Попри війну, план доходів Львова вдалося перевиконати на 9%, – Вікторія Довжик

Про це в інтерв’ю "Еспресо.Захід"розповіла директорка департаменту фінансів Львівської міської ради Вікторія Довжик.   

Як війна вдарила по бюджету міста? Чи Львів є фінансово спроможним зараз?

Основна особливість бюджету цього року – ми витрачаємо кошти на те, на що не планували витрачати, і не витрачаємо на те, на що планували. А бюджетний процес дуже чіткий. Що таке бюджет? Це план доходів і видатків: з чого будемо мати доходи і на що ми ці доходи будемо витрачати. Тому для бюджетного процесу це найскладніший рік, оскільки є дуже багато змін: багато додаткових чинників, обмежень, викликів. При цьому загалом ситуація з надходженнями до бюджету стабільна. Ми на сьогодні виконуємо  план доходів на 109%. Якби такі виписки ми бачили в інший час, здавалось би, що все фантастично і феєрично, бо гроші надходять у систему. У нас стабільне перевиконання за рахунок двох основних статей: податку з доходів фізичних осіб та єдиного податку. 

Як вплинув на міський бюджет виїзд львів’ян за кордон та приїзд сюди нових людей з інших регіонів?

На видатки значно вплинуло. Вчора обласна адміністрація заявила, що у нас 236 релокованих підприємств в області. Це має вплив на надходження основних податків: ПДФО (податок на доходи фізичних осіб, - ред.) та єдиний податок. Сказати, що це істотно вплинуло на бюджет міста – ні. У нас є програма ваучерної підтримки бізнесу, де ми безпосередньо спілкуємося з релокованими підприємствами. У ній беруть участь ті, що зареєстровані у Льові. Якщо говорити про загальні тенденції, то знаю декілька історій, коли у Львові релокованим підприємцям не так вигідно залишатись, ніж в області. Це стосується і влаштування сімей працівників, і оренди, і наявності вільних площ. 

Скільки відсотків підприємців реєструються у Львові через програму ваучерів?

Вони перереєстровуються, бо це їхнє життєве рішення. Бо розуміють, що найближчі кілька місяців, а може й довше, якщо території підприємств повністю зруйновані, вони не зможуть там відновити діяльність. Маємо декілька таких прикладів: Рубіжна панчішна фабрика, Азалія нова (магазин квітів). Це дуже різні історії. У нашій програмі брали участь підприємці, які казали, що ми вивозили машинки, щоб було на чому шити, тому не брали особистих речей. З іншого боку, не всі змогли вивезти обладнання. Ми розуміємо, що є люди і підприємства, яким потрібна така ваучерна підтримка. Але сказати, що це суттєво вплинуло на показники бюджету, зокрема на надходження ПДФО, я не можу. 

Що справді має вплив на наш бюджет – це ПДФО від військових. Ми отримали в рази більше, ніж очікували. Я відразу зверну увагу, що й до війни одним з великих платників до нашого бюджету були військові, бо у Львові є декілька військових частин. Взагалі більшу частину ПДФО ми маємо від бюджетної сфери: медики, освітяни, військові, МВС. Тобто всі державні служби, які є у Львові, а Львів – це все-таки великий західний обласний центр. Плануючи наступний рік, ми так само очікуємо, що будемо отримувати більше (від бюджетників).

Тобто фактично військові перекрили той мінус, який з’явився через те, що якась частина людей і підприємств виїхали?

Мінус з’явився. Невеликий. Моя особиста думка – це дзвінок про великий ризик, який нас чекає надалі. Наш бізнес доволі добре адаптовується. Якщо в перші місяці повномасштабного вторгнення всі працювали лише на життєзабезпечення та територіальнк оборону, то поступово вони відновили роботу.

Сказати, що  критично багато підприємців зупинилось, не можу, але що далі, то більше таких історій з’являтиметься. Ризик через нерозуміння, якою буде енергетична ситуація, – дуже великий.

Для будь-якого виробництва, чи великого, чи маленького, енергоресурси – це критичний момент. Я бачу за зверненнями в міську раду, що підприємці не можуть запланувати свій виробничий цикл, тож вони можуть згортати свою діяльність. Плинність кадрів, пов'язана з військовим процесом, зменшення інших надходжень, окрім військових ПДФО, – це той ризик, який треба враховувати.

Друга частина – це єдиний податок. Законодавець пішов назустріч підприємцям, надавши 2-відсоткову ставку, надавши можливість переходити на спрощену систему оподаткування з більшим обсягом доходів. Багато підприємців цим скористалися, тож ми маємо ріст по єдиному податку. З іншого боку, маємо падіння від тих більшеньких, які нам платили податки, бо всі ці процеси так чи інакше пов’язані.

Тобто держава наступила собі на горло, давши заробити місцевим бюджетам?

Держава не наступала собі на горло. Рішення держави були спрямовані на потреби кінцевого споживача. Держава зрозуміла, що бізнесу треба допомагати. Це насправді помічні норми стосовно переходу на єдиний податок. Держава розуміла, що місцеві бюджети отримають більше від військових. Я наведу маленький приклад. Держава сказала: ми не забираємо реверсну дотацію (частину податку з доходів фізичних осіб, яку спроможні громади повинні віддати до державного бюджету), а це дуже відчутно. На 2022 рік реверсна дотація для нас – 789,5 млн. Водночас вони  розуміли, що може бути економія в освіті, тож нам не додали освітню субвенцію і ми мусили її перекрити. І ми справді її перекрили. Тому оці рішення дуже швидкі, на вимогу часу.

Влітку міста скаржилися на казначейство, бо фактично міста мали самоврядування у фінансах, а з початку війни держава централізувала цей процес. Яка ситуація зараз і чи є через це якісь суттєві труднощі?

Це те, про що я вже казала: ми не фінансуємо те, що планували, і  фінансуємо те, чого не планували. Тому з одного боку доходів є більше, ніж запланували, але з іншого боку – використати ті доходи ми не можемо повною мірою. І це те, про що бідкаються всі міста. Але я не можу сказати, чи тут можна бідкатися, бо розуміємо реалії. Що таке казначейство? Казначейський рахунок забезпечує всю Україну і є певна черговість видатків за умови виникнення нестандартних ситуацій. Казначейський рахунок – це те, що з одного боку усіх нас централізує та обмежує міста. З іншого боку – це те, завдяки чому вони підтримують міста й гарантовану першочергову сферу видатків, яку вони повинні підтримувати. Тому за нинішніх умов це правильно.

Є постанова, яка не дозволяє нам фінансувати ті видатки, які нам хочеться, а визначає певну черговість. У першу чергу розраховуються зі всіма військовими по всій Україні, незалежно від того, чи громада розташована на умовно безпечній території і має доходи, чи та громада не має доходів, там зупинились підприємства через бомбардування, але є військові, які там перебувають. І ця громада має бюджетників, які, можливо, сидять по підвалах, але продовжують онлайн навчати дітей. Це здоровий глузд. Усім грошей не вистачить. Як у міста з'являються нові виклики й нові потреби, які треба фінансувати, так само і в держави є нові виклики. І держава каже: спочатку ми фінансуємо всіх військових, потім усіх бюджетників, а потім профінансуємо те, на що нам вистачить грошей. Тому Львів на папері має достатньо коштів, але фінансувати можемо лише ті видатки, які встановила держава. 

Якщо повернутися до структури бюджету 2022 року, на що саме витрачали найбільше?

Ми говорили публічно про суму 120 млн грн на потреби військових. Ми маємо ВПО і будували модульні містечка. Спочатку літні, тепер уже завершується облаштування зимового житла. Нам поляки дали будиночки, але облаштувати майданчики – це так само витрати.

Тривалий час ми мали у школах велику кількість внутрішньо переміщених осіб. Мали транспорт, який відвозив людей з вокзалу на кордон. Так само як під час пандемії ковіду ми не планували, але почали купувати  маски, санітайзери тощо, тепер змушені купувати генератори та пальне для них. Багато нам допомагають, але й потреб багато. Перш за все ми забезпечили генераторами лікарні, але є багато установ, які все ще чекають. 

У Львові є велика кількість ВПО і тих, хто не має статусу ВПО, але вирішив поки що пожити тут. Це обтяжливо для міста, чи все ж вони витрачають гроші і місто від того виграє?

Про критичний вплив на бюджет говорити не можна. Але у Львові індустрія гостинності дає роботу великій кількості людей. Два роки ця  індустрія потерпала через  пандемію. І тут "контрольний у голову" – війна. І коли здавалося, що все зовсім погано, – до Львова поїхали люди. Всі готелі були заповнені, квартири здані й у всіх кафешках сиділи люди. Але це також було хвилею. Навесні ця хвиля була більша, потім пішла на спад. Та бомбардування, відключення світла, нестабільна ситуація – і наша індустрія гостинності знову у проваллі, бо спланувати свою діяльність, коли ти не знаєш, скільки часу не буде світла завтра, – важко. Ми прийняли програму, що компенсуємо частину вартості генераторів ОСББ, а тепер обговорюємо схожу можливість і для підприємців. Адже кожна кафешка може бути й пунктом обігріву. Треба, щоб місто жило навіть тоді, коли будуть труднощі з електропостачанням. Приватний сектор, маючи генератор, під час атаки може теж дати комусь тепла і гарячого чаю. Якщо всі потрохи підготуються, запасуться буржуйками та генераторами, то ми так зігріємо наше місто.

Як варіант програму ваучерів можна розширити й на генератори. Але якщо говорити про виробничий бізнес, то є ще питання, скільки можна витримати на тому генераторі. 

Ще до війни у владі заявили, що не підніматимуть тарифи на тепло для населення, а потім уряд буде компенсувати. Ми на початку минулого року заклали на це орієнтовно 270 млн грн, але уже витратили 580 млн грн, аби люди мали тепло, а наші теплопостачальні підприємства могли працювати та розраховуватися за газ. На наступний рік плануємо 700 млн, тобто на 418 млн більше, ніж закладали на 2022-й

Який бюджет чекає на нас у новому році? Чи є вже стратегія і розуміння, які видатки скорочуватимуться дуже сильно?

11 листопада ми прийняли основні показники бюджету на 2023 рік. Ми плануємо 11 млрд 545 млн грн доходів. Але це попередні цифри. Скажу чесно, такого бюджетного процесу ще не було. Ми плануємо реверсну дотацію, попри те, що цього року її в нас не стягували. Але оскільки не внесені зміни в бюджетний кодекс, ми не можемо бути впевнені, що завтра у нас ці 789,5 млн грн реверсної дотації за 2022 рік не заберуть. На 2023 рік заплановано 1,364 млрд ревесної дотації для Львівської громади. Є ризик, що з нас ці кошти таки стягнуть, бо бюджетний кодекс має вищу силу, ніж постанова. З 11 млрд доходів, можливо, доведеться віддати 1,364 млрд.   Тобто з нас можуть стягнути реверсну дотацію і за цей рік, і за наступний.

Другий ризик – теплопостачання. Ми плануємо 700 млн грн на програму теплопостачання. Ще до війни у владі заявили, що не підніматимуть тарифи на тепло для населення, а потім уряд буде компенсувати. Ми на початку минулого року заклали на це орієнтовно 270 млн грн, але уже витратили 580 млн грн, аби люди мали тепло, а наші теплопостачальні підприємства могли працювати та розраховуватися за газ. На наступний рік плануємо 700 млн грн, тобто на 418 млн більше, ніж закладали на 2022. На реверс ми плануємо на 575 млн більше. І нам знову зменшили освітню субвенцію. Коли почалась війна, нам сказали, що недодадуть 10% освітньої субвенції. Завдяки тому, що справді багато статей не фінансувались у цьому році, ми мали чим перекрити ті 160 млн. А на 2023 рік ще на 10% зменшили плановий показник. Тому плануємо на 284 млн грн до освітньої субвенції більше, ніж планували минулого року. 

Коли ми обговорювали бюджетні запити від розпорядників, то свідомо пішли на те, що наразі не буде тих програм, яких ми не могли фінансувати через урядову заборону у зв'язку з воєнним станом. Це, зокрема, програми розвитку, наприклад "Зробимо Львів кращим", Громадський бюджет, капітальні видатки…

Але якісь капітальні видатки все ж йдуть: вулицю Пилипа Орлика зробили, Шевченка доробляють…

Капітальні видатки йдуть тільки ті, які передбачені постановою. Там вказано: якщо є об’єктивна реальність, наприклад магістральні вулиці були на тій стадії, що треба їх хоча б засипати, щоб туди ніхто не падав, то можна фінансувати такі видатки. За умови погодження з військово-цивільною адміністрацією такі видатки можуть проводитись.

І наостанок про борги. Чи у нас зросли боргові зобов’язання через зростання курсу валют?

Звісно. При розрахунку виплати зобов'язань застосовується чинний курс. Тож курсова різниця вплинула на обсяг виплат.

Чи були переговори щодо відстрочок виплату через війну?

Цього року ми заплатили всі свої зобов’язання у повному обсязі. Було, що казначейство фізично не могло вчасно провести платежі, тоді ми писали у банки і нам казали: ок, почекаємо стільки, скільки треба. Ми перевиконуємо бюджет і кошти в нас є. Маючи на рахунку кошти, сказати "я не виконаю зобов’язань, тому що у нас війна," було б неправильно. Якщо якесь місто в Україні, яке розбомблене і там стоїть уся промисловість, скаже своїм європейським партнерам: "я не виконаю своїх зобов’язань, бо не можу", – це зрозуміла позиція. Якщо Львів, маючи на рахунку гроші, бо має перевиконання від ПДФО, не заплатить за зобов’язаннями, – це ненормально. До речі, державний борг так само чемно платять. При тих грантах, траншах і допомогах, які вливаються, думаю, проблем із виплатою боргів не буде. 

Стежте за найважливішими новинами Львова, регіону, України та світу разом з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на нашу facebook-сторінку, телеграм-канал та твіттер.