Замками Львівщини: 5 незабутніх локацій для інстаграмних фото восени

"Еспресо.Захід" підготував перелік замків Львівщини, на фоні яких особливо атмосферно можна підкреслити чарівність і розмаїтість осені.

Високий замок

Якщо у вас небагато часу, але хочеться насолодитись бабиним літом, далеко їхати і шукати інстаграмі місця не доведеться. Львів'янам чи гостям міста варто лише піднятись на Високий замок. Хоч замку ви там не побачите, але залишилась частина мурів від колись величної стіни, що обороняла місто декілька століть.

За архівними документами і науковою літературою Високий та Низький замки у Львові виникли в часи Галицько-Волинської держави. Високий Замок побудований під керівництвом короля Лева Даниловича, а потім польського короля Казимира III на Замковій горі. З літописів відомо, що на Замковій горі під керівництвом короля Лева збудували укріплення. Вони були дерев'яно-земляними. 1259 року на вимогу хана Бурундая, укріплення були розібрані, але в 1270 році відбудовані наново. Львівський історик Бартоломей Зиморович вважав цей рік датою первісного будівництва фортифікацій на Замковій горі. Дерев'яний замок кілька разів захоплювали і спалювали – то литовці, то шведи, то турецько-татарська навала. Новий мурований замок постав на Замковій горі наприкінці 14 століття. Його використовували також як в'язницю. 

На початку 19 століття більшу частину Високого Замку розібрали, розбирали на будівельний матеріал також мальовничі скелі, на яких знаходився фундамент фортеці. Зокрема, як йдеться докумнетах, кам'яниця на вулиці Личаківській, №3 збудована саме з нього. Рештки мурів майже дощенту знищили у 1868–1869 роках.

Фрагмент стіни, що зберігся – це південний мур так званого пригородку (двору між головними зовнішньою та внутрішньою брамами замку). У 2004-2005 роках у Львові обговорювалася можливість відтворення на Замковій горі кам'яної споруди замку. Проєкт знайшов своїх прибічників і противників, та не був реалізований.

Свірзький замок

Свірзький замок розташований у селі Свірж на Львівщині. Туди можна потрапити на власному авто або ж громадським транспортом. За тривалістю дорога займе не більше, ніж годину. 

Закладений замок у 15 столітті Андрієм і Мартином Свірзькими. Спершу будівля мала виключно оборонну місію. А згодом польський рід Свірзьких звів основну частину замкових будівель. Сучасного вигляду споруда набула з середини 17 століття, з часу переходу його у власність Александра Цетнера, який значно розбудував замок.

Незважаючи на своє вигідне оборонне розташування, замок не раз здобували козацькі загони, палили татари. Не встояв Свірзький замок і перед облогою під час другого походу турків. Після воєнних ушкоджень мури відновлювали та посилювали, однак загалом замок поступово змінював призначення з оборонного на суто житлове, перетворившись на парадну резиденцію. Під час Першої світової війни замок палили російські війська, а в 1939 році націоналізувала радянська влада. Тривалий час він стояв пусткою. Його навіть недовго використовували, як школу трактористів. Сьогодні замком опікується Спілка архітекторів і намагається вберегти споруду від руйнації. У задовільному стані збереглися не тільки зовнішні стіни та дах будівлі, але й внутрішній простір, який використовується для проведення різноманітних заходів та зйомок кінофільмів.

Олеський замок

Олеський замок – пам'ятка архітектури та історії 13-18 століть. Це один із найдавніших в Україні замків, який стояв на межі Волині й Галичини, опинився на кордоні Литви й Польщі. За нього точилася постійна боротьба між цими державами. Олеська фортеця пів століття залишалася неприступною для польських магнатів. Наприкінці 1432 року Олеський замок після тривалої облоги було здобуто військами польського короля Владислава ІІ.

Як і всі замки у ті часи, Олеський замок у 1806 році пережив пожежу, а ще через кількадесят років землетрус. Стіни розтріскались, ряд приміщень став непридатний для житлових цілей. Цікавим є факт, що якось випадково в одній з кімнат було знайдено замурований скарб. І відтоді почалися пошуки інших коштовностей: розбивалися стіни з розписами, руйнувалися каміни, знімалися підлоги. На кінець 19 століття Олеський замок перетворився на руїну.

Під час Другої світової війни тут утримували військовополонених, пізніше – розміщувалися військові склади. В повоєнний час замок занедбали, а серйозна пожежа 1951 року знищила його до голих стін – згоріли дахи з перекриттями та осипалась ліпнина.

Зі стану руїни замок вивела ґрунтовна реставрація і створення музею. У 1970-1974 роках під керівництвом Бориса Возницького тривало відновлення замку як архітектурної пам'ятки, йому повернено вигляд періоду найбільшого розквіту – кінця 18 століття. У 1989 році отримав статус музею-заповідника.

Серед експонатів замку: стародавні кахлі 12 століття, українські ікони, портрет Миколи Василя Потоцького, чотири портрети Жевуських, зразки дерев'яної скульптури (серед яких роботи Пінзеля та його учнів, західноєвропейські гобелени доби бароко). Зараз туристи мають можливість придбати в замку іменні сувенірні грамоти про набуття шляхетського стану та сфотографуватися з гетьманом, одягненим у стилізований костюм.

Підгорецький замок

Підгорецький замок – пам'ятка архітектури епохи пізнього Ренесансу і бароко. Розташований у селі Підгірці Золочівського району. Збудований упродовж 1635-1640 років за вказівкою коронного гетьмана Станіслава Конєцпольського.

Інтер'єри Підгорецького замку вражали своєю красою і пишнотою. Тематичні зали мали назви Китайська, Золота, Лицарська, Зелена, Дзеркальна та Мозаїчна. Під час Першої світової війни замок пограбувала російська армія, під час Другої – радянська. Через військові дії палац сильно постраждав. 

Біля замку є парк, який належить до пам'яток садово-паркового мистецтва державного значення. Побудований на рівні найкращих зразків так званих "італійських парків", він є найгарнішим і чи не єдиним в Україні парком такого типу. Розкішний колись парк оточує замок з усіх боків.

З Підгорецьким замком пов'язані кілька легенд, які ваблять сюди туристів. Одна з них – про одного з володарів замку, політичного діяча Северина Жевуського, Кажуть, нібито у своїй таємній алхімічній лабораторії він займався виготовленням магічного еліксиру довголіття та працював над пошуками філософського каменю для створення золота. 

Сьогодні в підземеллі замку, в напівтемряві, серед магічних атрибутів, облаштована стилізована алхімічна майстерня. Існує ще одна легенда – про привид Білої Пані. Молода дружина літнього господаря замку, ставши жертвою ревнощів чоловіка, була за його наказом замурована живцем в стінах палацу. З тієї пори дух молодої жінки не може знайти собі притулку, блукаючи замковими коридорами та алеями парку. 

Крім того, заїжджий двір замку пам’ятає французького письменника Оноре де Бальзака, який зупинявся в Підгірцях по дорозі на зустріч зі своєю коханою Евеліною Ганською.

У червні 2018 року в Підгорецькому замку вперше з 1939 року відкрили мистецьку виставку. Кілька зал Підгорецького замку відкрили, попри те, що реконструкція палацу ще триває. Відвідувачі можуть потрапити в Китайський кабінет, Золоту, Кармазинову та Лицарську зали, побачити картини, які прикрашали раніше стіни палацу.

Знаходиться  Підгорецький замок на відстані 90 км від Львова, тому добратися туди можна як автомобілем, так і громадським транспортом.

Читайте також: Куди поїхати на вихідні: національні парки Львівщини

Жовківський замок

Жовківський замок розташований у центрі міста Жовква, на площі Вічевій, 2 і побудований на замовлення Станіслава Жолкевського в 1594–1606 як оборонна споруда.

Замок витримував облоги, хоча кілька разів його здобували козаки. Наприкінці 17 століття був улюбленою резиденцією польського короля Яна ІІІ Собеського. Той вигляд замку, який ми бачимо сьогодні, не відповідає давньому, адже "бракує" колон, арок, вишуканих скульптур, рову, що доходив у ширині до 17 метрів. За переказами, навколо замку знаходився сад дружини Жолкевського. Сад був неймовірної краси, але до нашого часу він не зберігся. Замок у свій час відвідував гетьман Іван Мазепа.

У польський період проведено два етапи реставрації: перший тривав з 1928 до 1931 року, а другий розпочався в 1935 році, але не був завершений. Роботи припинилися у 1939 році з приходом радянської влади, замок пристосували під в'язницю. В повоєнні часи частину приміщень перетворили на житлові, і там мешкали жовківчани та офіцери Радянської армії. Фактично, використання замку в житлових цілях тривало аж до початку 21 століття.

З кінця 1990-х років і до сьогодні ведуться розмови про майбутнє застосування приміщень та навколишньої території замку. Ще одну, поки невизначену, частину палацових приміщень планували віддати під історико-художній музей, відділ Львівської галереї мистецтв, а також облаштувати у замку готель, ресторан, концертні зали.

Активний етап реставрації розпочався у 2015 році. Палац вкрили дахом, відбудували з руїн західну вежу. Інтер'єри східної вежі відремонтували та влаштували в ній експозиції Державного історико-архітектурного заповідника. Поки що для огляду доступно три нових зали: на першому поверсі знаходиться музей-кузня, з горном та ковальськими інструментами, на другому – гетьманська зала, присвячена пов'язаним з замком постатям, а на третьому – музей "Ідеальне місто". В перспективі планується відновлення архітектурного ансамблю епохи Радзивіллів, включно з палацовими галереями.