ВО "Свобода" Андрій Карбовник. Але, на щастя, рішення не було прийнято – забракло всього одного голосу (запис сесії за посиланням, розгляд цього питання з 6 год. 40 хв.).

Розуміючи, що проти озера виступають не лише забудовники, а й виконавча влада міста і депутати, громада подає скарги та звернення в прокуратуру, нацполіцію, міськраду про повернення озера у власність міста. У відповідь чиновники пропонують домовлятися (!!!) із "Приватбудом" – громада категорично проти.

28 серпня 2020 року – завдяки проголосованій петиції, підтримці активістів району Малоголосківська/Підголоско та тиску громадськості Львова виконком ЛМР своїм рішенням 758 передав став по вулиці Замарстинівській, 270, на баланс Шевченківської райадміністрації. Це була перша велика перемога.

Перші успіхи, але не привід, щоб розслаблятись

Водночас з боротьбою за збереження рекреації, громада продовжила подання проєктів на фінансування у ЛМР. У липні цього року їм вдалося виграти проектна облаштування джерела біля озера Стосика. Його вартість 0,5 млн грн. За ці кошти мають намір провести благоустрій і створити повноцінний громадський та відпочинковий простір. Роботи мають початися вже в листопаді цього року.

У серпні громада повторно подала проект на облаштування,очищення і укріплення берегів озера. Якщо попереднього разу він був відхилений ще на стадії подання з надуманих причин, то цього – розголос і рішення про передачу озера на баланс райадміністрації мають сприяти тому, що вдасться і його виграти та реалізувати.

Та й на цьому громада не має намір зупинятися та вимагатиме реалізації петиції про створення зони рекреації на всій території навколо озера. Саме цієї петиції, яка була проголосована на сесії, де депутатам не вдалося "пропхати" рішення про дозвіл на забудову території. І, виглядає, що чиновники вже змирились з тим, що люди не дозволять продати і знищити унікальний клаптик природи та почали активніше рухатись у напрямку виготовлення усіх потрібних документів для створення парку чи зони рекреації.

Як просувається підготовка ділянки до створення зеленої зони або навіть парку у коментарі "Еспресо.Захід" розповів в. о. директора департаменту містобудування Сергій Коровайник.

"На цій ділянці є землі у приватній власності, є землі міста, які ми пропонували на аукціон, є озеленені території і є саме озеро. Однозначно озеро ми залишимо для громади, а навколо нього хочемо розвинути територію і створити парк. Місто готове пожертвувати своїми землями, які мали йти на аукціон, і зараз наші фахівці розробляють зміни до містобудівної документації для того, щоб там вже офіційно створити зелену зону. Зараз ми отримали дозвіл на коригування зонінгу Шевченківського району, і після того, як він буде скоригований і визначено межі зеленої зони, вони будуть відповідним чином закріплені за адміністрацією та створено парк.

Значна територія цієї ділянки є у зоні рекреації. Озеро до того було в статусі земель промисловості, але зараз ми працюємо над тим, щоб перевести його також у зону рекреації.

Попередньо ми маємо намір створити парк на ділянці понад два гектари. І він орієнтовно буде сформований з озера та вздовж Голосківського потічка. Тобто ми будемо його формувати з максимальної території озелененої зони, що належить місту.

Також ми на робочій групі з мешканцями чітко прийняли рішення про те, що землі, які є у власності міста, не будуть виставлятись на аукціон, а увійдуть у межі майбутнього парку. Таким чином ми зможемо мінімалізувати забудову на цій ділянці.

Щодо приватних власників ділянок, то вони наразі мають право лише на малоповерхову забудову на своїй землі".

Тож якщо глянути на кадастрову карту, то видно, що номер оформлено на озеро та п'ять ділянок лівіше. І якщо вірити Сергію Коровайнику, то забудова, і то малоповерхова, можлива лише на цих п’яти ділянках. Решту ж, можна припустити, мало б увійти у територію парку.

Скрін з кадастрової карти з позначкою озера та приватизованих ділянок. Джерело: публічна кадастрова карта

Щодо кадастрового номера озера, Сергій Коровайник розповів, що комерційна організація посприяла тому, що його було виготовлено, але це не означає право власності, а лише площу і межі ділянки. Земля під озером була і залишається у комунальній власності міста.

Своїми ідеями щодо того, як має виглядати озеро після реалізації проекту, поділилася також активістка Віра Лісикевич:

"Він уже пройшов модерацію і його затвердили офіційно в переліку проєктів,чого нам не вдалося добитись минулого разу. Перш за все там треба укріпити береги. Озеро ми плануємо поділити на дві половини. Одну почистимо і зробимо там відпочинкову зону, а інша буде більш дикою, без доступу людей, щоб там жили качки, черепашки і риби. Також нам обіцяли, що зроблять будиночок для качок у воді. Голосування за проєкт триватиме з 1 по 15 листопада. Ним передбачено фінансування до 5 млн грн".

Переформатування сил

Чи відступляться два забудовники-важковаговики від цієї ділянки – малоймовірно. Наразі виглядає на те, що місто шукає компроміс між усіма сторонами. Він полягатиме у тому, що буде збережено озеро, Голосківський потік, джерела та притоки до нього.

Та, можна припустити, що інтереси забудовників теж доведеться врахувати. "Ріел" вже має по сусідству ЖК "Моне" і прагнув продовжити експансію на територію, намагаючись оформити для себе землю озера. Не зможуть проігнорувати й інтерес одного з найвпливовіших депутатів ЛМР Григорія Козловського, який особисто лобіював та пропихав "зміну № 6" на цій ділянці. Тим більше, у менеджерів "Авалону" є досвід виведення земель з рекреації та забудови ділянки, опираючись лише на запис в акті постійного користування землею, виданому "Нафтомаслозаводу". До речі, якщо уважно прочитати цей запис, то у ньому йдеться не про конкретну адресу, як це було стосовно Липинського, 27, а просто "вул. Замарстинівська", а тут вже поле для маніпуляцій значно більше.

До того ж, залишається в силі звернення про зміни в ДПТ, яке було подане Тарасом Морозом, власником невеличкої земельної ділянки на цій території. Як стверджують активісти, він є добрим знайомим ексдепутата від ВО "Свобода" Юліана Рудницького, на маму якого, Ольгу Рудницьку, оформлена ділянка поруч. Мабуть, саме цим викликаний і великий інтерес до голосування цієї зміни, який виявляли певні депутати від ВО "Свобода".

Не виключено, що ця зміна мала врахувати інтереси всіх учасників процесу. Також є велика ймовірність, що вони перегрупують сили в нових умовах і знову підуть з новими пропозиціями у сесійну залу.

Ми попросили прокоментувати ситуацію з озером та планами щодо забудови ділянки Ігоря Гуменчука, який тривалий час працював у Львівській міській раді в управлінні земельних ресурсів. Нині він директор з питань розвитку фірми "Ріел", а на громадських слуханнях виступав представником "Приватбуд". У цій розмові він назвав себе просто консультантом із земельних питань. Він всіляко заперечував те, що "Ріел" та "Приватбуд" щось пов'язує, хоча у розмові таки назвав ці дві фірми "нашою структурою". Також він стверджував, що його представники не мали наміру забудовувати територію озера, а навпаки хотіли його облагородити та провести рекреацію:

"Після банкрутства "Нафтомаслозаводу" його територія і об’єкти нерухомого майна перейшли до "Приватбуду", який не має жодного відношення до "Ріел" – це дві окремі юридичні особи. Те, що я є представником за дорученням "Приватбуду" на зустрічах з громадськістю також зовсім не стосується "Ріел".

Поруч з озером Стосика якась структура, яка саме, я не готовий сказати, бо не досліджував цього питання, мала будувати котеджі на земельних ділянках, що були на аукціоні. До цих земельних ділянок ні "Приватбуд", ні "Ріел", ні будь-яка інша наша структура жодного відношення не мають.

Озеро Стосика, як його зараз почали називати, – була технічна водойма. І так воно й було… Інших речей, пов’язаних із забудовою, чи стосунків з будь-ким, ми не мали і не маємо в подальшому.

Ми дуже добре ставимось до рекреаційних зон і хотіли тут допомогти її поліпшити, але оскільки нам не дозволили цього, то не будемо нічого робити. Ми хотіли почистити озеро, але коли дізнались, що там живуть черепахи, то відмовились від цієї ідеї, бо вони мусять мати природне середовище. Також ми хотіли почистити притоки й загородити озеро, бо нерідко туди приїжджають мити машини, що є неприпустимо".

Великим плюсом у контексті збереження цієї ділянки є дослідження фахівців ЛНУ ім. І. Франка, яке, до речі, було зроблене на замовлення Львівської міської ради. У ньому чітко йдеться про те, що Голосківський потік та озеро Стосика є унікальними і критично важливими як запас чистої питної води для міста.

Титульна сторінка Звіту про Голосківський потік та озеро Стосика для виготовлення паспорта водного об'єкта. Фото з архіву громадських активістів

"На сьогодні водойми, які живляться за рахунок гідрологічної системи Голосківського струмка, є найчистішими у Львові за якістю води, тому важливого значення набуває питання забезпечення хорошого екологічного стану його водозбору. Групою спеціалістів Львівського національного університету імені Івана Франка (керівник Юрій Зінько) було обґрунтовано створення у верхів’ях Голосківського струмка гідрологічної пам’ятки природи… Потік та озера попри нього варто зберегти як резервні для водопостачання міста", – йдеться у дослідженні.

До речі, ті ж активісти, які борються за збереження озера, дослідили та підготували довідку про нього у Вікіпедії. Як виявилось, вода з озера використовувалась для виробництва однієї з найзнаменитіших у світі в першій половині ХХ ст. горілки – фабрики Бачевських. А назву воно отримало також від імені громадського активіста Йосипа Стосика, який, переживши німецьку окупацію та Голокост, доглядав озеро після Другої світової війни.

Фото з дрона околиць озера Стосика. Фото надав Михайло Лишак

Тож сподіваємось, що ареал Голосківського потоку за активної позиції громади та розуміння влади, яке врешті сформовано, стане унікальною і повчальною історією зі щасливим кінцем і всі їхні зусилля не закінчаться днем виборів 25 жовтня. Нехай вона стане прикладом для інших, і в місті будуть врятовані від забудовників не лише озеро Стосика, але й болота на Рясному, торфовище на Білогорщі та річка Зубра на Сихові.

Стежте за найважливішими новинами України та світу разом з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на наш Telegram-канал