Як Холодило став власником "Добробуту" за 1 євро і чому. Історія конфлікту

Конфлікт Львівської міської ради з власником "Добробуту", який триває не один рік, переріс у неприховану війну. Міський голова Львова Андрій Садовий заявив, що "колишній комсомольський діяч Холодило" обманув міську раду і переписав на себе землі та майно на 500 млн грн". Водночас Валерій Холодило стверджує, що місто 16 років судиться з "Галінвестом", бо він не дає хабарі. Кому ж насправді належить земля під колишнім "Добробутом" і яким чином місто та область позбулись частки власності у "Галінвесті" читайте у матеріалі "Еспресо.Захід".

Позаду театру Заньковецької мав бути перший п’ятизірковий готель у Львові

Ринок "Добробут", на місці якого цього року відкрили супермаркет Арсен, – це фактично цокольний поверх недобудованого готелю "Золотий лев". Це мав бути грандіозний п’ятизірковий готель, задля будівництва якого навіть відселили мешканців чотирьох будинків. Ідея будівництва виникла ще наприкінці 80-хх, і саме під це будівництво створили спільне підприємство "Галінвест". При цьому засновниками були не лише міськвиконком та австрійська компанія ABV,  а також облвиконком, Львівське управління залізниці, Львівський авіазагін, Промінвестбанк, ВПО "Маяк" (Валерій Холодило був комерційним директором останнього). Однак на сьогодні єдиним засновником ТОВ "Спільне українсько-австрійське підприємство "Галінвест" є австрійська фірма "ОСТ-ІНВЕСТ-УНД-БАУПРОЕКТМЕНЕДЖМЕНТ-Г.М.Б.Х", а кінцевим бенефіціарним власником Валерій Холодило. 

"На час заснування "Галінвесту" мені було 32 роки, я не був засновником, мені запропонували очолити це підприємство. Серед засновників був міськвиконком (спочатку Богдан Котик, потім Василь Шпіцер), облвиконком – В'ячеслав Чорновіл, управління залізниці – Кірпа, Промінвестбанк – Матвієнко, Львівський авіазагін – Гусєв та об'єднання "Маяк" – Ніна Борачек. Це були поважні люди. Тепер розказують, що це було зареєстровано у Москві, але забувають сказати, що це відбувалось при Радянському Союзі. А спільні підприємства тоді реєструвались виключно у Москві, у Міністерстві фінансів. Але ж не можна назвати через це підприємство “московським”, – каже гендиректор "Галінвесту” Валерій Холодило та зазначає, що Андрій Садовий також був комсомольцем і служив у Москві. – Насправді ініціатива будувати готель у Львові належала австрійській компанії, у власності якої була інша компанія, що мала мережу з 54 готелів. У Радянському Союзі Львів вважали західними воротами. Тому будівництво готелю тут було очевидним і логічним. Чому в СП потрапило місто та область? Бо у той час, а то був завершальний етап перебудови, потрібно було їхнє сприяння".

"Галінвест" зареєстрували у січні 1990 року, тобто ще до проголошення Незалежності України. Місто надало ділянку в ідеальному місці для будівництва готелю — площі 300-річчя Возз’єднання (тепер площа Я. Осмомисла), з будинків відселили людей і навіть почались роботи. Однак у 1993 році будівництво зупинилось.

"Галінвест" зареєстрували у січні 1990 року, тобто ще до проголошення Незалежності України. Місто надало ділянку в ідеальному місці для будівництва готелю — площі 300-річчя Возз’єднання (тепер площа Я. Осмомисла), з будинків відселили людей і навіть почались роботи. Однак у 1993 році будівництво зупинилось

"Це був шалений хаос – одна система зламалась, інша ще не була побудована. Це був фантастичний хаос. Ми зробили нульовий цикл і далі не будували. На той момент гроші були, але питання було у ситуації економічній і політичній, бо не зрозуміло було, яким шляхом піде Україна, – розповідає Валерій Холодило. – У серпні 1993 року ми заморозили цей об’єкт. При цьому заморозили його конструктивно, так, аби він був збережений. І фірма "Галінвест" за це відповідала. Це величезна інженерно-технічна споруда і за нею треба було постійно наглядати. Щорічно "Галінвест" оплачував приблизно 80 тис. дол. експлуатаційних видатків на рік. На той час то були шалені гроші.  Ми підтримували будову у стані будівництва, аби у будь-який момент можна було відновити будівництво".

Нагадаємо, що раніше, директорка юридичного департаменту Львівської міської ради Гелени Пайонкевич стверджувала, що  з’ясувати, чим займалась компанія увесь цей час, не вдалось – документи не збереглись. Також вона повідомила, що підприємство нарощувало борги.

Як на місці недобудованого готелю з’явився ринок "Добробут"  

У 90-х найпростішим способом заробити грошей було “купи-продай”. Тому там, де було вільне і людне місце, виростав ринок. Так комусь спала на думку ідея облаштування ринку на місці недобудованого готелю.  

"Якщо ви думаєте, що ініціатива австрійської компанії або моя була побудувати там ринок, то розчарую вас, – ні. Це була ініціатива міста. Засновники на той час усі були живі й здорові. І ми погодились збудувати там торговельний центр, як робили на той період часу. Тобто ринок. Ми просили, аби це було зі збірно-розбірних конструкцій, а не капітальне будівництво. Перше рішення було на три роки. Ми оптимістично думали, що за три роки зможемо відновити будівництво готелю", – каже Валерій Холодило. 

16 серпня 1999 року Департамент землеустрою та планування забудови міста Львівської міської ради видав наказ "Про пристосування незавершеної споруди готелю на вул. Старій в м. Львові під тимчасовий промислово-продовольчий центр СП "Галінвест".  Усі дозволи та погодження на будівництво торгово-промислового центру "Галінвест" отримав, але з зазначенням, що центр тимчасовий, терміном на три роки. На цьому етапі місто ще було одним з засновників підприємства, тому логічно, що з погодженнями проблем не було.

"Галінвест" безпосередньо "Добробутом" не керував. Ринок здали в оренду ТОВ "Галицьке перехрестя". Сама ж компанія „Галінвест” у той час активно займалась будівництвом. За словами Холодила, вони були генпідрядниками реконструкції восьми посольств у Києві, а також чотирьох ресторанів МакДональдз у Львові та мережі заправок "Укрнафти".  

Як місто втратило частку у "Галінвесті"

Як ми згадували на початку, засновників "Галінвесту" було декілька. При цьому дані щодо часток засновників різняться. За словами Валерія Холодила, первинно  найбільшу частку – 35% – мала австрійська компанія, місто – 28%, обласна рада орієнтовно 10%. Інші акціонери мали дрібніші частки. Натомість у Львівській міській раді стверджують, що саме місто мало найбільшу частку 35%, що складало 2,8 млн карбованців, обласна рада – 12,5% (1 млн карбованців), а австрійська компанія ABV мала  20% (1,6 млн крб).

Холодило розповів, що на момент, коли мером був вже Куйбіда, знайшли ірландського інвестора, який хотів купити цей об’єкт.

"Інвестор виставив умову, що через те, що у нас багато засновників, краще передати частки місту, щоб у них не виникло проблем. І я особисто просив усіх засновників: область, залізницю, Промінвестбанк, Маяк, авіазагін, – аби вони за 1 грн передали частки місту. Це при тому, що вони витрачали свої кошти. Але нам не пощастило. З людиною, з якою ми домовлялись про інвестиції, стався інсульт на борту літака. Знайти іншого інвестора у мерії не вийшло. Так місто отримало 55% частку", – каже Холодило.

При цьому обов’язковою передумовою переходу права власності на частку у СП "Галінвест" до Львівської міської ради було погашення кредиторської заборгованості підприємства, що відображено в протоколі зборів учасників СП, Це зобов'язання міська рада не виконала, що підтверджується чисельними рішеннями судів, в тому числі Постановою Вищого Господарського суду України від 20 грудня 2007 року по справі №1/7-15/1.

Обов’язковою передумовою переходу права власності на частку у СП "Галінвест" до Львівської міської ради було погашення кредиторської заборгованості підприємства, що відображено в протоколі зборів учасників СП, Це зобов'язання міська рада не виконала, що підтверджується чисельними рішеннями судів, в тому числі Постановою Вищого Господарського суду України від 20 грудня 2007 року по справі №1/7-15/1

Окрім "Добробуту", "Галінвест" працював ще з двома об’єктами у Львові: на площі Міцкевича (де зараз будуть готель) та з колишнім готелем "Україна", де нині "Укрексімбанк". З будівлею готелю "Україна" також історія заплутана. У мерії кажуть, що місто продало його "Галінвесту" за зниженою ціною, у компанії – що викупили його за кредитні кошти під гарантії австрійської компанії. На початок 2000-х жоден з цих проєктів у Львові компанія не змогла завершити. І начебто саме через ці нереалізовані проєкти австрійський акціонер "Галінвесту" подав до суду позов про банкрутство компанії.

За словами Валерія Холодила, за десять років влада "здеградувала"  і їй уже не цікаво було займатись "Галінвестом", натомість австрійська компанія не хотіла усе тягти на собі, тому й подала заяву про банкрутство.    

"Місто не сплатило ні копійки в "Галінвест".  І пан мер не знайде жодної копійки, які були б заплачені. Вклад міста – це було "сприяння”. Кажуть, 28 квартир було виділено для переселення тих будинків – там справді було чотири будинки. Місто повинно було надати фонд для відселення. Але усі ці квартири були оплачені фірмою "Галінвест". І коли зайшла мова про санацію підприємства, ніхто не хотів цим займатись. Тому це взяла на себе австрійська сторона, оскільки вона втрачала найбільше, – каже Валерій Холодило. –  Саме австрійська сторона продала об’єкт Укрексімбанку, сплатила усі борги. Це було публічно. І так вона стала 100% власником "Галінвесту". Я тоді поїхав до свого австрійського директора (я на той час був найманим працівником). Кажу, ось така-от ситуація, ви тут втратите. Він запропонував підписати зі мною договір купівлі-продажу за 1 євро. Звичайно, у договорі було написало, що коли готель добудують, ми повернемо втрачені кошти австрійській компанії. Так я став власником".

Влада Львова через суд намагалась поновити свою участь у спільному підприємстві. У Єдиному реєстрі судових рішень перші рішення у судовій тяганині між Львівською міською радою та "Галінвестом" датуються 2006 роком. Тоді місто намагалось оскаржити у суді рішення зборів учасників, яким виключили із числа учасників товариства Департамент економічної політики та ресурсів Львівської міської ради. Однією з підстав стало те, що формально Департамент економічної політики та ресурсів припинив існування у 2002 році за рішенням виконкому. 

Місто намагалось оскаржити у суді рішення зборів учасників, яким виключили із числа учасників товариства Департамент економічної політики та ресурсів Львівської міської ради. Однією з підстав стало те, що формально Департамент економічної політики та ресурсів припинив існування у 2002 році за рішенням виконкому

"У матеріалах справи відсутні докази того, що правонаступники департаменту, якими є Управління комунального майна, управління економіки, управління промисловості та підприємництва Львівської міської ради зверталися до зборів учасників СП ТзОВ “Галінвест” відповідно до ст. 55 Закону України “Про господарські товариства”, п. 11.4 Установчого договору СП ТзОВ “Галінвест” з заявою про прийняття їх до товариства. Відповідно, правонаступники Департаменту економічної політики та ресурсів Львівської міської ради частки у статутному фонді СП ТзОВ “Галінвест” не набув", – йдеться у рішенні апеляційного господарського суду. Чи справді заяву міськрада не подавала, чи її просто не знайшли, наразі не відомо.

За словами Гелени Пайонкевич, у 2000-році усі установчі документи підприємства вилучила податкова поліція, і доля цих документів місту невідома.  

Судова тяганина тривала, справа тричі побувала на розгляді у касаційній інстанції – у Вищому господарському суді України.

Останній позов щодо вирішення спору про корпоративні права, розглядався судом вже після обрання Андрія Садового мером – рішенням судів усіх трьох інстанцій Управлінню комунального майна Львівської міської ради у визнанні недійсним рішення зборів учасників СП "Галінвест" відмовлено повністю. Підстава, серед іншого, те, що "Департамент економічної політики та ресурсів Львівської міської ради своїх зобов’язань з погашення кредиторської заборгованості не виконав, а тому відкладальна умова набуття ним додаткової частки в розмірі 27% у статутному фонді відповідача не настала. Отже, вклад позивача до статутного фонду відповідача не збільшився і його частка залишилась незмінною – 28%".

Департамент економічної політики та ресурсів Львівської міської ради своїх зобов’язань з погашення кредиторської заборгованості не виконав, а тому відкладальна умова набуття ним додаткової частки в розмірі 27% у статутному фонді відповідача не настала. Отже, вклад позивача до статутного фонду відповідача не збільшився і його частка залишилась незмінною – 28%

Чия насправді земля під "Добробутом"

За словами міського голови Андрія Садового, на початку війни "чорні реєстратори" почали перереєстровувати землю під колишнім ринком "Добробут" і таким чином "Галінвест" хоче обікрасти місто на пів мільярда (вартість земельної ділянки). І саме з цим пов’язаний новий виток судової тяганини міста з "Галінвестом". Наразі справу розглядає Західний апеляційний господарський суд. 

У компанії кажуть, що вирішили провести державну реєстрацію права постійного користування земельною ділянкою шляхом внесення запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі документів, які надала міська рада у 90-хх. При цьому звинувачують мера у неправді та маніпуляції начебто про приватизацію земельної ділянки та збитки у пів мільярда гривень.

"Насправді земля залишається у комунальній власності. Ми лише зареєстрували право на постійне користування на підставі документів, виданих міською радою. А 500 млн гривень – це вартість і землі, і нерухомості, тобто того, що ми туди вклали", – каже Віталій Холодило.

Чому ж у місті вважають таку реєстрацію незаконною? Справді є розпорядження голови Львівської міської адміністрації народних депутатів від 12.03.1993 року №182   "Про надання   спільному   українсько-австрійському   підприємству "Галінвест"  земельної ділянки для будівництва готельного комплексу на площі пл. 300-річчя Возз’єднання". Однак готель, під будівництво якого надали ділянку, не збудований, тому у міській раді вважають, що підстав для права на постійне користування немає. Натомість в СП кажуть, що нерухоме майно на цій ділянці належить їм, а отже, відповідно до законодавства, мають право на користування землею під ним. 

Що означає право постійного користування на землю? Земля і справді у комунальній власності, але місто не може користуватись своєю власністю. При цьому землекористувач сплачує податок на землю. За даними СП "Галінвест", в період з 2020 року по травень 2023 року підприємство сплатило земельного податку на загальну суму 2 602 649,23 грн.

Земля і справді у комунальній власності, але місто не може користуватись своєю власністю. При цьому землекористувач сплачує податок на землю. За даними СП "Галінвест", в період з 2020 року по травень 2023 року підприємство сплатило земельного податку на загальну суму 2 602 649,23 грн

Є ще одна деталь у цій справі – запис про право на постійне користування землею під Добробутом до Держреєстру вніс державний реєстратор відділу Центру надання адміністративних послуг Солонківської сільської ради М. Живко. Саме він є співвідповідачем у цій справі. Прізвище цього реєстратора фігурує також у справді передачі землі лісового фонду у Брюховичах. За даними видання "Наші Гроші", саме Живко зареєстрував право приватної власності Об’єднання профспілок Львівщини на Будинок профспілок на проспекті Шевченка.

"Ми уже б збудували той готель, якби мер не перешкоджав"

За словами Валерія Холодила, насправді "Галінвест" уже б збудував готель на місці “Добробуту”, якби мерія і особисто мер не перешкоджали.

"У мене були прямі контакти з усіма мерами: Шпіцером, Куйбідою, Буняком. Ми зустрічались, проводили наради. Але не з Садовим. Коли була перша каденція Андрія Садового, місяці через три нам прозоро натякнули, що якби ми були, як усі, то у нас не було б проблем. Але у нас до того часу не було проблем, крім виробничих. Після цього ми ніколи з Андрієм Садовим не зустрічались, а він ніколи не цікавився тим, що вважає власним майном. Зате почались суди. Ми судимось уже 16 років, – каже Холодило. – Насправді, ми уже могли б збудувати той готель. Але щоразу, коли з’являється потенційний інвестор, Садовий каже: Холодило крадій, фірма нелегальна. Хто з нами буде після цього співпрацювати? Тому від ідеї збудувати тут готель, ми не відмовляємось, але не за цього мера".

Холодило згадав про озвучену колишнім головним архітектором Львова Юліаном Чаплінським  ідею розвитку цієї площі, яку "Галінвест" планує втілювати "після Садового". Чаплінський запропонував створити тут транспортний хаб, де в нижній зоні будуть зупинятися трамваї та автобуси, у середній – магазини та ресторани, а на пласкому даху будівлі мала б бути станція фунікулера – канатної дороги на Високий Замок

Валерій Холодило згадав про озвучену колишнім головним архітектором Львова Юліаном Чаплінським  ідею розвитку цієї площі, яку "Галінвест" планує втілювати "після Садового". Чаплінський запропонував створити тут транспортний хаб, де в нижній зоні будуть зупинятися трамваї та автобуси, у середній – магазини та ресторани, а на пласкому даху будівлі мала б бути станція фунікулера – канатної дороги на Високий Замок. Холодило переконаний, що туди можна вписати й готель. 

"Ми б хотіли перетворити це місце на щось визначне, що могло б стати візитівкою Львова. От візьміть міст Кличка у Києві. Скільки його критикували! Але тепер це візитівка столиці. Звідти чудовий краєвид", – каже Холодило.    

Тим часом на місці "Добробуту" уже кілька місяців працює супермаркет "Арсен". За словами Валерія Холодила, приблизно чотири роки тому вони вирішили, що "Добробут" не може більше існувати у центрі міста і треба щось з цим робити. Однак орендар (“Галицьке перехрестя") відмовився його оновлювати, тож вирішили шукати іншу компанію. Первинно там мав бути супермаркет "Сільпо", але в решті там розмістився супермаркет "Арсен".            

"Це проміжне рішення. Тут уже був торговий центр і він був зареєстрований офіційно. І до речі, Андрій Іванович тоді був головою фракції у міській раді і голосував за це рішення – він тоді не був проти, – каже Валерій Холодило. – Перед тим, як почати модернізацію, я записався на прийом до Гелени Пайонкевич. Написали юридичну довідку, і я знаю, що її поклали на стіл Садовому, але він її не читав. Але, мабуть, те, що ми почали роботи, призвело до того, що Садовий так активізувався".