Урбан-ферми для microgreen

Великі українські урбан-ферми хваляться місячним заробітком у розмірі від 1600 до 2500 доларів за місяць. І заохочують українців споживати їхній зелений продукт.

Про те, що урізноманітнити свій раціон цим видом зелені варто, заявили ще сорок років тому в американських університетських центрах. Тут досліджували наявність вітамінів та бета-каротину в маленьких паростках, які швидко виростали в домашніх умовах. І визнали – чим яскравіший мікрогрін, тим більше в ньому користі для споживача. Паростки червоного буряка мають найвищі показники вітаміну С, хоча на його виробництво потрібно лише 10 днів. В Україні цей вид бізнесу розвивається як у столиці, так і у Львові, Луцьку, Рівному та Ужгороді. Тут є чимало виробників та споживачів.

Але щоб спробувати цю смакоту, не обов'язково іти до супермаркету чи замовляти доставку з ферми, яка займається пророщуванням. Її можна спокійно мати в себе на підвіконні, дотримавшись усього кількох правил.

Як вирощувати microgreen удома?

Паростки всіх видів можна сміливо висівати в домашніх умовах. Є лише одне правило: дотримання гігієни вирощування. Насіння не повинно бути обробленим сільськогосподарською хімією, під час пророщування не можна допустити появи плісняви, усі ємності та вода мають бути ідеально чистими. Інакше замість вітамінізації організму можна потрапити до лікарні з інтоксикацією.

Насіння для пророщування вдома нині продає будь-яка ферма, що займається мікрогріном. Таких в Україні чимало. Свою продукцію лише кілька з них продають у вітчизняних супермаркетах. Переважна більшість їхніх клієнтів – ресторани та користувачі інтернет-мережі.

Саме на сайтах великих і маленьких фірм звичайні споживачі шукають дешевший чи якісніший продукт. І тут же можна купити екологічно чисте насіння, щоб місяць-другий спокійно забезпечувати своїх домашніх хрумкими зеленими додатками до основних страв.

Виробники, які вирощують великі партії мікрозелені, шукають своє ідеальне насіння на ринках. Саме тут перевіряється якість продукту: якщо через два тижні він дасть хороший урожай, покупець замовляє вже велику партію сировини.

Отримавши насіння з сайту, купивши на ринку чи зібравши на городі своє, починається підготовка до пророщування. Для цього насіння замочують у розчині води і перекису водню, а потім висіюють на спеціальний килимок з льону, у ґрунт або на марлю. Найшвидше виростає крес-салат, а редиска, гірчиця, соняшник та інша смакота готовими до споживання будуть через тиждень-два.

Мікрозелень – це найдушевніше виробництво

Вирощувати сонях, гірчицю та іншу смакоту львів'янка Наталя Старий почала саме на підвіконні. Перед "зеленим бізнесом" вона вже мала успішний досвід роботи з дитячими товарами. Якщо спершу ніжну зелень радо їла донечка жінки, нині в неї для своїх малюків замовляють смакоту вже інші жителі Львова. Для дітей беруть соняшник та горошок через солодкий смак. Гірчиця, цибуля та інші види microgreen ідуть на стіл дорослих клієнтів. Тут є пікантний смак, який гарно поєднується з яйцем-пашот, м’ясом, супами-пюре.

На облаштування вже більшого виробництва жінка витратила півтори тисячі доларів. За ці гроші поставила стелажі й освітлення в орендованому приміщенні.

«Мікрозелень – це чесний і щирий продукт, – розповідає про свій улюблений бізнес Наталія. – Для неї не треба будувати завод і вкладати великі гроші, цей бізнес на етапі тестувань можна запустити з підручних засобів. Спершу треба знайти адекватне приміщення і насіння. В Україні з цим халепа. Щоб вивчити ринок, зрозуміти, що варто брати і звідки, пішло трохи часу. В нашій країні є велика націнка, тому ми шукали найвигідніший варіант закупівель сировини, оптимальний між "дорого" і "добре". В Польщі закуповували кольорову редиску, щавель, базилік – екзотику.

Ми маємо два види виробництва – гідропоніку і ручний полив. На останньому вирощуємо квіти, їх теж радо їдять і в ресторанах, і в простих сім’ях. В часи карантину основним покупцем були роздрібні клієнти, після виходу з нього 70% мого продукту замовляють ресторани.

Наталія часто спілкується з колегами з Луцька, Рівного, Ужгорода, і в кожного різна ситуація з бізнесом, бо є різні можливості. Хто почав вирощувати мікрозелень вдома в кімнаті, хтось на горищі, хтось орендує приміщення. "Кожен винаходить свій велосипед сам, адже немає стандартизації. На відміну від іноземних колег, в яких стандартизовані бокси, субстрати, гідропонічні установки. В нас стелажі роблять хто і як може – хтось за 500 гривень, хтось за 2000 гривень. Я, коли зрозуміла, що то моє, за дві тисячі купила стелаж, поставила там освітлення для рослин і комерціалізувала справу", – каже підприємиця.

Ніжна зелень стала чудовим бізнесом для українців

Першими досліджувати властивості мікрогріну почали в американських університетах сорок років тому. У 2014 році Служба сільськогосподарських досліджень USDA ще раз проаналізувала склад 25 сортів. Найвищі концентрації вітаміну С, Е, К та бета-каротину виявили в червоній капусті, кінзі, червоному амаранті і дайконі. Дослідники радять споживати найбільш інтенсивно пофарбовані рослинки, вони найпоживніші.

В Україні поки що немає статистики про те, скільки людей займається "зеленим бізнесом". Найпопулярнішим виробником вважають жителя Одеси Івана Воробйова, який себе називає Зеленим шефом. Одесит працював шеф-кухарем, коли дізнався про існування зелених соковитих паростків. Спершу він вивчив, як їх їсти, нині – як їх вирощувати. Іван має сіті-ферму на 400 метрів квадратних, активно веде ютуб-канал, де показує результат своєї улюбленої роботи, ділиться рецептами: як боротися з пліснявою, добирати насіння, облаштовувати стелажі. За гумор і безпосередність його полюбили 32 тисячі українців та жителів країн СНД. Нині чоловік вирощує 14 видів рослин і робить з паростків пшениці корисний вітґрас. Іван показує, наскільки він здоровий і енергійний, жартує, його стоматолог заледве не заздрять здоров’ю зубів свого пацієнта.

Чоловік особисто допоміг відкрити 150 сіті-ферм, саме так у світі називають місце, де вирощують ніжний продукт. Адже поставити стелажі, світло, вентиляцію і вирощувати смачні рослини можна будь-де. Одесит активно вчить азів особливого бізнесу всіх охочих. Його студенти витрачають на облаштування виробництва приблизно 3000 доларів. Найбільше коштує облаштування вентиляції, автополиву, недешевим є якісне чисте насіння, екодобрива та упаковка. Іван навіть облаштував компостний ящик, де залишки від виробництва згодовує спеціальним хробакам.

Фото Наталії Старий

Автор Оксана Худицька