Навіть коли холодна їдкість перших зимових днів намагається добратися до твоїх кісток – це не привід зачинитися в хаті на сім замків. Бо ж "Світ який — мереживо казкове!/Світ який — ні краю ні кінця!" Навіть якщо мандруєш на сусідню вулицю, чи в інший кінець міста. Однак краще (якщо це вихідні) за місто. Хай і недалечко. Приміром, за якихось 10-20-30 кілометрів. Спинишся, прислухаєшся до себе і раптом відчуєш, що холод відступає, душа розгортається і окрилюєшся. Бо ж "усе моє, все зветься – Україна./ Така краса, висока і нетлінна,/що хоч спинись і з Богом говори".
Металева "Саламандра" Богдана Томашевського, що композиційно має нагадувати як силует ящірки в русі, так і хребет Карпат, живе в першому і поки що єдиному в Україні публічному парку сучасної української скульптури – PARK3020 – створеному рік тому в селі Стрілки на Львівщині біля заміського комплексу Edem Resort Medical & Spa. Ця скульптура, за задумом автора, має наштовхувати людину, поглинуту технологічним прогресом, на думки про вирішальну роль природи в існуванні цивілізації. Хоч ця цивілізація регулярно це заперечує.
17 гектарів землі виділили під парк (схожі до якого є в багатьох європейських країнах – приміром, в Англії чи Франції, але нема в Україні), щоб дати змогу сучасним українським скульпторам і реалізуватися в межах країни, і заявити про себе на міжнародній арені. Тут регулярно проходять пленери та симпозіуми, де наодинці з природою художники фантазують і експериментують з матеріалами. Відтак у парку вже понад 40 сучасних скульптур. І буде більше. Щоб ті, хто буватиме туту за тисячу років, могли відчитати, якими ми були, чим жили і за що хвилювалися.
Можливо, там живе снігова принцеса?
Родина – вона такою є навіть у камені.
Якщо хочеш метушитися – метушись. Хто я така, щоби позбавляти тебе права на помилки? (перефразовуючи класика)))
Серія скульптур "Біоморф" Анни Надуди (яка розпочинала свою художню кар'єру як графік – з навчання на графічному відділенні Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури) мені страшенно подобається. І не тільки через те, що авторка презентує схожість людини і природи, поєднуючи "абстрактні біонічні форми з ідеалістичним каноном давньогрецької скульптури". А й тим, як вона це робить.
Повертаючись назад, можна завернути ще до села Глуховичі, де зайти до Retro Land Lviv – простору, що, створений ентузіастами, оживлює історію забутих речей, зокрема авто, "пропонує поринути у світ фантазій, пов'язаний з ретро".
Можливо, хаотичне, з купою старих запилених речей, це місце, втім неймовірно живе. Тут до всього можна торкнутися і, як уже геть змерз – випити гарячого чаю.
Невблаганні жорна часу. Чи просто жорна..
Десь там.
Усе ж таки на календарі – грудень.
Зголодніли? То ось.
Ми і час. Або просто "Простір навколо" Назара Білика.
Скоро Миколая.
Стежте за найважливішими новинами Львова, регіону, України та світу разом з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на нашу facebook-сторінку.