Журналістка "Еспресо.Захід" побачила волонтерське дійство.
Волонтерський вертеп зі Львова вирушив на передову. Хлопці та дівчата, котрі восьмий рік поспіль не залишають українських захисників цьогоріч повезли різдвяну коляду та частунки на Схід. Різдвяну виставу везуть не традиційну, а підлаштовану під сучасний стан в Україні. Відтак у сценарії є російські пропагандисти, ополченці, Путін замість Ірода, а міжнародні лідери замість Царів.
З такою колядою волонтери їдуть не вперше. Вертеп зародився ще на перше Різдво в час війни, у 2015 році. Тоді, повертаючись зі сходу України, на Миколая вирішили привезти хлопцям частинку свята, аби захисники в окопах і на передових позиціях теж відчули коляду. Різдвяне дійство вирішили створити з гумором. Втім завершують його старовинною упівською колядою.
"Сценарій написали львівські "кавеенщики", він цікавий і незвичний, – каже волонтерка Оксана Клим. – Ця поїздка запам’яталася. Інколи ми колядували в повній темряві у хлопців на позиціях. Вони не бачили нас, ми не бачили їх. Ми свої слова говорили пошепки, коляду співали теж пошепки, щоб не провокувати біди. Було таке, що колядували в підвалі під "градами". І в нас є дуже гарна коляда, стара упівська. Я пам’ятаю, спочатку хлопці запалювалися, адже "нова радість стала", і коли доходило до слів "а на небі зірка, сонечко сіяє, а на землі з наших братів кров ся проливає", плакали всі".
У ці дні на позиціях серед захисників був Тарас Сулимко. Нині він уже як гість їде до хлопців, а у 2015 році вертеп приймав у себе.
"Зараз мені легко, бо граю самого себе, – розповідає Тарас Сулимко. – Якраз вояка, який був тоді в АТО. Я приймав вертеп у себе в Кримському, під великими обстрілами. Звісно, такі приїзди свідчать про те, що про захисників пам’ятають. Коли приїжджають волонтери – несуть із собою частинку дому, від батьків, дітей та жінок".
Маршрут волонтерів у цій поїздці пролягає від Станиці Луганської до Маріуполя. Відвідати хочуть максимально всіх хлопців. Цьогоріч до вертепу також долучилися представники Музею гідності у Львові та родини Героїв Небесної Сотні. Дружина загиблого під час Революції Гідності Наталія Дигдалович вперше поїхала на передову. Каже, поривалася до хлопців ще з 2014 року.
"У 2014 році, коли перший побратим мого чоловіка Іван Куліш зі Старобільська загинув на Сході, його дружина мені зателефонувала якраз у той час, коли я була на Майдані, на місці, де ми з ним познайомилися, – пригадує Наталія Дигдалович. – Коли отримала цю звістку, була в дуже збудженому стані і кинулася на вокзал, нікому нічого не пояснюючи, купувати квиток на Схід. Хлопці пішли просто за мною, вони дивилися, що я роблю, дуже дивувалися, ніколи мене не бачили в такому стані. Вони зняли мене з поїзда. Пояснювали, що мені не можна їхати, що мене зловлять, показово катуватимуть. Ця думка настільки глибоко в мені сиділа, що мені не можна. Роками я займалася волонтерством, споряджала хлопців, зустрічала їх і переживала за них, а особисто не їхала".
Цього року зважилася поїхати, адже відчуває, що нині її родина – українські захисники.
"Кажуть, час лікує – це неправда, – переконана Наталія Дигдалович. – Біль загострюється, коли настають різдвяні свята. Мій чоловік дуже любив Різдво, він навіть під час Революції Гідності приїхав на Святу вечерю на кілька годин, але був з родиною. Спільна коляда була дуже важливою для нього. Коли я дізналася, що збирається волонтерський вертеп, прийшла просто подивитися і підтримати, а вони запропонували мені роль. Для мене це була велика несподіванка і внутрішня боротьба. Моєю родина після Майдану стали ці люди, які захищають Україну. А на різдвяні свята ми маємо бути з родиною".
Окрім коляди, волонтери, звісно, везуть ще й подарунки на фронт. Незважаючи на восьмий рік війни, люди й надалі активно підтримують захисників. За кілька тижнів волонтерам вдалося зібрати близько десяти тонн усіляких смаколиків і необхідних речей. Крім того, особливо хлопці чекають дитячі малюнки, які мотивують до наближення перемоги.
"Ми збирали допомогу протягом двох тижнів, – каже волонтер, учасник ГО "Захист національних інтересів АНС" Петро Шот. – Даємо клич – і нам вареники ліплять чи яворівського пирога спечуть люди, чи це якісь пряники чи печиво. Ми ж розуміємо, що відвідаємо тисячі військовослужбовців, і не зможемо їх нагодувати, але зробимо їм приємність. Такі різдвяні подарунки й настрій".
На волонтерів чекає доба в дорозі і протягом п’яти днів вони нестимуть частинку радості з дому для наших захисників, які, попри все, боронять нашу державу і борються за перемогу.
Стежте за найважливішими новинами Львова, регіону, України та світу разом з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на нашу facebook-сторінку.