19 серпня день народження міг би святкувати Віталій Скакун, який підірвав Генічеський міст у лютому 2022 року

Сапер інженерно-саперного відділення окремої 35-ї бригади морської піхоти імені контрадмірала Михайла Остроградського, Скакун замінував міст, але вийти з нього не встиг. За словами побратимів, чоловік повідомив про те, що підриває міст. Одразу після цього пролунав вибух. Віталій загинув.

Народився воїн у місті Бережани на Тернопільщині 19 серпня 1996 року. Там закінчив школу, а згодом вступив у вище професійне училище у Львові за професією "Електрогазозварник".

Мама Героя Орися Качмарик, яка працювала вчителем, ніколи не мала сумніву у героїчності свого сина і пригадує – ще змалку був занадто правильний у жорстокому навколишньому світі.

"Понад усе для нього були сім'я і друзі, яким завжди старався догодити, особливо сусідським дівчаткам. У школі любив читати історичні книжки. Коли прочитав усю домашню бібліотеку, то завантажував улюблену літературу на електронну книжку. Я завжди йому говорила: сину, ти як виростеш, маєш бути або священником, або генералом. Він був занадто правильним для цього світу. Таких людей мало і їм дуже важко", – пригадувала Орися Качмарик.

Після навчання у Львові поїхав до Польщі на роботу, там працював за спеціальністю на виробництві. Але коли дізнався, що його товариш пішов служити у морську піхоту, то й собі захотів, хоч мама була проти.

"Плакала, не хотіла в це вірити й хотіла простішої долі для своєї дитини, але водночас розуміла його вибір. Своїх дітей завжди підтримувала і не заперечувала їхніх планів. Ніколи не ставила ультиматумів. Але у цьому випадку навіть просила, аби батько його поговорив з ним. Та це також було марно", – розповідала Качмарик.

У своїх спогадах мама припускала, що Віталік знав про повномасштабне вторгнення, але не хотів про це говорити, про військо узагалі розповідати не любив.

Віталік підірвався і побіг, нічого не сказавши. Під час бігу обернувся та усміхнувся. Потім стався вибух.

"Напевне, не хотів, щоб я хвилювалась. Але одного разу прийшов у відпустку і показує мені медаль. Як я потім дізналась, він вже на той час був 8 місяців в АТО, а я про це нічого не здогадувалась. Служив і у Херсоні, а також біля Генічеська. Мені казав, що на полігоні. Минуло 3-4 місяці, а я дивувалась, чому так довго на полігоні. Це вони вже вели активну підготовку".

Після загибелі сина його мама шукала когось з побратимів, аби довідатись про останні хвилини з його життя. Їй розповіли, що Віталій перед підривом мосту обернувся й усміхнувся.

"Коли мінували міст, було все добре. Але в якийсь момент щось не спрацювало. Вони були шоковані, не розуміли, що відбувається. Присіли та сиділи мовчки. А потім Віталік підірвався і побіг, нічого не сказавши. Під час бігу обернувся та усміхнувся. Потім стався вибух. Цей хлопець розповідав, що довго не міг прийти до тями, поки побратими не забрали його", – пригадала мама.

Загинув вранці 24 лютого 2022 року. 26 лютого 2022 року Віталія Скакуна посмертно нагородили званням Героя України з вшануванням ордена "Золота Зірка". Його іменем назвали міст у Празі. В Україні на честь загиблого воїна перейменовують вулиці. Зокрема, вулиці Віталія Скакуна з'явилися в Києві, Мукачево та рідних Бережанах, Костянтинівці на Донеччині, у селищі  Антонівка на Херсонщині.