На цьому в інтерв'ю "Бутусов Плюс" наголосив головний сержант 1-го механічного батальйону 24 ОМБр Юрій Петращук, передає "Еспресо.Захід".
Королівська бригада із Львівщини виконувала завдання на фронті і до повномасштабного вторгнення – в зоні ООС бійці перебували вже 13 місяців. Однак бойові дії, що почалися 5 місяців тому за своєю інтенсивністю дуже відрізнялись."Починаючи з 24 лютого, щоденно працювала авіація, артилерія просто безперервно. Я за свою кар'єру (а я воюю з 2014 року) такого ще не бачив. Вони витрачали снаряди ешелонами. Важко навіть підрахувати, скільки тонн заліза було випущено, враховуючи РСЗВ, гавбиці, міномети. Просто все рівняли з землею. Прострілювали абсолютно все, в Золотому не було жодного безпечного місця. За останні місяці противником було використано всі можливі види озброєння, в тому числі й заборонені – палило фосфором, шрапнеллю, авіацією. Але ми билися стільки, скільки потрібно. Наша піхота – це найсильніші люди світу", – зазначив Юрій Петращук.
Військовий каже, що додавала впевненості довіра до керівництва.
"Кажуть, що риба гниє в голови. А в нас дуже сильна голова. В нас є Ірис (мандир батальйону Сергій Мазорчук – ред.) – людина дуже відважна, настільки, що я таких не зустрічав насправді. У ньому, як на мене, поєдналися всі найкращі риси командира. Він – людина освічена та розумна. В плані бойової підготовки він дуже сильний у тактиці. Плюс відвага – він сам неодноразово сідав за БМП, особисто корегував вогонь, ходив у розвідку, все що можливо – він уміє все робити. Комбат особисто вивіз щонайменше 30 поранених. За такими людьми йдуть і на таких людей покладаються", – каже головний сержант.
Читайте також: "Були готові виконати бойове завдання ціною власного життя": сержант 24-ї бригади Петращук про прорив із Золотого
Петращук каже – найважче було втрачати друзів і після таких втрат знову брати себе в руки, щоб виконувати бойові завдання.
"Треба було усвідомлювати потребу далі рухатись, працювати – війна не зупиняється. Втрати – це дуже боляче. Але ми розуміли, що не час бути слабкими. Слабкими будемо після перемоги – поплачемо, з'їздимо до хлопців. А зараз ми маємо битися, бути сильними, єдиними, допомагати один одному, виручати.
Головне – психологічна готовність, готовність діяти до кінця, готовність покласти найважливіше та найдорожче – своє життя – за Україну і за майбутнє. Я не хочу, щоб наші діти продовжували цю боротьбу, щоб вони переживали це все. У другу чергу – бажання. Бажання рухатись, вчитись чомусь, прислухатись до людей з досвідом, навчатись і битися. Дуже важлива також повага один до одного", – зазначив Петращук.
Стежте за подіями в Україні та світі разом з Еспресо! Підписуйтесь на Telegram-канал: https://t.me/espresotb