Яким буде муніципальний мистецький центр у Львові

Про це інформує "Еспресо.Захід".

У першій неоготичній будівлі міста, зведеній у 70-х роках XIX століття, незабаром відкриють Львівський муніципальний мистецький центр. Сьогодні, 28 вересня, чинна його директорка, культурна менеджерка Ляна Мисько провела відеоекскурсію у межах проєкту "Майстерня міста" та розповіла, якою буде нова локація.

Біля подвір’я будматеріали, пилюка. Біля сходів до приміщення відро з цементом, цегла. Ляна обережно заходить, переступаючи через них.

"Найперше, що ви побачите, коли прийдете сюди, – це склепінчастий вхід. І зустрінете тут цікавих людей. Наприклад, Василя Косіва, який сьогодні допоможе мені розповісти про нашу інституцію. Це буде точка, де об'єднуватимуться різні художні сили міста. І це буде точка притягування, сподіваємось, не лише для Львова, а й для всього світу. Ми так задумали, так хочемо. Василь допомагав писати такий філософський документ разом з нашою експертною групою. І цей документ ліг в основу статуту. Він не має в собі чіткої мети. Наприклад, що маємо досягти чогось конкретного. Це, мабуть, нереально в нашому випадку", – розповідає Ляна.

Василь Косів – доктор мистецтвознавства. Він погоджується з директоркою і каже, що тут зустрічатимуться люди, і після таких діалогів може народитися щось таке, про що ми зараз навіть не можемо підозрювати: "У цьому вся суть такого простору. Інституція надаватиме можливість каталізувати творчість. Якщо говоримо про візуальні мистецтва, то говоримо й про освітні ініціативи, комунікації. Це творчий процес. Ми намагатимемось з'єднати всіх людей".

Коли люди приходитимуть в центр, то потраплятимуть до вітальні, де зможуть залишити речі. Одразу звідси зможуть зайти до виставкової зали. Ляна каже, що саме в ній були верстати старої друкарні, яка працювала від часу зведення будинку. Зазначає, що в кімнаті був дуже важкий верстат: "Ми переживали, що через нього може навіть прогнутися фундамент, але все нормально. Люди, які тоді це робили, знали що роблять. Думаю, що через ту друкарню будинок і зберігся. Тут не було ресторанів чи якихось лабораторій".

Коли відвідувачі оглядатимуть виставковий простір, то зможуть побачити стелю, на якій збереглися малюнки з попередніх століть. Під час ремонту вирішили не закривати її гіпсокартоном.

"Ми перебуваємо у центрі, де все переплітається. Всі будівлі стояли століттями й мають безліч естетичних нашарувань. Ми хочемо творити щось нове, але не робимо це з чистої сторінки. Це гарне поєднання. Такі прошарки історичних процесів можна побачити і в інших приміщеннях. Малюнки на стінах намагалися зберегти та відновити", – розповідає директорка.

Виставкова зала займатиме лише третину простору. Далі відвідувачі зможуть вийти до кухні або приміщення, де переосмислюватимуть побачене. Тут буде місце для лекцій та кіно. Ляна сподівається, що також тут буде критика, яка даватиме ще одні нашарування смислів.

Василь говорить, що розповідаючи про сучасне мистецтво, яке тут житиме, наголошуватимуть на тому, що воно може бути яким завгодно, але його об'єднує критичне мислення: "Те, що не несе в собі критичного мислення, складно назвати сучасним мистецтвом. Бо тоді все всім подобається, а так не може бути. Ми дійшли до цього стану, коли мистецтво дуже різне, міждисциплінарне, але завжди глибоке і завжди з критичним мисленням".

Окремо в центрі акцентуватимуть на інклюзії. Сюди хочуть залучити якнайбільше людей. Йдеться насамперед про осіб з інвалідністю. Василь та Ляна говорять, що працюють над проєктами, які допомагатимуть таким людям не боятися виходити з дому. Тепер тут облаштували пандус. Його створювали, консультуючись з тими, хто користується інвалідними візками.

Відремонтували й двір. Кажуть, що це подарунок від інституції сусідам, з якими сподіваються жити в мирі та злагоді.

"Сусіди – це добра нагода, щоб тестувати всі речі, про які ми говоримо, про які ми написали. Ми ж писали про охоплення якомога більшої кількості львів'ян, про інклюзію та різні вікові соціальні групи. Ось вони всі тут є довкола. Не треба бозна-кого уявляти. Це наш маленький космос. Думаю, що ці люди стануть першими учасниками заходів, які тут будуть, і першими промоутерами цього місця", – сподівається Василь Косів.

Директорка каже, що у дворі реставрували дорогу, якою колись їздили карети: "Ми її витягнули з-під завалів болота, залишків асфальту. Сусіди не були дуже щасливі, бо трохи важко ходити, але такою є природа міста. У нас дуже багато бруківки та нашарувань".

Ляна повертається до приміщення і показує майбутню сцену. Тут читатимуть лекції. Люди приходитимуть сюди й бачитимуть виставку й навпаки. Попри такі плани, дівчина говорить, що вже є скептики.

Василь відповідає, що все, що пов'язане із сучасним мистецтвом, ніколи не має спокою: "Треба приготуватися, що в цьому місці буде все, що завгодно, але не спокій. Не сон, аморфність і дрімота. Локації, яка показує весь спектр сучасного мистецтва у Львові, поки що немає. Якщо він тут буде, то творитиме провокацію і дискусії. Тому треба готуватися до діалогів".

Також тут облаштують кав'ярню, у програмних документах вона називається "Шоу-кухня". Художники не лише малюватимуть, а й готуватимуть їжу. Василь вважає, що це одне з найважливіших місць у центрі, бо за кавою, у розмовах народжуватимуться ідеї.