Ярина Коваль. Зі Львова на Стрий і далі

Якщо існують якісь попередні життя, то я там точно була циганкою. Бо за найменшої нагоди – геть з хати в дорогу. Та ще й сім'ю на це присадила.  Так і живемо. І потреба якихось додаткових обґрунтувань зайва. Бо насправді конкуренцію дорозі може скласти тільки мить повернення до рідного дому. Принаймні, для мене.

Озеро геологів, що розташоване над  Угерським газовим родовищем біля траси зі Львова на Стрий, інтригує історією своєї появи. При бурінні газової свердловини в листопаді 1946 року щось пішло не так і стався потужний вибух. Була ніч. Стовп вогню сягнув 30 м заввишки і заграву було видно аж зі Львова.  Поки знайшли вихід – а зарадили цій ситуації полонені німці (хоча їхні допомога  не врятувало їхніх життів) – щодня згорало майже 10 млн кубометрів газу. Фахівці кажуть, що це дорівнює дводенним витратам газу на побутові потреби в усій Львівській області. Отож поки пожежу загасили, вигоріло близько 10% усього об’єму газу в покладі. Абсолютно кругле  озеро утворилося від подальшого заповнення вирви водою.

Пан, який став свідком сотні "лямурних" історій. Бо ж курорт. Та ще й свого часу такий знаменитий. Моршин. Перша звістка про Моршин як курорт з’являється в 1877 році: газетне оголошення  повідомляє, що орієнтованим містечко буде на лікування туберкульозу легень. Завдяки залізничному сполученню сюди ринув потік туристів. Аналіз місцевих мінеральних джерел виявив, що хімічний склад цих вод має чудодійний вплив на органи травлення, сечовивідну систему та печінку. Згодом була відкрита й славнозвісна моршинська ропа, розраховані фармацевтами дозування для створення правильної концентрації цілющих напоїв відповідно до лікувального плану.

Ратуша у стилі романтизму  в Болехові (збудована 1861 року) – одна з найпримітніших споруд цього невеличкого містечка.

Голубиний декор.

Ходять тут всілякі, спати не дають))))

Болехівський колишній Клуб шкіряників у колишній синагозі. Радянська влада "погуляла" по культових пам’ятках Болехова, як і скрізь, де вона влазила своїми чобітьми…

Старі стіни і старі таємниці.

Ілюзія літа.

Буковецькі складки як типовий зразок складчасто-насувних структур карпатського типу. Простіше кажучи, хороша ілюстрація  складного механізму утворення Карпат.

Ото люди по селах часто мучаться з тими колодами, щоб їх розрубати. А виявляється, є спеціальні машинки-"гільйотинки". Вжик  – і нема колоди, якою б величезною вона не була. (Одне з найяскравіших вражень від пилорами в долині ріки Сукіль).

Справжня камінна троянда (хоч підпис у музеї Прикарпатського лісогосподарського коледжу каже, що лишень друза гіпсу, знайдена в Болехові).

Дзвінка тиша.

Я би той старий камінь не розфарбовувала, але часом люди думають інакше.

Скелі Довбуша. Скільки буваю, стільки захоплююся. Розташовані неподалік сіл Бубнище на Івано-Франківщині та Труханів на Львівщині, вони, за припущенням окремих дослідників, відсилають до кельтських племен, що населяли Карпати ще в I тис. до н.е. та поклонялися великим каменям. Згодом колишнє язичницьке святилище перетворилося на печерний монастир. Вірогідно також, що на цих скелях була одна з твердинь, якими галицький князь Ярослав Осмомисл, за словами автора "Слова о полку Ігоревім", підпер Угорські гори. Тут дуже любив бувати Іван Франко і навіть присвятив унікальній пам’ятці низку поезій. Але навіть якщо геть нічого не знаєш з історії цих скель – аж ніяк не проблема: просто милуйся.

Літо й осінь  дискутують.

Королям, хай навіть і камінним, краще все-таки на очі не потрапляти))).

Додому.

Фото: Ярина Коваль

Стежте за найважливішими новинами Львова, регіону, України та світу разом з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на нашу facebook-сторінку.