Хто прийде на зміну Садовому?

15 вересня в Україні почалося висування кандидатів у депутати та голів територіальних громад на місцеві вибори, які відбудуться 25 жовтня. Поки що в публічний простір проникли переважно прізвища тих, хто прагне стати мерами обласних центрів. Саме вони, як локомотив, поведуть за собою і списки охочих стати депутатами міських рад.

Зазначимо, що ці вибори будуть суттєво відрізнятися від усіх попередніх. Як формою, так і змістом. Важливою особливістю буде те, що вони відбуватимуться в умовах карантинних обмежень. Та з ними сьогодні всі вже звиклися й ті інструкції, які підготував уряд для організації роботи дільниць у день виборів, мало чим відрізняються від типової поведінки у громадських місцях. Це щодо форми.

Головними ж змістовними особливостями стане те, що обласні центри перестануть бути лише містами, а вже перетворилися в ОТГ, і за владу у громаді, відповідно, голосуватимуть також території, приєднані в результаті децентралізації.

Не менш важливим є й те, що вибори відбудуться за відкритими списками і, крім голосування за партію, виборці також визначатимуть одного депутата зі списку цієї ж партії, який їм більше до душі.

Тож якщо партійні списки та депутатська команда ще в процесі формування, то кампанії потенційних голів уже йдуть повним ходом.

Сьогодні "Еспресо.Захід" у межах проєкту "Місцеві вибори 2020" аналізуватиме ситуацію у Львові, де мерська кампанія, з одного боку, одна з найактивніших в Україні. А з іншого, якщо зважити на перелік кандидатів, цього разу не принесла жодних несподіванок. Також вже звичним стане боротьба за те, хто ж стане конкурентом Андрія Садового у другому турі.

Та, власне, на етапі другого туру й почнеться найцікавіше. Адже чи не вперше за три каденції чинного мера доволі чітко проглядається тенденція втрати Садовим прихильності львів’ян. Натомість вона переходить до його конкурентів, насамперед Олега Синютки, який вийшов на чисте друге місце і тепер дихає у спину лідеру.

До того ж у нього є те, чого немає у Андрія Садового, – перспектива росту у формі потужної підтримки партії "Європейська Солідарність" та її лідера Петра Порошенка. Саме вони були фаворитами електоральних симпатій мешканців Львівщини на попередніх всеукраїнських виборах і залишаються ними, згідно з теперішньою соціологією.

До речі, про соціологію. Крайнім опитуванням щодо виборів в Львівську ОТГ стали дослідження соцагенції "Фама", які важко назвати репрезентативним, оскільки агенцію експерти пов'язують з Андрієм Садовим, а дослідження відбулося на замовлення іншого учасника перегонів – партії "Варта". Та, не беручи до уваги абсолютних показників, сконцентруємося на тенденціях: Садовий лідирує, але найбільший шанс вийти у другий тур, як і найбільший серед лідерів приріст популярності, демонструє Олег Синютка. А враховуючи те, що рейтинг партії значно випереджає особисту електоральну симпатію до Олега Михайловича і майже рівний з популярністю Андрія Івановича, то розклади попереду обіцяють бути цікавими.

Отож, до 24 жовтня процес висунення і реєстрації завершиться і стане точно відомо, скільки ж політиків захочуть поборотися за кабінет у львівській Ратуші. Поки що їх трохи більше десятка – на виборах у 2015 році було 11 кандидатів.

Про участь у виборах на посаду голови Львівської ОТГ вже заявили:

• парламентарі Олег Синютка ("Європейська Солідарність"), Тарас Батенко ("За майбутнє") та Ярослав Рущишин ("Голос");
• екс-нардепи Ігор Васюник (самовисування), Оксана Юринець (УДАР), Руслан Кошулинський (ВО "Свобода");
• колишній заступник голови Львівської обласної ради Володимир Гірняк ("Громадянська позиція"), інформація наразі не підтверджена;
• депутати ЛМР Юлія Гвоздович (УГП), Тарас Кльофа ("Слуга народу") та Ігор Зінкевич ("Варта");
• чинний міський голова Львова Андрій Садовий ("Самопоміч"), який до того неодноразово заявляв про те, що не братиме участь у цих виборах, але все ж вирішив балотуватися;
• також львівський стоматолог Юрій Бунь ("Громада і закон"), головна лікарка Шпиталю ім. Шептицького Наталія ван Доеверен ("Духовна Україна"), архітектор Ігор Кузьмак (НРУ, що йде на вибори з Радикальною партією Олега Ляшка) та скандальний активіст Остап Стахів (самовисування).

Крім тих, хто вже заявив про участь у виборах, активно фігурує у медіа та на білбордах ім'я ще одного кандидати – Назарія Брезіцького.

А тепер про основні віхи кар’єри кожного з кандидатів, що мали б прихилити до них виборців та забезпечити якісне управління Львівським ОТГ.

Почнімо з чинного мера Львова. Андрій Садовий (52 роки) – "Самопоміч".

1992-1995 роки – почав управлінську кар'єру з посади заступника директора Львівського відділення Фонду соціальної адаптації молоді при Кабінеті Міністрів України.

1993 рік – стає співзасновником радіостанції "Люкс", яка поклала початок його медіаактивам, об'єднаним навколо ТРК "Люкс" (радіо Люкс та Максимум,сайти Zахіd.net та Football 24, канал новин "24"). У 2006 році напередодні виборів переписав їх на свою дружину Катерину Кіт-Садову.

1995-1998 роки – член наглядової ради ЗАТ ІК "Галицькі інвестиції". Товариство займалося скуповуванням інвестиційних сертифікатів, що почало процес приватизації підприємств та їх активів, а Андрій Садовий був у ньому однією з ключових осіб.

1997-2005 роки – керівник ВАТ "Південьзахіделектромережбуд".

1998-2002 роки – депутат Львівської міської ради.

2002 рік – створив ГО "Інститут розвитку міста", а у 2005 році – ГО "Самопоміч", яка у 2012 році стала однойменною партією.

2002 рік – програв свої перші мерські вибори Любомирові Буняку.

2006 рік 26 березня – обраний мером Львова (самовисуванець), 2010 – переобраний від Республікансько-Християнської партії, 2015 – обраний втретє від партії "Самопоміч".

2014 рік – став роком наразі найбільшого тріумфу Андрія Садового-політика: партія "Самопоміч" взяла участь у парламентських виборах та пройшла у Верховну Раду. Сам лідер партії відмовився очолити список, зіславшись на те, що має намір продовжувати керувати містом. Насправді тоді він осідлав амбіції потрапити у найвищі кабінети Києва. І хоч публічно заявляв, що посада президента його не цікавить, та все ж з розрахунком на неї відмовився від пропозиції очолити уряд. Та росту кар’єри завадили, з одного боку, неоднозначна політична позиція фракції "Самопомочі" у Верховній Раді, а з іншого – Грибовицька трагедія у Львові і пов'язана з нею т. зв. "сміттєва епопея" (її відлуння чути й досі). Як не намагався Андрій Садовий зіграти роль жертви, але його рейтинг різко обвалився. І мер Львова, щоб не демонструвати мізерну підтримку, зняв кандидатуру на президентських виборах на користь Анатолія Гриценка, що, зрештою, не допомогло й останньому.

Удруге Садовий продемонстрував, що заради політичної доцільності може кардинально змінювати свою позицію та порушувати дане публічно слово тоді, коли після обіцянки більше не балотуватись у мери, знову оголосив, що йде на вибори на свій, вже четвертий, термін у 2020 році. І хоча й тепер він має найвищий рейтинг серед усіх кандидатів, але саме ці вибори обіцяють бути для нього найскладнішими з усіх кампаній.

На минулих виборах у міську раду очолювана ним партія "Самопоміч" набрала 31,67% голосів, посівши перше місце, та провела 24 депутати.

Основним конкурентом чинного мера є народний депутат Олег Синютка (50 років) – "Європейська Солідарність"

1992-1994 – працював керівником Івано-Франківського відділу Фонду соціальної адаптації молоді України, де, вочевидь, і познайомився з Андрієм Садовим, який був заступником голови Фонду на Львівщині.

1995-2002 роки – працював у комерційних організаціях.

Починаючи з 1998 року – тричі балотувався у народні депутати.

2002-2006 роки – заступник міського голови Івано-Франківська.

2006-2010 роки – депутат Івано-Франківської обласної ради.

2006-2014 роки – заступник мера Львова Андрія Садового, директор Департаменту економічної політики ЛМР.

2014 рік – очолив Львівську ОДА та перебував на цій посаді рекордно довгий період, цілу каденцію, аж до обрання нового президента у квітні 2019 року. За час роботи Олега Синютки у ЛОДА Львівщина постійно перебувала серед лідерів за показниками розвитку.

2019 рік – обраний народним депутатом за списком партії "Європейська Солідарність" (№9).

Упродовж фактично усієї каденції голови ЛОДА перебував у жорсткій конфронтації з мером Львова Андрієм Садовим. Її апогеєм стала "сміттєва криза", якій передувала Грибовицька трагедія 2016 року. Саме очолювана Олегом Синюткою обласна адміністрація кілька разів організовувала розчищення заваленого сміттям міста та, врешті, перебрала на себе функції вивезення відходів на два роки.

Олег Синютка оголосив про участь у виборах мера одним з останніх. Це відбулося 6 вересня під час візиту до Львова екс-президента, лідера партії "Європейська Солідарність" Петра Порошенка.

На минулих виборах до міської ради Блок Петра Порошенка (БПП) набрав 15,63% голосів, посівши друге місце, та провів 10 депутатів.

Також на посаду мера претендує Руслан Кошулинський (51 рік) – ВО "Свобода", який конкурував чинному меру у другому турі на минулих виборах.

З 1996 року – член Соціал-Національної партії України (СНПУ) – тепер Всеукраїнське об'єднання "Свобода".

2001-2006 роки – помічник-консультант народного депутата Олега Тягнибока.

2010-2012 роки – депутат Львівської міської ради, голова фракції ВО "Свобода".

2012-2014 роки – депутат Верховної Ради України, віце-спікер.

2015 рік – учасник АТО. Службу перервав заради участі у виборах мера Львова у вересні цього ж року.

2015 рік – брав участь у мерських перегонах (12,2%), вийшов у другий тур (36,8%), де поступився Андрієві Садовому.

2015-2019 роки – депутат Львівської обласної ради.

2019 рік – брав участь у виборах Президента України. Зайняв дев'яте місце з результатом 1,62%.

На минулих виборах до міської ради ВО "Свобода" набрала 12,5% голосів, посівши третє місце, та провела 8 депутатів.

Справжнім старожилом виборів на мера Львова є Володимир Гірняк (43 роки) – "Громадянська позиція". Виглядало, що це будуть треті перегони за головний кабінет Ратуші, у яких він братиме участь.

Володимир Гірняк навіть почав активну кампанію у місті, яка була означена бордами з Анатолієм Гриценком та агітаційними наметами, де з моніторів лунали ролики і записи його інтерв’ю.

Проте, згідно зі змінами, внесеними в законодавство, цьогоріч заборонено балотуватись водночас в обласну раду та на голову обласного центру. Тож йому доведеться зробити вибір на користь однієї з кампаній. І, зважаючи на слабкі перспективи перемогти у мерських перегонах та водночас великі шанси продовжити кар’єру депутата обласної ради, він, очевидно, зробить вибір на користь останньої. Цю інформацію "Еспресо.Захід" підтвердили у штабі кандидата. Та все ж очікуємо його рішення.

На минулих виборах до міської ради "Громадянська позиція" набрала 10,94% голосів, посівши четверте місце, та провела 7 депутатів.

Ще одним львівським політиком, для якого ця мерська кампанія буде не першою, є Ігор Зінкевич (37 років) – партія "Варта"

2014 рік – став відомим у період "Євромайдану", коли спільнота "Варта" брала участь у патрулюванні міста та ставала джерелом найсвіжіших новин. Згодом вона переросла у однойменний інформаційний ресурс, а тепер і партію.

2014 рік – став депутатом Львівської міської ради від партії УКРОП. Також балотувався на посаду мера Львова (шосте місце – 3,3%) та депутата обласної ради.

2014-2019 роки – працював у ЛМУ ГУМВС України у Львівській області спеціалістом штабу.

З 2019 року – помічник генерального директора Львівської національної галереї мистецтв імені Бориса Возницького.

Прийшовши у міську раду на перетині громадської діяльності у "Варті" та політичної в УКРОПі, під кінець каденції все ж вирішив розпочати власний партійний проєкт та йти на вибори з партією "Варта", до якої перейшла частина львівського УКРОПу та фракції "Народного контролю" у ЛМР. Решта "УКРОПу" візьме участь у виборах під брендом "За майбутнє", всеукраїнського політичного проєкту соратника Ігоря Коломойського Ігоря Палиці.

На минулих виборах до міської ради УКРОП набрав 7,81% голосів, посівши шосте місце, та провів 5 депутатів. "Народний контроль" посів п'яте місце, набравши 9,38% голосів та провів 6 депутатів.

Іншу частину УКРОПу від імені партії "За майбутнє" веде на вибори нардеп Тарас Батенко (46 років).

Він один з найдосвідченіших політиків Львівщини, хоча реального досвіду самостійного керівництва на найвищому рівні поки що не має.

1996-1997 роки – працював в інформаційно-аналітичному відділі Львівської ОДА, також помічником тодішнього керівника ЛОДА Михайла Гориня. В цей час Тарас Батенко був активістом Української республіканської партії (УРП).

1997-2000 роки – заступник директора Центру політичних досліджень "Нова хвиля", середовища, яке формувалось навколо львівського осередку Народно-демократичної партії (НДП), центральна структура якої стала опорою режиму Леоніда Кучми.

2000-2002 роки – керівник Центру політичного прогнозування газети "Високий замок".

2002-2003 роки – завідувач прес-служби Львівської ОДА, яку очолював Мирон Янків. Заступник директора Інституту розвитку міста, створеного Андрієм Садовим.

2003-2005 роки – працював у виборчому штабі Віктора Ющенка у Львівській області.

2005-2008 роки – заступник голови Львівської ОДА з політико-правових питань при Петрові Олійнику.

2007 та 2010 роки – ставав депутатом Львівської обласної ради від "Нашої України", 2009-2010 роки – голова фракції блоку "Наша Україна" у Львівській обласній раді.

2009-2014 роки – директор "Магістральних нафтопроводів "Дружба" ПАТ "Укртранснафта", яка перебуває у сфері впливу Ігоря Коломойського.

2012 рік – балотувався у народні депутати як самовисуванець по округу № 123, але програв вибори.

2014 рік – став парламентарем на цьому ж окрузі від "Блоку Петра Порошенка".

2016 рік – вийшов із пропрезидентської фракції та очолив партію УКРОП, близьку до олігарха Ігоря Коломойського.

2019 рік – вдруге був обраний у Раду на тій же виборчій території. У парламенті став співголовою депутатської групи "За майбутнє", що утворилась замість УКРОПу.

Наразі Тарас Батенко не перебуває серед лідерів симпатій у виборах на посаду голови Львівської ОТГ, також невисокий рівень підтримки й у новоствореної партії "За майбутнє". Тож його участь у кампанії – це скоріше розкручування нового політичного проєкту під наступні, ймовірно дочасні, парламентські вибори.

Схожа історія поділу політичного проєкту напередодні місцевих виборів відбулася і в середовищі Української галицької партії та "Голосу". Після успішного спільного походу на парламентські вибори у суспільстві було очікування, що спільним списком вони підуть і на місцеві перегони, принаймні у Львові. Та не так склалося – амбіції та різна філософія обох політичних проєктів взяли своє.

"Голос" у ЛМР та на мерські вибори поведе народний депутат Ярослав Рущишин (53 роки).

Його прізвище згадували щоразу, коли йшлося про ключові події та посади в області у період великих змін. Тут і керівництво податковою, і обласною адміністрацією і міською радою. Проте у велику політику він пішов лише тепер.

1990 рік – організатор та активний учасник першого українського Майдану у Києві – "Революції на граніті", яка суттєво пришвидшила здобуття Україною незалежності.

1993 рік – співорганізатор культового львівського середовища навколо мистецького об'єднання "Дзиґа".

2003 рік – співзасновник "Львівської газети", що стала зразком модерного регіонального медіа.

2006 рік – на хвилі боротьби проти податкового терору, який організувала команда СДПУ(о) Віктора Медведчука, створив Комітет підприємців Львівщини.

2006-2010 – депутат Львівської обласної ради від "Нашої України".

2019 рік – став депутатом Верховної Ради у 117 окрузі від партії "Голос".

Ярослав Рущишин – успішний підприємець, власник швейного бізнесу. Також він є сенатором УКУ та співзасновником Львівської бізнес школи LvBS. Входить до Унівської групи, середовища інтелектуалів, яке розробляло візію розвитку Львова до 2025 року.

Хоч імовірність обрання Ярослава Рущишина головою Львівської ОТГ невелика, проте є шанс завести у ЛМР чималу фракцію партії "Голос", яка, за попередніми даними, фактично позбавлена політиків та активістів з сумнівною репутацією.

Після найбільш яскравих представників Української Галицької партії, які пішли разом з "Голосом" у Верховну Раду, саме Юлія Гвоздович (33 роки) стала одним з лідерів молодої, але вже досвідченої генерації партії. Цьому посприяла її активна позиція як у громадському житті (членство у Пласті та ще ряд проєктів), так і політичному (тривала робота у партії та депутатська діяльність).

З 1998 року – членкиня молодіжної скаутської організації Пласт та ГО "AIESEC у Львові". Також голова ГО "Батьки в дії", співініціатор громадського руху активних батьків "Львів дружній до сімей і дітей" та учасниця програми "Молодь змінить Україну" Благодійного фонду Богдана Гаврилишина.

2015 рік – керівниця проектів розвитку громад ГО "Українська галицька асамблея". Цього ж року стала депутаткою Львівської міської ради.

2016-2018 роки – голова Львівського міського осередку УГП, член Політради.

За попередніми прогнозами, рейтинг УГП поки що не дотягує до прохідного бар'єру, однак доволі активна рекламна кампанія ще й яскрава кандидатка у мери може поправити ситуацію і підняти рівень електоральних симпатій – християнська демократія точно повинна знайти відгук у серцях галичан.

На минулих виборах у міську раду УГП набрала 6,25% голосів, посівши сьоме місце, та провела 4 депутатів.

Вирішила не пропускати ці вибори голови Львівської ОТГ і екс-нардеп Оксана Юринець (42 роки), яка цього разу йтиме від партії Віталія Кличка "УДАР".

Соціологія не дає шансів на цих виборах ані їй, ані депутатам партії. Головними мотивами її участі можуть бути, знову ж, промоція партії напередодні очікуваних дострокових виборів. Або ж певні особисті порахунки з Ярославом Рущишином, якому вона програла крайні парламентські вибори з мінімальним розривом, чи з партією Петра Порошенка, яка цього разу зробила ставку на іншу кандидатуру.

Із 2006 року – викладає у "Львівській політехніці", де працювала завідувачкою кафедри та у 2017 році стала професором.

2010-2014 роки – депутатка Львівської обласної ради, голова фракції УДАР.

У 2012, 2014 та 2019 році – тричі балотувалась у Верховну Раду по одному і тому ж мажоритарному 117 окрузі. Першого разу зайняла третє місце (переміг Ігор Васюник від "Батьківщини"), другого – перемогла і третього – мінімально поступилась Ярославу Рущишину.

У 2015 році – брала участь у виборах на посаду мера Львова та зайняла 5 місце, набравши 4,4% голосів.

Екс-нардеп двох скликань Ігор Васюник (51рік) йтиме самовисуванцем.

Завжди вирізнявся цікавою креативною кампанією, без чого навіть важко уявити місцеві вибори на Львівщині. Його історичні паралелі з основними віхами біографії, теорія про "два Львови" чи ідея з безплатним транспортом привертають увагу і запам'ятовуються.

Своїй кар’єрі Ігор Васюник чималою мірою завдячує братові Івану, який був ключовою особою при Вікторі Ющенку ще з часів його прем’єрства.

2005-2006 роки – працював у НАК "Нафтогаз України" на різних посадах, зокрема й першим заступником голови правління.

2009-2010 роки – представник Укрзалізниці в Кабінеті міністрів.

2010-2012 роки – голова спостережної ради ТОВ "Укркорпінвест".

У 2012 та 2014 роках – ставав народним депутатом. Вперше від фракції "Батьківщина" по 117 округу, а вдруге за списком "Народного фронту".

2015 рік – балотувався на міського голову Львова, зайнявши 7 місце з результатом 3,22%.

З Ігорем Васюником також пов'язують інтернет-видання "Львівський портал".

Важко навіть припустити, що спонукає політика брати участь у цих виборах, крім власних політичних амбіцій та намагання залишатись на слуху.

І, мабуть, найбільш несподіваним кандидатом у мери став Тарас Кльофа (46 років), який виборов право представляти у Львові президентську партію "Слуга народу".

Цей військовий медик дуже стрімко увірвався у велику політику Львова. Ще кілька місяців тому він балотувався у Верховну Раду від "Самопомочі" і з того часу встиг залишити фракцію мера Львова у ЛМР та перемогти у праймеріз претендентів на кандидата від правлячої партії на голову Львівської ОТГ.

Певні експерти стверджують, що у штабі Володимира Зеленського зробили ставку на перемогу Андрія Садового, а Ігор Кльофа став лише технічним кандидатом, та це не применшує того факту, що на карті Львова з'явився молодий амбітний політик.

2015 році – Тарас Кльофа став депутатом львівської міськради від "Самопомочі".

2019 році – балотувався у Верховну Раду від партії "Самопоміч" по 118 окрузі, де програв вибори представниці "Голосу" Галині Васильченко, зайнявши 4 місце з результатом у 9,21%.

У 2020 році – вийшов з партійної фракції "Самопоміч" у міській раді.

Полковник медичної служби, заслужений лікар України, кандидат медичних наук. Учасник АТО. Тарас Кльофа займає посаду заступника начальника Військово-медичного клінічного центру Західного регіону, старший ординатор відділення урології та гінекології.

У компанію до Тараса Кльофи приєдналися ще два медики, тож тепер вони разом можуть збирати консиліум, щоб визначити, наскільки запущеними є болячки Львова і чи піддаються вони лікуванню.

І якщо Наталія ван Доеверен медійно впізнавана особистість у Львові, то Юрій Бень – справжня "сіра конячка".

Наталія ван Доеверен – лікар-гінеколог, головний лікар Шпиталю імені Митрополита Андрея Шептицького у Львові.

Досі вона працювала на посадах радників та головних спеціалістів у обласному Управлінні охорони здоров'я, Міністерстві регіонального розвитку і будівництва, Міністерстві аграрної політики, Львівській ОДА.

З Наталією ван Доеверен пов'язаний гучний скандал, коли у 2017 році її затримали начебто в момент отримання хабара. Тоді вона була заступницею головного лікаря Львівської обласної клінічної лікарні Михайла Гички. Наприкінці 2019 року справу закрито – прокуратура відмовилась від звинувачень.

У 2019 році – брала участь у конкурсі на посаду керівника Департаменту охорони здоров'я Львівської ОДА, проте не здобула перемоги.

У мери йтиме від партії "Духовна Україна", яку очолює відомий львівський підприємець Юрій Путас.

Юрій Бунь (52 роки) – стоматолог, власник кількох клінік у Львові, Тернополі та Дрогобичі. Завідувач кафедри стоматології у приватному Львівському медичному інституті, керівник ГО "Спілка стоматологів України".

Перший, так би мовити, виборчий досвід здобув у 2017 році, коли балотувався на посаду ректора Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького. Тоді він програв багаторічному керівнику вишу Борису Зіменковському, набравши всього 0,25% голосів.

На вибори мера висувається від маловідомої партії "Громада і закон".

Ігор Кузьмак – архітектор, лідер громадської організації "Форум Львів і майбутнє", член Правління ЛОО спілки архітекторів України, директор ТзОВ "Укрдизайнгруп", екс-керівник Львівського міського управління земельних ресурсів.

У 2015 році – балотувався у Львівську міську раду, проте не пройшов.

Також починав кампанію напередодні парламентських виборів, але так і не взяв у них участі. Та цього разу знайшлася партія, з якою вони об'єднали зусилля.

12 серпня Ігор Кузьмак офіційно повідомив, що буде балотуватися на голову Львівської ОТГ від Народного руху України. Через кілька днів НРУ оголосило, що йтиме на вибори разом з Радикальною партією Олега Лашка.

Також про участь у мерській кампанії заявив Остап Стахів (35 років).

Відомий у Львові активіст ГО "Ідея нації" зі скандальною репутацією. Його дії дуже часто носять провокативний та замовний характер, за що його обливали зеленкою і навіть кидали у смітник. Останнім часом паразитує на темі надуманості коронавірусу та незаконності карантинних заходів.

На попередніх місцевих виборах балотувався у мери Винник від Української республіканської партії. Тоді у перегонах переміг Володимир Квурт.

У 2019 році – намагався потрапити у Верховну Раду по 117 округу, де програв Ярославу Рущишину, отримавши мізерні 1,2% голосів.

Паралельно із заявою про участь у виборчій кампанії, оголосив і збір коштів у своїх прихильників.

Ще один імовірний кандидат розпочав свою кампанію, але офіційного оголошення, чи подання документів поки що не робив.

Назарій Брезіцький (36 років) – лідер ГО "Ідея міста" та благодійного фонду "Справи Скарбека", радіоведучий.

На свою участь у виборах він недвозначно натякнув, розвішавши борди з написом "Брезіцький – МЕР", з розшифровкою: Місто Економіка Розвиток. Проте кампанію він починав і на попередніх парламентських виборах, але тоді не дійшло навіть до реєстрації.

Крім бордів у місті, Назар Брезіцький відомий також скандальними випадками. Восени минулого року він побив колишнього консула України в Мюнхені Володимира Цвіля. А нещодавно з'явилася інформація про те, що його сім'я у Львові на самозахопленій території біля дому збудувала капітальну споруду, що вже викликало інтерес у повноважних органів ЛМР. Крім того, його неодноразово звинувачували у рейдерському захопленні підприємств.

Отож, такими є кандидати, що, найімовірніше, увійдуть у бюлетень виборів на голову Львівської ОТГ. І з них доведеться обирати львів’янам (і не тільки). Ознайомившись з їхніми короткими біографіями, кожен зробить свої висновки, а поки що кілька цікавих цифр, які узагальнюють погляд на кампанію загалом:

Інфографіка Наталі Цапик

Фото з Facebook-сторінок кандидатів