"Якщо хтось мав 200 тисяч, щоб купити котедж у Солонці, має 20 тисяч, щоб зробити до себе дорогу", – Богдан Дубневич

Богдане Васильвичу, у Податковій службі кажуть, що Солонка – одна з перших громад, де підписали меморандум про співпрацю. В результаті тут провели інвентаризацію і знайшли понад дві тисячі будинків, з яких раніше не сплачували податок з нерухомості. Як це відбувалось?

Все просто. Була нарада з Іриною Гримак, потім – з керівником податкової служби. ОТГ мають шукати надходження. Як правило, податки платять бідні. Отримують пенсію і йдуть платити чи земельний податок, чи за ті два-три зайві квадратні метри. На жаль, квартали мільйонерів, які є у Солонці, не хотіли цього робити впродовж років. Я ніколи б не міг подумати, що БТІ не має повної картини, хто і чим володіє! У нас є будинки, де люди живуть по 15 років, але їх ніколи не здавали в експлуатацію. Тож ми все зробили через свій ЦНАП, пішли по вулицях – хата в хату, і все описали. Так, були будинки, де нам погрожували. Те, що вони не платили податок раніше, – не моя справа, я не контролюючий орган. Але ми напрацювали механізм платні за зайві квадратні метри і, думаю, що до кінця року це дасть близько десяти мільйонів до Солонківського бюджету. А 10 млн – це дороги, каналізування, садочки.

Була також зустріч з населенням, бо у нас є ще необліковані паї, городи. Є люди, які й забули, що колись батькові чи мамі давали пай. Я піднімав карти з 90-хх років. Ми доносили до людей, що дійсно ваші тато-мама мали цей пай, розберіться. Це також механізм, який дасть свій плюс до бюджету. Крім того, набув чинності закон про купівлю-продаж паїв, а для того, аби це зробити, треба отримати документи.

Власне, у податковій кажуть, що не можуть нараховувати земельний податок, бо тільки 30% ділянок ідентифіковані. Як з цим у Солонці?

Я вражений тим, що нема абсолютного обліку. Про які надходження може йти мова, якщо нема обліку? Або його не було до тих пір, поки вигідно було робити якісь махінації. У нас тут трапляється, що на одну земельну ділянку було два-три рішення. Був пай на одного, а тепер там уже якась забудова.

Цього року землі сільгосппризначення перейшли з державної власності у комунальну. Скільки землі отримала Солонківська громада?

Понад 300 га. Ми зараз робимо усе, аби укладати угоди з фермерами, щоб вони брали в оренду цю землю, і вона приносила прибуток.

Тобто змінювати цільове призначення, аби потім там щось будувати, не будете?

Якби я вам показав, що це за земля, то ви б сказали, що це хіба що можна когось покарати, виділивши там ділянку.

Виходить, вся хороша земля уже давно розпайована і розібрана?

Давно! Тут – кожен сантиметр. Дали таке: на тобі, небоже, що мені негоже. Але нічого, за радянських часів і там орали. Тепер це все позаростало – ліси. Ми наймемо машини, які це викорчують. Люди хочуть брати в оренду – хай беруть. Охочі є – до нас зайшло велике фермерське господарство.

А скільки у вас взагалі великих платників податків. Я була здивована, коли дізналась, що "Магік" зареєстрований у Львові, а не у Жирівці, де розташований завод.

Ми зустрічаємось з кожним платником, який зареєстрований тут. Так, є такі, що розташовані тут, а платять десь далі. Їдемо до них, слухаємо їхні претензії, якщо такі є. Я мав зустріч і з власником "Магіка". Але "Магік" як фірма уже на 95% закритий. Є ПП Лічнов і "Мій двір", які платять тут податки. Я думав, що там будуть мільйони, але виходить 300-400 тисяч на місяць. Але це теж не малі кошти. А з цією програмою, коли ми виставляємо землю на аукціони... Охочі перенести виробництво з міста є. І ми це опрацьовуємо.

Славська громада виявилась найбагатшою на Львівщині завдяки тому, що там зареєстроване "ОККО". Чи є якісь компанії, які б ви хотіли зареєструвати у себе?

Ну, нам мабуть треба нагорнути такі горби, аби тут був другий Буковель, щоб отримати такого платника як "ОККО". Я мав розмову з власником UPG. Але ви зрозумійте, якщо така велика компанія виходить з якогось міста, то це рве бюджет певного міста. Це абсолютно серйозні речі. Хоча... Я веду розмови, аби вони сюди переходили на пільгових умовах і сплачували тут податки.

Який бюджет вам потрібен, аби не економити на садочках і школах?

Ми ні на чому не економимо. У нас є свої пропозиції по садочках, школи ж забезпечує держава. Якби ми мали 100 мільйонів на капітальні вкладення на перший рік-два, нам би цього вистачало. Бо поїзд рушає. Ми робимо проєкти на каналізування, на водопостачання, на очищення стоків. У нас багато планів. Солонківська громада – це фактично спальні райони міста. Велика помилка попередньої влади була у тому, що тут дозволи будувати багатоповерхові будинки. Це не дало жодного прибутку для громади, лише зобов'язання і проблеми.

Чи встигають у селі прокладати комунікації, каналізування з такими темпами забудов?

Не встигають. Це обман, коли кажуть, що ми щось-там пустили, очистили, а насправді воно перейшло з колодязя в колодязь, а далі спустили в рів. І воно пахне так, що не дай Бог це нюхати. Ми зустрічаємо з забудовниками, ведемо дружню розмову. Ця проблема в основному у Солонці. Я дав обіцянку жителям, що у старих житлових масивах не будуть будуватись багатоповерхівки. Але є й інший бік медалі. Уже прийшли двоє осіб, які хочуть продати свої городи під будівництво багатоповерхівок. Кажу: нема питань, нехай вам по п'ять сусідів з кожного боку підпишуть згоду. Відповідають: "То є моя власність, я собі нею розпоряджаюсь, як хочу". І розпоряджайся. Якщо собі хтось там збудує особняк на два-три поверхи – нема питань. А багатоповерхівка, то уже інша річ. Тому виходить, що для когось я добрий, для когось поганий.

Але мешканці нових багатоповерхівок теж хочуть мати дороги, паркомісця...

З корінними жителями громади своя розмова, з тими, хто придбав тут квартири чи котеджі, своя. Вони би хотіли усе мати відразу і їм усі винні. Тим, хто купив тут котеджі, ніхто нічого не винен. Якщо він мав 200 тисяч доларів на котедж, то має ще 20, аби зробити до себе дорогу. Сільська рада не бере ніяких обов'язків щодо них. Сільська рада взяла обов'язок поробити дороги у старій частині Солонки. І ми у цьому напрямку йдемо: уже почали дві дороги, зараз буде третя,, четверта. Як правило, завжди бракує коштів, але нічого, впораємось.

Щодо садочків, про які ви питали. У країнах Європи немає безкоштовних садочків. Я розумію, є пільговики: учасники АТО, малозабезпечені... А усі решта повинні оплачувати утримання садочку: няню, прибиральницю, електроенергію, газ, продукти харчування. А як інакше? Тим більше, що няня не має там працювати за сім тисяч гривень за місяць.

Я люблю свою Зубру, бо я там народився, але там надходження 9,7 млн, а витрати на садочок 8,4 млн. Це дорога в нікуди! Тішусь, що у Зубрі один з кращих садочків у Львівській області, і що я з братом мав відношення до його будівництва. Але не нормально, коли за чиюсь дитину платять п'ятнадцять сусідів. Треба спитати тих сусідів, що вони хочуть: дорогу, каналізування чи садок.

Скільки може коштувати відвідування садочка і чи буде різниця: для корінних мешканців Зубри і некорінних?

Гадаю, різниці робити не треба. Садочок там переповнений. Від розрахований на 150 дітей, а є 240. Туди і з Солонки їдуть, і зі Львова їдуть. І так само у школі – до Зубрянської школи ходять діти зі Львова. Ми запланували добудувати ще один поверх, щоб не треба було вчитись у дві зміни. Але школа на утриманні держави. Вчитель, який має категорію і певну кількість годин, має більш-менш достойну зарплату, на відміну від молодих учителів. За них ми цього року запроваджуємо програму, за якою відшкодовуватимемо їм кошти за оренду житла. Але ми зіткнулись з проблемою – ніхто з них не винаймає житло офіційно. Тобто люди надають житло в оренду і з того, нічого з цього не платять.

Загалом цей закон про децентралізацію правильний, але треба було передбачити більше коштів, які залишаються на місцях. Скажімо, якщо людина працює у Львові, а живе тут, то її ПДФО має бути тут. Бо саме тут їй треба школу, садочок, дорогу, дитячий майданчик.

А як ви розподіляєте кошти між селами громади, крім Солонки і Зубри є ще бідніші села?

Зараз триває капітальний ремонт школи у Поршні. Там прекрасна церква, народний дім, відремонтований ФАП, а школу чомусь запустили. Ми туди скерували близько чотирьох мільйонів, забравши з інших сіл. У Хоросно маємо закінчити амбулаторію цього року. Це неправильний підхід, коли у селі, яке не має надходжень, нічого не робиться. У нас нема забутих сіл. Навіть у Селиську, яке на самому краю громади, уже два бізнеси розвиваються, а тепер буде і третій. Є населені пункти, де менша народжуваність, як, наприклад Загір'я. З цього року діток з Загір’я автобус буде довозити до школи у Милятичі, деяких – у Солонку. Освітянам, які там працювали, надали роботу.

Тобто школу там довелось закрити?

А що робити, коли нема дітей? Так само у Хоросно. Ще цей рік буде восьмий-дев'ятий клас, а далі якщо нема дітей, ми не можемо усе це утримувати. Не може бути один вчитель на трьох учнів. Хоча навіть три учні у класі – це ще допустимо, але коли в одному класі навчаються учні п'ятого, шостого та сьомого класу – це неприпустимо. Також неприпустимо, коли в одинадцятому класі учні не хочуть вчитись, бо ходять до репетиторів. Дитина учиться десять років у школі, і зі слів батьків "нічого не соображає". А потім пішла до репетиторів і за вісім-десять уроків стала розумною і здала ЗНО на відмінно. Хіба таке буває? Я хочу знати, на якій підставі ці учні не ходять до школи? Хтось з них писав заяву? Якщо учні потребують зайвих уроків, то пишуть заяви і ми проплачуємо освітянам за ці уроки.

І ви справді готові за це платити?

Однозначно, ми готові це робити. Йдучи сюди, я ніколи не хотів починати упорядковувати освіту чи медицину. Де я, і де освіта чи медицина. Але є один випадок, другий. Зібравши батьків, вчителів. Вирішили встановити камери: у коридорах, у кожному класі. Це дає можливість почути, як вчитель пояснює і як учень відповідає. Також запроваджуємо електронні щоденники. Якщо якась Марічка чи Іванко десь не так себе веде, це відразу відправлять мамі та татові. Наприклад, Іванко потягнув за коси Марічку. Звичайно, без цього не може бути, бо це діти, але якщо дитина хамить до вчителя – це уже інші речі.

Як батьки та учителі сприйняли те, що всюди будуть камери?

Двома руками "за". Були навіть пропозиції у кожному класі постачити указки і "виховувати" порушників. Кажу: ні, вам просто надішлють відео, а ви уже вдома виховуйте. Школа не виховує – школа дає знання. Школа – не каральний орган. Якщо ж якісь учні постійно порушують, то ми зробимо усе можливе, аби їх виключити. Не може бути так, щоб одна чи двоє невихованих дітей зривають уроки всього класу і не дають вчитись. Якщо не батьки, то з цією дитиною мають працювати поліціянти.

Якою бачите Солонківську громаду за кілька років?

Сподіваюсь, наступного року почнемо добудову школу, аби молодша школа була окремо, був прекрасний спортивний зал, біля якого будуть масажні кабінети. Бо це абсолютно треба робити. Я бачу громаду з дорогами, з амбулаторіями, з дитячими садочками. Але не з тими садками, які винесли за село за сім км, а ти веди туди свою дитину. Я розумію, для чого той садок там почали – бо там довкола продана земля, є рішення про забудову 4-5 поверхових будинків. Це бізнес-проєкт, бо кожен менеджер, який продає квартири, каже: ось тут ваші діти підуть в садочок. Це, м'яко-кажучи, шулерство. Я б такого монстра на 250 дітей не будував. Треба було розділити — по сто дітей, але у різних місцях. Ми цього року почали капітальний ремонт старого садочку у Солонці, який збудували ще за радянської влади. Тут також буде ходити сотня дітей – місцевих, корінних. Я розумію, чому тому старому садочку не давали ради: аби його завалити, а тут збудувати ще одну багатоповерхівку на десять під'їздів. Не вийшло, слава Богу. Тут прекрасне місце, старий яблуневий сад.

Ми також уже знайшли місце для серйозних очисних споруд. Бо попередня влада запроєктувала це у населеному пункті, а ми знайшли місце за селом, де гарно підключаться Малечковичі, Солонка і частина Сокільник. Я хочу зробити усе, аби машини, які викачують фекалії не зливали це у рів за десять метрів далі. Ці машини мають бути усі на обліку у поліції, і а ті, хто цим займається, були приватними підприємцями. Карантин трохи стримав, але я хочу поїхати у світ і подивитись як це працює. Хочу подивитись на надсучасні очисні споруди і збудувати їх у нашій громаді.

Першу частину розмови з Богданом Дубневичем читайте тут.

Стежте за найважливішими новинами Львова, регіону, України та світу разом з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на нашу facebook-сторінку.