Юлія Костецька розповіла "Еспресо.Захід" про ставлення поляків до війни в Україні, свою діяльність та українських біженців.
"У перший день, коли сюди приїхала, зрозуміла, що маю чимось займатися, бути корисною. Я бачила багато людей, які приходили до українського осередку, вони були розгублені й не знали, що робити у цій ситуації. Оскільки я тільки приїхала з Києва, люди питали мене, що потрібно робити. Так ми вирішили організувати волонтерську групу при греко-католицькій церкві. Юридичною особою, яка нам першою простягнула руку допомоги, була організація "Карітас". Тому всі гуманітарні вантажі, які їдуть в Україну, направляються під їхнім прапором", – розповідає Юлія Костецька.
Волонтерка зазначила, що вони надають абсолютно різну допомогу, зокрема й тим українцям, які зараз перебувають у Польщі. Крім того, дуже сильно волонтерам помагає Генеральне консульство України у Вроцлаві та генконсул Юрій Токар.
Волонтерський осередок співпрацює з українською діаспорою у Німеччині, Франції, Нідерландах, Великій Британії. Доставляють різні речі – від засобів гігієни, підгузків і до медичного обладнання для українських лікарень.
Щодо допомоги військовим, то "Карітас" не має права на збір допомоги для армії, тому у Вроцлаві Юлія разом з дружинами військових організувала окремий волонтерський штаб:
"У команді є й ті, хто має воєнний досвід, але вже не підлягає мобілізації. Також є медики. Разом з ними ми збираємо аптечки для військових, спорядження чи каримати, надувні човни. Ми самостійно випробовували броню, яку закуповували для наших бійців. Також шукаємо та переправляємо автівки".
Щодо ставлення поляків, то Юлія розповідає, що вони здебільшого підтримують українців.
"Так, до війни звикають і дистанціюються, але поляки як допомагали, так і допомагають. Зокрема, донатять. У рази менше, але стабільно. У нас є постійні запити й ми робимо багато закупок. Є у нас і свій транспорт, але часто безоплатно возити в Україну допомогу зголошуються польські водії", – коментує вона.
Більшість громадян Польщі, зі слів волонтерки, з глибоким розумінням ставляться до того, що відбувається в Україні. Проте їм на вікна штабу неодноразово клеїли наліпки "Це не наша війна" та "Коли ви перепросите за Волинську "різню"".
"Це суспільство різне і по-різному сприймає нашу ситуацію, нас самих. Тому є ті, хто розуміє історію і якісь її моменти, спільні засади щодо боротьби з російською імперією, але є й ті, які проявляють зовсім неадекватне ставлення", – резюмує жінка.
Щодо українських біженців, то волонтерка вказує на міцність наших людей і вміння виживати й пристосовуватися.
"Так, у перший рік запитів було багато. Люди, які лишень приїхали до Польщі, потребували всього – від ложки й тарілки до елементарних засобів гігієни. Але зараз такого немає. Наші люди знайшли роботу та пристосувалися, непогано заробляють. До прикладу, ми мали продуктові набори, але не змогли їх роздати. Наші біженці просто відмовлялися і просили передати їх тим, хто справді потребує допомоги. Так, ми їх відправили в Україну, бо тут дійсно є багато сімей, внутрішніх переселенців, яким ця допомога необхідніша", – коментує Юлія Костецька.