"Зелена канапа" дала "Ремісію"

Виставка живопису Івана Винарчика "Ремісія", яка віднині – 8 лютого -- і до кінця місяця експонується у галереї "Зелена канапа" -  підштовхує подумати: "Що таке незаангажована пам’ять? Чи можна глянути об’єктивно на трагічні події людства, щоби очистити себе духовно?" І  в цьому контексті має на меті трансформувати глядацьке сприйняття  через переосмислення феномену насилля у трагічні історичні періоди, інформує "Еспресо.Захід".

Як прокоментувала нам очільниця "Зеленої канапи" Олеся Домарадзька, твори цього художника цілком інші, ніж галерея презентує зазвичай. Комусь вони можуть видатися навіть трохи депресивними, але однозначно в тому щось є. "У цих картинах панує особливий настрій, - каже Олеся Домарадзька. – Подекуди цей живопис нагадує мені живопис Френсіса Бекона з його порожніми кріслами, самотністю та меланхолією.  А ще – образи Івана Винарчика дуже кінематографічні".

Нічого дивного, адже свого часу випускник Львівської національної академії мистецтв Іван Винарчик практикує також як письменник, а ще як режисер, сценарист та продюсер своїх стрічок. Зокрема уже зняв дві короткометражки і зараз в пошуках фінансування для третьої, для  якої вже є не тільки  ідея, а й готовий сценарій.

"Живописну серію "Ремісія" покликав до життя випадок, - розповідає мені художник. – Це був  якраз початок війни на сході. І в котромусь із випусків новин я побачив репортаж з Краматорська, де мене вразила розірвана лялька. Саме ця понівечена дитяча іграшка вивела мене із того творчого ступору, в якому до того перебував десь рік. Це не означає, що я ту серію швидко створив – ні, ще допрацьовував її минулого року. Але зумів сказати те, що хотів, де - серед іншого - розуміння, що переосмислення минулого — це не спроби повернутися назад  (адже це неможливо), а усвідомлення, що після нас живуть наші вчинки. І що конфлікти мають насправді не біологічний характер, а соціальний характер".

"Будь-які соціальні явища з плином часу набувають символічного значення: реальність стає міфом, міф – легендою, а легенда – казкою, - йдеться в анотації до виставки. - Колективна пам’ять схильна до інтерпретацій, позаяк слугує єдиним орієнтиром у світі незліченних уламків втрат і надбань, відсторонення й співучасності".

 Інтерпретації Івана Винарчика – це спроба залучити до роздумів про те, як це працює.

Фото: Архів Івана Винарчика

Стежте за найважливішими новинами Львова, регіону, України та світу разом з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на нашу facebook-сторінку.