Як зітлілий аркуш розповів про відомий галицький  рід Ґудзяків

Мова про офіційний папір, який свого часу Теодор Ґудзяк випадково знайшов закопаним у пляшці в пивниці своїх батьків, інформує "Еспресо.Захід". 

Як розповів нашій журналістці (яка, знову ж таки, випадково стала свідком спроби Романа Метельського прочитати, що в документі) Теодор Ґудзяк, йдеться про знахідку, якій уже зо двадцять років і яка стосується батька президента Українського католицького університету, голови Сенату, Архиєпископа та Митрополита Філадельфійського УГКЦ у США, владики  Бориса Ґудзяка. Властиво, тато владики Ґудзяка й тато Теодора Ґудзяка – рідні брати. 

"У 1944-му  році, коли наступали радянські війська, мій 18-літній стрийко (молодший син мого діда), приїхав до рідних Поморян із Бережан, де працював у німецькому госпіталі як перекладач, бо знав німецьку мову, – розповідає Теодор Ґудзяк. – У Бережанах на той час уже були  "совєти". Знаючи, що таке більшовизм, ще з 1939 року й розуміючи, які небезпеки можуть загрожувати хлопцеві, дід сказав синові не зупинятися і втікати на захід. Моя бабця дуже тяжко то пережила, бо думала, що втрачає єдину дитину – адже мій тато тоді перебував у німецькому полоні й сім'я вже не покладала особливих надій, що він живий. Отож стрийко поїхав на захід. А дід одразу  пішов до церкви, і з відома священника  написав заповіт, де все майно заповів молодшому синові. Вдома цей папір разом з усіма синовими документами (а молодший  саме недавно закінчив гімназію), сховав у пляшку і закопав у пивниці. Якби не випадок, так ця пляшка лежала б у землі й донині". 

А випадок полягав у тому, що багато років згодом мама Теодора Ґудзяка (тато таки повернувся з німецького полону живим, як згодом і з Сибіру) попросила сина зробити їй у пивниці полички, щоб складати соління. Теодор Ґудзяк вирішив викопати дві ямки, в них закопати стовпчики й на них причепити ті полички. Коли почав копати, щось під лопатою дзенькнуло. Пляшка з паперами всередині заінтригувала, але не піддавалася, щоб її відкрити. Коли він усе-таки дістався до її вмісту, папери під руками почали розлізатися.  Теодор Ґудзяк зібрав вцілілі частини, і серед них був і цей заповіт, що його він зараз приніс до Романа Метельського. 

"Якось впорядкувати пам'ять моєї родини мене підштовхнув коронавірус, – каже  Теодор Ґудзяк. – Розуміння, що  будь-якої миті мене може не стати, а ця  пам'ять повинна жити. Владика Борис уже не раз казав мені, щоб я написав родинну хроніку, і я щось потрохи пишу, але кавалками. А це треба нарешті взятися й зібрати все докупи. Цей документ стане цікавою частинкою історії нашої родини".

До речі, зі своїм молодшим синочком бабуся Теодора Ґудзяка таки зустрілася. Був 1970 рік, як її син уперше приїхав до України. Їй на той час уже було 90 років і вона була після інсульту, а син їхав з Америки з туристичною групою маршрутом "Москва-Ленінград -Київ-Львів". То були такі часи, що "крок вліво-крок вправо" в радянській системі були немислимі, тому стрийко Теодора Ґудзяка вимушений був брати офіційний дозвіл на поїздку до мами. Його він не отримав, бо відмовився виступити на Львівському телебаченні з розповідями, як погано у США. Тоді родина за 25 радянських рублів замовила зі Львова до Поморян і назад таксі та привезла бабусю до Львова. 

"Я хоч був ще малим, дуже добре пам'ятаю цю зустріч, – згадує Теодор Ґудзяк. – Бабуся впізнала мого стрийка (хоч вже не розмовляла) і розпростерла до нього руки, вони обоє плакали. І ми всі також"... 

Стежте за найважливішими новинами Львова, регіону, України та світу разом з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на нашу facebook-сторінку.