"Такої кількості FPV ми ще, певно, в житті не бачили": 23-річна військова Орися зі Львова про Покровський напрямок

Журналістка "Еспресо.Захід" поговорила з Орисею про ситуацію під Покровськом, роботу пілотів FPV-дронів, тактику ворога і про те, як змінюється ситуація в небі.

Орисю, розкажіть, на якій ви зараз ділянці фронті?

На Покровському напрямку. 

Скільки часу особисто ви вже там перебуваєте?

З самого початку моєї служби – я зразу сюди приїхала. Уже майже півтора року. 

Орися Дідич долучається до лав Сил оборони, фото: Уляна Дідич

Як там зараз виглядає ситуація? 

Росіяни дуже сильно хочуть узяти Покровськ, тому що це великий логістичний центр. Коли оцінювати з погляду тактики – якщо візьмуть Покровськ, далі на Добропілля і Краматорськ набагато простіші виходи.

Загалом вони стараються знищити нашу логістику всіма можливими шляхами. Я думаю, всі бачили із DeepState, що ситуація важка. Логістика тяжка і, в принципі, досить тяжко працювати. Важко щось сказати так, щоб не сказати зайвого.

Там ще залишилися місцеві?

Так, на жаль, дуже багато. 

Яка у вас із ними комунікація?

Ми стараємося взагалі не комунікувати з ними, бо це досить небезпечна історія. Дуже багато є, власне, "ждунів". По них зразу видно. Вони як тільки бачать когось із військовослужбовців – або десь ховаються, або не висовуються взагалі, або мовчать і тихенько йдуть далі.

Є люди із серії "мені нема куди їхати". Є ті, хто просто вже змирився. Психіка тяжко витримує, коли ти постійно під обстрілом, коли не дуже є де брати харчі, воду. Відповідно, є люди, по яких видно, що вони вже психологічно змирилися з ситуацією, яка на них насувається.

Чи змінилась із часом тактика росіян на цьому напрямку? 

Так, звісно. Зараз вони зробили більший удар на FPV. Вони почали менше використовувати штурми технікою, тому що це вже не настільки ефективно. Здебільшого це зараз піхотні ДРГ і FPV. Такої кількості FPV ми ще, певно, в житті не бачили. 

Як змінилася ситуація в небі за той час, що ви воюєте? 

Раніше ми поки доїжджали до позиції, то якщо хтось зустрічав FPV, це вже була ціла подія. Зараз FPV у межах норми: якщо в тебе над головою нічого не дзижчить, ти думаєш, що щось відбувається або щось не так. 

Яка йде витрата FPV-дронів з нашого боку і з боку противника на цьому напрямку?

Тяжко порахувати зі сторони противника. Протягом дня на нашому напрямку може бути використання сотень FPV, тобто кількість реально зашкалює. Для цього треба багато і людей, і ресурсу, і дронів, і логістики, тобто в них все доволі гарно вибудувано для такої роботи.

Як у вашої бригади ситуація із забезпеченням цими дронами? 

Дуже багато перекривається силами волонтерів. Зараз впровадили, наскільки я знаю, нову систему закупівлі дронів бригадами, казали, що це все дуже спростило. Відповідно, зараз із цим трішки легше. Забезпечення є, поки що ми не бачимо якоїсь такої потреби, щоб нам не вистачало. 

Скоро зима. Як змінюються принципи роботи пілотів FPV, якщо вони змінюються?

Дуже змінюються. Зараз почнеться період туманів, видимість буде нульова, вологість висока, відповідно робота сильно ускладнюється. Це буде видно й по роботі противника – я впевнена, що в них набагато зменшиться кількість FPV. 

Через високу вологість аналогові FPV втрачають зв'язок набагато легше. Крім того, видимість самої камери, політ стає набагато тяжчим, важче знайти свою ціль.  Це все електроніка – від високої вологості вона горить, псується і, відповідно, багато буде втрат по дорозі. 

Але я впевнена, що це і зі сторони противника так, якщо в них немає якихось супернових технологій, про які ми ще не знаємо. 

Чим ці дрони тоді замінюють?

Власне нічим. Тобто розвідувальні дрони, ті, які нові розробки, трішки стійкіші до вологи. Відповідно розвідувальні дрони будуть працювати, якось викручуватися. А FPV-дрон як долетить, так долетить. Скільки треба буде, щоб якийсь долетів, стільки й будуть вилітати.

Я читала, що деякі пілоти дронів ведуть статистику своїх уражень. А ви? 

Уже зараз не так, тому що в нас техніки (знищується, – ред.) направду дуже мало зараз. Минулого року противник використовував штурми технікою, тоді в нас була гарна кількість і уражень і, в принципі, кожен вів свою певну статистику. Зараз по техніці нічого не ведемо, якщо є, то це загальна наша робота на підрозділ. Здебільшого ми зараз відпрацьовуємо особовий склад або укриття особового складу.

Що вважаєте серед техніки своєю "найжирнішою" знищеною ціллю? 

Напевно, це БМП-2. Вона нова була, і це така доволі дорога техніка. 

А є якась техніка, яку ви мрієте вразити? 

Щоразу коли ми щось вражаємо, це прикольно. Але, напевно, немає якогось рейтингу, чого мені найбільше хотілося б. Будь-яке ураження, чи то особовий склад, чи то техніка – буде на користь. Це вже добре. 

Ви сказали, що росіяни на вашому напрямку запускають сотні FPV на день. У них їх так багато, що вони фактично можуть запускати скільки завгодно дронів?

Вони так і працюють. Це як виліт на чергування, грубо кажучи. Вони вилітають, пролітають певні ділянки, де знають, що йде рух або де ймовірний рух. Якщо нічого не знаходять, десь падають у поле – і все. І вони так літають цілими днями.

Ви в армію відразу прийшли на посаду пілота FPV. Чи думаєте про зміну спеціалізації в майбутньому?

Думала і думаю. Сфера FPV завжди розвивається, і тут тяжко зупинитися в розвитку чи сидіти на одному місці, тому що постійно щось нове з'являється, щось нове треба пробувати.

Загалом так, я думаю, щодо розвідувальних дронів типу "Крило" або щось інше. Я ще в процесі закінчення роботи з FPV, тому що тут ще дуже багато всякого різного, і я далеко не все вивчила. Думаю рухатись ще в якусь сферу, але, власне, польотів.

На вашу думку, роль дронів на фронті у 2026 році далі залишатиметься такою ж надважливою? 

Я думаю, що це так і залишиться. Воно просто буде масштабуватися. Це зараз ефективніше, ніж та ж артилерія, ніж той же міномет. Я думаю, що воно так і буде передувати, скажімо так, як основна зброя на війні.

Як саме зараз відбувається у вас ротація на позиціях?

Чіткі дні назвати не можу. Якщо є можливість зробити заміну на позиціях, ми це робимо. Це не піхотні позиції, де ти, грубо кажучи, сидиш чергуєш просто, поки немає якогось руху. Ми постійно в роботі. Це робота з технікою, з вибухівкою, до цього треба багато уваги й обережності. Відповідно сидіти місяцями на позиції, я сказала б, майже нереально. Але ми стараємося зробити так, щоб людина і на відтяжці (дні між чатуванням на позиціях, – ред.) змогла відпочити, і щоб робота на позиції не була настільки під кінець тяжкою.

Дідич Орисю нагородив Олександр Сирський, фото: ТЦК

Ви отримали нещодавно "Золотий хрест" від головнокомандувача Збройних Сил України. Що для вас означає ця нагорода?

Ми тут всі не за нагородами. Ми тут всі для одного блага, але такі нагороди – це як визнання того, що ми робимо все правильно, що ми тут не просто так, що про нас тут не забули і що командування згори бачить нашу роботу і цінує її. Тож це досить важлива нагорода, і плюс це не бригадна, а вже масштабніша. Відповідно, це приємно.

Які зміни ви хотіли б бачити у війську, щоб робота пілотів стала ефективнішою і безпечнішою?

Тяжко уявити, щоб усе було ідеально. Зараз виходить, що ми з тими ж піхотними позиціями сидимо майже на одному рівні. І я поки що не бачу якихось масштабних змін. Ситуація така зараз склалася, що і пілотами FPV, і піхотним позиціям дуже важко працювати.

Після війни залишитесь у військовій сфері чи повернетесь до цивільного життя?

Я розумію, що у військовій сфері знайшла себе, мені тут комфортно, я тут усіх розумію і все розумію. Але водночас українська армія – це доволі цікава структура, і з часом доволі стає тяжко і психологічно, і морально витримувати цей весь тиск. 

Але невідомо, що буде після війни. Все одно нам треба буде і країну відновлювати, і ту ж армію відбудовувати, ставити її в нормальну, скажімо так, колію мирного життя.