Навіть чергове масове замінування шкіл Львова не зашкодило ліцею № 6 Львівської міської ради відзначити День Соборності України, організувавши зустріч з автором відеолітопису суспільно-політичного життя України, учасником дисидентського руху в УРСР, народним депутатом України 6-ти скликань Ярославом Кендзьором . Захід, який мав відбутися у стінах ліцею, не скасували, а перенесли (терміново передомовившись) до Палацу естетичного виховання учнівської молоді. Про події часів народження сучасної незалежності України діти та дорослі з перших вуст – попри всі непередбачуваності сьогодення - таки почули, інформує "Еспресо.Захід".
Як прокоментував нам Ярослав Кендзьор, ця зустріч ще раз переконала його, наскільки таке безпосереднє спілкування важливе. Адже до двох годин розмови доходило, а ніхто не розходився, та й потім – по розмові – він спілкувався з присутніми, фотографувався. Отже щось його малих та великих слухачів зачепило. Не останнім чином завдяки відеохроніці, яку показував.
"А показав я їм, як 21 січня 1990 року патріотично налаштовані громадяни тоді ще УРСР творили живий ланцюг єднання між заходом країни і сходом. Оте велелюддя з прапорами на вулицях, живих, молодих, красивих і В’ячеслава Чорновола, і Левка Лук’яненка і Олеся Гончара і багатьох інших усміхнених цього дня людей, той настрій, який панував – воістину свято душі і надії, попри те, що ще існувала Радянська Україна і каральні комуністичні органи ніхто не відміняв. На моїй відеохроніці є фрагмент з вулиці Саксаганського у Львові, де якраз розгортали прапори і поруч молодий міліціонер. Я підходжу до нього і питаю, а як радянська міліція сьогодні буде святкувати? Чи думає долучитися до процесів національного відродження? І цей міліціонер сказав: "Ми обов’язково допоможемо відновитися українській державі". Я пропрацював у Верховній Раді від 1990-го по 2012 рік, тобто 23 роки. 6 каденцій я попрацював у комітеті з питань культури та духовності і авторитетно кажу – за цей час жоден президент України, жоден склад парламенту та Кабінету міністрів, а відповідно і структури, підпорядковані тій чи іншій гілці влади питаннями майбутнього – зокрема в площині патріотичного, духовного, інтелектуального виховання не займалися, хоч я та мої колеги криком кричали, взиваючи до всієї уповноваженої верхівки, що нехтувати ситуацією масового зросійщення, домінуванням російських телеканалів та російської церкви, відсутністю державної політики щодо патріотичного виховання молоді не можна".
Спілкування з живими свідками важливих в державотворенні подій – це теж одна з форм патріотичного виховання. Діти мають чути про події новітньої історії України з перших вуст. Тобто від їхніх учасників. Утім, як наголошує Ярослав Кендзьор, сучасникам часто-густо не до цього, а люди відходять. І вже не повернеш. "Особиста розмова – це завжди активне сприйняття. Вона спрацьовує, навертає, змушує думати, аналізувати. І зрештою, робити вибір".
"Стандартний урок історії дає фактаж, але не дає такого емоційного забарвлення, як людина, котра була очевидцем та учасником певних подій, - каже виконувачка обов’язків директора ліцею №6 Аліна Бояр-Созанович. - Відповідно почути про історичну подію з уст того, хто брав у ній участь набагато дієвіше, аніж прочитати про цю подію десять мудрих параграфів. Адже дитяче сприйняття – це передовсім сприйняття емоційне. А уривки унікального відео ще й дають можливість предметно реконструювати в уяві, як то було, співпережити. Тобто - на відміну від ситуації, коли учень просто читає підручник - залишають у дитячій душі чіткий слід".
Стежте за найважливішими новинами Львова, регіону, України та світу разом з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на нашу facebook–сторінку.