"Як буде саботаж – будемо казати, ніхто не бавиться в забавки": Роман Кізима про об'єднання Чорнобильської лікарні з Охматдитом

Складне, але стратегічне рішення. Це буде монстр в дитячій медицині регіону

Західноукраїнський дитячий центр і львівський Охматдит об'єднують. Багато хто назвав це історичним рішенням в історії дитячої медицини в регіоні. То що тепер зміниться?

Охматдит і Західноукраїнський центр залишаться як вони є, ніхто не буде вирізати будівлю з фундаменту і переносити (сміється). Це юридична перебудова. Лікарня матиме єдиного директора, єдине фінансове управління, бухгалтерію та кадрове управління. Проте медичне управління обома корпусами збережеться автономне.

Не знаю за всі обласні лікарні, але дитячі – самодостатні, й вони могли собі співіснувати далі. Однак державна політика така, що формується спроможна мережа і треба мати одного надкластерного "монстра" в дитячій медицині, не три чи п'ять, не всіх святих, а одну лікарню, куди будуть спрямовувати всі ресурси. Тому ми з колективами вирішили, що це достатня підстава для того, щоб об'єднати зусилля. Крім того, обидві лікарні, попри конкуренцію у політично-суспільному ракурсі, не конкурували у медичному, це зовсім різні напрями. Тому вони посилять одна одну. 

До того ж вимоги до такого рівня лікарень зростають. Це означає, що якщо ми не об'єднуємося, кожному доведеться шукати більше фахівців, й тоді це буде просто дублювання. При правильній організації одна лікарня додає іншій тих спеціалістів, яких їй бракує. Ми дуже акуратно будемо працювати з комунікаціями. Як лікарю, який працював в одній з лікарень, просто взяти й затерти назву медзакладу ніякої радості немає. 

Фото: Західноукраїнський спеціалізований дитячий медичний центр/ Львівська облрада

Ви кажете, що об'єднання є вимогою спроможної мережі. Але про реорганізацію двох лікарень говорили ще кілька років тому, перед початком повномасштабної війни йшлося навіть про будівництво нового корпусу Охматдиту.

По-перше, це було стратегічне рішення, коли всі розуміли, що воно необхідне, просто складне. Ніхто не любить впроваджувати складні рішення. Як один з архітекторів цього процесу я також почув багато неприємного. Знову ж таки, це стратегічний крок й це було зрозуміло давно. Так, тоді не вийшли ці спроби. Все ж вони були корисні, й багато з тих напрацювань було взято тепер. 

По-друге, ніде нічого не будується, можете поїхати та подивитися. Йде багато різних проєктів і створюється документація, а до реалізації вже доходить час, коли воно є дійсно потрібне і на це є ресурс. Крім того, проєкти часто переглядаються, коригуються. Тому на цьому етапі об'єднання – це є наша візія, але новий корпус Охматдиту – це вже не візія. Новий центр має більші потреби та амбіції, ніж просто Охматдит. Над цим треба подумати. Може, не варто новий корпус загалом, а тільки корпус для чогось крутого, або ж три менших корпуси. Ми про це говорили, але подумаємо. Потрібна хороша управлінська команда, активна, з новим баченням, без "брєжнєвського" підходу. Знаю, що люди ображаються, та це велика відповідальність.

Власне ліквідовують Західноукраїнський центр та приєднують його до Охматдиту. Чому не навпаки?

Тому що це рішення було єдине, яке могло пройти й реалізуватися. Ліквідувати можна ту структуру, яка добре керується, має сильну управлінську команду та знає, що вона робить. Ми ж не приєднуємося до Охматдиту в наявному вигляді. Він також буде реорганізований у Центр дитячої медицини. Йому треба створити штатну структуру, схожу до Західноукраїнського центру, або майже аналогічну. Це дуже складна робота, і ми твердо наполягаємо, щоб наша управлінська команда зіграла домінантну роль в цьому. 

Так, на міжнародному напрямку ми успішніші, в ургенції сильніший Охматдит. Ми надаємо невідкладну допомогу тільки пацієнтам, які лікуються в нашому центрі, з тяжкими захворюваннями. Стосовно управлінської команди навіть не буду коментувати, чесно, втомився. Вже є рішення сесії, можна не бути політкоректним. Якщо буде саботаж на рівні виконавців цих рішень, ми будемо публічно про це говорити, ніхто не бавиться в забавки. Ми хочемо робити дуже серйозну структуру: є відповідальність, є пацієнти, які чекають, громадські організації благодійні фонди, міжнародні проєкти. А є люди, які хочуть просто посидіти подовше у кабінетику. Я в хорошій фізичній формі, можу допомогти винести речі з кабінетів тим, які тримаються за них. 

Без агресії: кожному, хто працює зараз в лікарні, включно з управлінцями, знайдеться роль у новому Центрі. Але не обов'язково аналогічна, як у попередній структурі – може бути вища чи нижча. Іноді люди вважають, що вони відповідають своїй ролі тільки тому, що обіймають посаду десятиліттями. Можна сказати, що це зухвало – ображати людей, та тут ідея важливіша за якусь окрему особистість. З усім тим, в Охматдиті є дуже багато лідерів медичних напрямків і управлінців, які, ймовірно, увійдуть в управлінську команду. Ми ж погодилися на приєднання нашої структури до Охматдиту за умови, що ми цим процесом і будемо керувати. І не дозволимо людям, які не компетентні або які не мають жодного стосунку до нашої лікарні, ліквідувати її. 

Фото: Львівська обласна дитяча клінічна лікарня «ОХМАТДИТ» — ГО "Батьки в дії"Львівська обласна дитяча клінічна лікарня "Охматдит"

Чи хочу я бути в.о. керівника? Так, є бачення та готовність взяти на себе відповідальність

Як озвучувалося, Центр мав би запрацювати з початку наступного року?

Фактично його можна хоч сьогодні запустити. Думаю, ніхто не сваритиметься, якщо ми запрацюємо в листопаді чи грудні. Чим швидше, тим краще. Для цього треба прийняти кадрові рішення, розписати структуру – і вперед. Ми побачили дуже сильні сильну підтримку від депутатів на сесії. Як вони самі казали, слава богу, щось корисне зробили на тій сесії. Тепер хочемо побачити це виконання. 

Відтак має відбутися конкурс на директора?

Це питання до Львівської обласної ради. У проєкті написано "призначити виконувача обов'язків керівника". Як на мене, конкурс має відбутися найближчим часом, але саме зараз він недоречний. Тому що на цій людині буде вся юридична, кадрова, комунікаційна та політична складові цього проєкту. Якщо це буде людина не публічна, не комунікативна, таким і буде Центр дитячої медицини. 

Чи хочу я бути в.о. керівника? Так, хочу. Працював над цією структурою, залучав людей з Охматдиту, з Західноукраїнського центру, зовнішніх опікунів обох лікарень. Ми маємо бачення, як це робити, і готові взяти за це відповідальність. Надалі на конкурс можуть подаватися всі, хто цьому буде відповідати. 

Нічого вас не лякає?

Чого мені боятися? Переживаю не за себе, а за те, що не вийде використати вікно можливостей, яке навіть попри війну існує. Ти працюєш на певній посаді й бачиш, як пропливають повз лікарню ті можливості, а ти не маєш жодних повноважень для їх реалізації. Це дуже гнітить, коли у високотехнологічних напрямах медицини ти впираєшся в стелю, якщо закінчується ресурс. А якщо ти просто лікар і не впливаєш на це, можеш лише подавати пропозиції, все залежить від керівника. Попередній керівник Західноукраїнського центру дуже добре сприймав пропозиції. Але змінити директора було рішенням влади. 

Тому викликів я не боюся. Горизонтальна структура управління мені дуже підходить, коли люди щось роблять, а ти їх просто в цьому підтримуєш. Тож моя роль –  бути колегам парасолькою, організовувати стажування за кордоном, гідну оплату праці й т.д. 

Фото: Західноукраїнський спеціалізований дитячий медичний центр/ Роман Кізима

Маємо загальний план й намагаємося його узгодити під єдину стратегію з Охматдитом

У лікарні є проєкти, які тривають, а є заплановані. Їх будете втілювати у новій структурі?

У нас в лікарні є план розвитку, коли ти знаєш, що тобі потрібно зробити. Це не тільки ремонти, це і кадрові перестановки, наукові, логістичні проєкти. Питання, за які ресурси вони будуть втілюватися. Ми робимо так, щоб не дублювати кошти держави й благодійників. От нещодавно відкрили амбулаторний простір за 3 млн грн, повністю благодійний. Інший проєкт – ремонт естакади – робимо за державні кошти. Й таких проєктів у нас 6-7 завжди одночасно. 

Перебудовувати всю лікарню – це нонсенс. Якийсь політичний кандидат, який з третьої спроби хоче стати президентом, може ремонтувати одну лікарню без пам'яті. Чи це потрібно львів'янам і пацієнтам, я сумніваюся. Лікарень багато, і ми не хочемо ремонтувати все підряд, тільки щоб стіни пофарбувати. Маємо загальний план і зараз намагаємося його узгодити під єдину стратегію лікарні з Охматдитом. 

Якщо, скажімо, планувався грант на диджиталізацію – комп'ютери, мережа, нова інформаційна система, то сенсу робити це на 50% вже немає. Відповідно цей проєкт зупиняється, і ми будемо перезапускати його на більший масштаб, знову ж таки переконувати спонсора, що нам потрібні гроші на дві лікарні або взагалі не треба. Тобто проєкти, які не вписуються в концепцію нового Центру, будуть зупинені й перезапущені. Те, що стосується приміщень безпосередньо Західноукраїнського центру, зупиняти беззмістовно. Вони вже запущені, більшість – це плани ще від початку року, тому відмовлятися від них не будемо. 

До речі, що пріоритетне на порядку денному Центру дитячої медицини?

Зараз найбільше працюємо над лабораторіями – загальна, молекулярно-генетична та бактеріологічна. Робляться проєкти реконструкцій, реорганізація під системи якості. Це багатокомпонентний та коштовний процес. Знаючи, що в тебе пріоритет – лабораторії, підганяєш під це всіх спонсорів. Нещодавно нас відвідав гендиректор Bosh, у них було 30-річчя компанії й ми переконали їх, щоб вони назбирали 30 тисяч євро. Ці гроші мають піти на інформатизацію лабораторій. Людям, які працюють з якістю, було дуже легко це пояснити. Всі хочуть принести іграшки діткам, але це не лікує. 

З інфраструктурних проєктів ще є перебудова реанімації, вже готова проєктно-кошторисна документація. Є багато дрібних, які виникають в процесі роботи. 

Ваша лікарня, як і Охматдит, має фінансування від НСЗУ, щоправда, суми серед найменших в області. При цьому Західноукраїнський центр – чи не єдиний, який отримує вдвічі більше коштів від благодійників. Чи будете розширювати кількість пакетів медпослуг?

По-перше, збережуться всі наявні. Ми проаналізували, що пацієнти у спільних пакетах – це різні люди. Ці пакети сумуються фінансово, не так, що у вас було 30, а у вас 20, то залишимо вам 30 на двох. Разом з тим будуть додаткові нові, на які ми зможемо вже претендувати. Жодна з лікарень не змогла б їх взяти в теперішньому стані, не найнявши нових працівників.

У мене таке склалося враження, що сенсом діяльності лікарень є пакети НСЗУ. Але сенсом є лікування пацієнтів. Відповідно, якщо якийсь пацієнт не потрапляє ні в один пакет, а йому треба зробити щось неймовірне, то ми зробимо це неймовірне і знайдемо ресурси, щоб це оплатити. Дитяча лікарня – це не проєкт для заробляння коштів, неправильно виставляти якийсь KPI. Ми не маємо заробити, ми повинні надати медичну допомогу максимальній кількості дітей, які до нас звернуться, і знайти для цього джерела фінансування. 

Та все ж суть пакетування НСЗУ в тому, що чим більше отримує лікарня, тим вища заробітна плата у персоналу. 

Скажу, що ми беремо активну участь у розробці пакетів НСЗУ, з яких лікарня отримує фінансування. Це наше авторство, ми їх пропагували, інакше вони б коштували стільки, скільки коштували – за пацієнта 10 тис. грн, і спробуй полікуй дитину від онкології. Зараз реімбурсація йде від 150 до 250 тис. грн за одного пацієнта. Тоді лікарня, яка акумулює сотні пацієнтів, як наша, отримує чималі кошти. Але метою є не "вау, клас, ми ще один пакет отримаємо". Ми хочемо лікувати пацієнтів. 

Наша фішка – це активна участь у програмах. Наші пацієнти не бігають за ліками. Фінансування отримуємо з різних джерел – державні та обласні програми, благодійники (при тому тут важлива постать управлінської команди). Спонсори дуже люблять, коли ми їм кажемо: дивіться, от це і це ми купили, а ось це не можемо. Тоді вони системно з нами працюють. Через це і маємо сильних благодійників, які неймовірні гроші вкладають у лікарню. Бо знають, що їхні кошти множаться вдвічі іншими джерелами, це імпакт-інвестування. 

Фото: Західноукраїнський спеціалізований дитячий медичний центр

В Охматдиті є потреба впровадження багатьох програм, їх там зараз немає, але вони заслуговують на це. Що подобається, це їхня опікунська рада, яка генерує проєкти та ідеї. Завдання керівника – не сказати "як ви посміли без мене", а дати їм карт-бланш. Тобто це також джерело. 

Окрім всього, у лікарнях впроваджені платні послуги за ті речі, які не оплачуються жодним з цих джерел. Все офіційно, налагоджена прозора система, тому люди користуються. А проте, якщо до нас о 4-й годині приїде пацієнт, який дійсно потребує професора, то той професор буде біля нього безплатно. Є захцянки, а є потреби. Це також додаткове джерело доходів, і воно допомагає стимулювати працівників вищого рівня. 

Яким має стати Центр дитячої медицини через 5 років?

Хотілось би, щоб він вже мав фізичну оболонку, якусь одну будівлю. От подивіться, торгові центри, будинки зводяться, то чому наші дитячі лікарні виглядають як обідрані? Має бути високий кадровий рівень. Тому свою діяльність фокусував би на цих двох аспектах – інфраструктура та люди. 

По візії це має бути дитячий центр національного рівня. Ще один київський Охматдит, а можливо, і серйозніше. Ну, і домінантна дитяча установа в регіоні. Не треба нам сто лікарень під кожного керівника політичної структури. Тобто якщо Шевченківський район захоче мати дитячу лікарню, я буду проти. Це ж стосується міських, обласних лікарень. Треба ресурси, які є дефіцитні, концентрувати. 

З повагою ставлюся до лікарів дитячої лікарні міста, але як окремої юридичної структури її не існує. Тому ми б хотіли, щоб ресурси сфокусувалися на Центрі дитячої медицини, бо дві дитячі лікарні – це краще, ніж додаток до дорослої.