За підтримки Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) Міністерство охорони здоров’я України запустило проєкт "30 лікарів", який знайомить із трьома десятками медиків, які розпочали свій професійний шлях уже в незалежній Україні. Серед 30 медиків-ровесників незалежності – директорка Центру діагностики та лікування бронхолегеневих захворювань, клінічної імунології та алергології Івано-Франківської обласної клінічної лікарні, кандидатка медичних наук Маріанна Деркач.
"Наші найкращі лікарі – активні учасники змін, які віддають чимало сил, щоб ми почувалися захищеними, і самі від того є щасливими. 30 медиків, про яких ми розповіли на сторінках нашого спецпроєкту, – лише частина з тих, хто працює на "передовій" системи охорони здоров’я, що реформується, та щоденною працею творить зміни", – підкреслюють на сайті проєкту.
"Еспресо.Захід" пощастило поспілкуватися з лікаркою, доки вона була у відпустці. Маріанна Деркач щиро здивована, що потрапила у проєкт МОЗ, але увагу суспільства до медицини, яку маємо останнім часом, визнає потрібною.
Фото: з особистого архіву Маріанни Деркач
У дитинстві Маріанна мріяла стати вчителькою, як її мама, бабуся і тітка. "Я теж хотіла бути вчителькою, була дуже такою чесною дівчинкою. Але мій батько порадив вступати до медичного, він колись хотів стати лікарем. Казав мені, що жінка у білому халаті – це просто мрія. І я ту реалізувала татову мрію. Дуже вдячна йому, бо не уявляю себе в іншій сфері", – зізнається Маріанна Деркач.
Але вступити у медвиш – це половина справи. Вчитися тут було справжнім викликом для дівчини.
"Кілька разів на першому курсі я приходила з пар додому і казала батькам, що забираю документи з університету. Пригадую перші заняття з анатомії, все було дуже важко і строго, з'явилися перші двійки, заважав комплекс відмінниці, ми всі якось так важко це переживали. Але на другому курсі ми вже мали сестринську практику, роботу з пацієнтами у клініці, і я вже з другого курсу не бачила себе в іншій професії", – сміється лікарка.
Ще одне випробування – вибір спеціалізації. Дівчина прагнула бути ендокринологом, щороку проходила практику у спеціалізованому відділенні. Проте на п’ятому курсі в рамках розподілу опинилася перед вибором – або сімейна медицина, або клінічна імунологія. Маріанна обрала імунологію. На той час це була нова спеціальність, імунологів в області було мало. І це було вдалим вибором!
"Мені дуже пощастило – я могла вчитися у найкращих. Я вчилася під керівництвом професора Дранніка, який започаткував імунологію в Україні. Професор зумів не лише передати мені знання, а й прищепити любов до своєї галузі. Коли я ще вчилася в університеті, сказала собі, що піду викладати лише після того, як попрацюю, щоб могти щось цікаве розказувати студентам. Так і сталося. Завдяки моїм наставникам набула практичного лікарського досвіду, почала викладати в медичних вишах у Києві й Івано-Франківську, брати участь у соціальних проєктах, як-от "Астма- школа", "Школа пацієнтів із алергією", стала тренером ВООЗ із питань вакцинації. Заодно справдилася і моя дитяча мрія про вчителювання", – роздумує імунологиня.
Лікарка Маріанна Деркач належить до нового покоління медиків, які вчилися професії і працюють у незалежній Україні. Вона не розчарована, а навпаки, використовує всі можливості навчатися далі.
"Я не розчарована в медицині! Ми зараз маємо багато можливостей для того, щоб ставати кращими. Мені цікаво відкривати для себе нове, їздити на конференції. Недавно освоїла нову спеціалізацію – пульмонологію. То було якраз перед пандемією, і коли все почалося, ми в нашому центрі змогли надавати ефективну допомогу. Це було дуже непросто, бо коронавірус новий, але ми всі вчилися, вивчали нові протоколи, ділилися досвідом з колегами з усієї країни. COVID-19 нас усіх змобілізував. Навчаючись у бізнес-школі МІМ-Київ, отримала знання і можливість подивитися на організацію медичних процесів з іншого боку. Поїхала за кордон на стажування. Повернулася й вирішила впроваджувати отриманий досвід вдома", – ділиться думками лікарка.
Навіть упродовж відпустки вона використовує час, щоб пізнавати нове – ми застали лікарку на конференції для імунологів. Пандемію згадує з вдячністю. Каже, що це ще раз нагадало всім, що медики – важливі.
"Моє відділення мені, як друга сім'я, бо справді тут проводимо більше часу, ніж удома. На початках, коли ми в захисних костюмах виходили у коридор до людей, то вони дивувалися, що таке можна побачити не тільки по телевізору, що вірус справжній і він серед нас, а не десь далеко. Боляче було чути, що вірусу немає, але тепер уже, здається, такого не говорять. Ще багато переосмислили самі медики. Переконана, що лікарі не мають ховатися, а об’єднуватися й думати, як із цього вийти. Треба будувати стратегію, як допомогти людям, і розуміти важливість вакцинації, а не поширювати фейки у мережі. Бо дуже багато проблем саме в цій площині – у відсутності комунікації з пацієнтом. З досвіду – якщо людям пояснювати, вони змінюють свою думку. Але це треба робити, а не ховатися і тікати, перейматися за власний порятунок", – переконана франківська імунологиня.
Як свідчення – випадок із практики лікарки. До неї прийшов пацієнт, у якого діагностували астму. Чоловік питає Маріанну Деркач, як він тепер житиме, це ж треба буде весь час користуватися інгалятором. Лікарка не розгубилася й навела приклад Девіда Бекгема, який теж має цей діагноз і теж всюди ходить з інгалятором. Її пацієнт повірив, виконує всі рекомендації й уже не боїться інгалятора. Таких історій у франківської імунологині – безліч, але всі вони – про довіру і спільну перемогу над хворобою.
З історіями лікарів різних спеціальностей, які починали свій професійний шлях вже у незалежній Україні можна ознайомитися на сайті проєкту "30 лікарів" – https://www.30likariv.com/
Стежте за найважливішими новинами Львова, регіону, України та світу разом з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на нашу facebook-сторінку