Виховав гурток юнаків, двоє з яких стали Героями України: на війні загинув пластун з Тернополя Андрій Буда

Про це повідомив історик, військовий та пластун Юрій Юзич, передає "Еспресо.Захід".

"На фронті загинув найкращий виховник Пласт – український скаутинг – Андрій Буда. Найкращий тому, що виховав гурток юнаків, із яких двоє відзначені найвищим державним відзначенням – Героя України. Раз склавши пластову присягу вірності Україні, вони виконували її до останнього свого подиху. Були серед тих, які не могли сидіти в хаті, коли вірність Батьківщині потребує тебе на революції чи фронті. Всі троє пройшли обидва Майдани і в 2014 пішли добровольцями", – пише Юрій Юзич.

Андрій Буда був виховником Героїв України Віктора Гурняка та Віталія Дереха, а також Тараса Волянюка. Тарас Волянюк опублікував на своїй фейсбук-сторінці фото з п’ятьма пластунами і зазначив, що троє з них загинули в російсько-українській війні.

"Загинув Андрій Буда, мій пластовий виховник з 12-ти років. Це в нього на коліні я сиджу на цій світлині. Щирий, добрий і життєрадісний чоловік. Він так багато зробив для нас, дітей та юнаків, коли нам потрібна була ця підтримка та рольові моделі в період формування особистості... Востаннє бачилися у Слов'янську цього літа, а списувалися 3 тижні тому. В серпні домовлялися зустрітися, але пропустили вікно можливостей, я звідти поїхав, потім нас перекинули на інший напрям. І це ще одна крапля в океан історій про зустрічі, які планували і якось не знайшлося можливості, а потім не стало людини. З цього фото нас залишилося живими лише двоє, інші троє загинули у війні: Андрій, Віталій Дерех та Віктор Гурняк", – написав Тарас Волянюк. 

За період участі в антитерористичній операції та повномасштабному вторгненні Андрій Буда отримав сім відзнак і медалей.

"Він був одним із тих про кого я писав, що беруть відпустки із Сил оборони України – між бойовими – для того, щоб поїхати на пластовий табір "Говерля". Не в десь в Європу, а в Карпати, до дітей, які потребують підтримки та ціннісних орієнтирів. До вихованців Пласту, які готуються до чи для фронту. Останній раз ми з ним і бачились на цьому таборі, в Горганах, над рікою Лімницею в Осмолоді", – каже Юрій Юзич.

"Загинув друг з пластової юності, з ким були на таборах і грали у вертепах, друг з яким бігали разом навколо озера, який писав мені вірші, завжди був загадковим, але з чудовою посмішкою, другом, який підтримав коли загинув Вітьок. Пластовий виховник мого Вітька. Був на війні, ще тоді коли війну називали АТО, з початком повномасштабного вторгнення захищав Україну", – розповіла пластунка Ольга Гурняк.

Художник Юрій Журавель відреагував на втрату портретом захисника.

"У небі з’явилася ще одна зірка, що світить нам відвагою і нескореністю. Наш земляк Буда Андрій Володимирович загинув 10 грудня під час виконання бойового завдання у Донецькій області. Він віддав своє життя, захищаючи Україну, її незалежність та мирне майбутнє", – написав міський голова Тернополя Сергій Надал.

"Добрий, щирий, вірний пластовій присязі. З ним завжди було весело… Учасник АТО, з початком повномасштабного вторгнення повернувся у військо. Тихо спи, без тривог…", – пише товариш загиблого Назар Зелінка.

Що відомо про полеглого захисника

Андрій Буда народився 26 червня 1982 року на Волині, виростав у Тернополі. 

Приєднався до Пласту в Тернополі в 1993 р. Був новаком. Згодом юнак гуртка "Сірі Вовки" 29 куреня ім. Ю. Старосольського (виховники Михайло Баран та Володимир Окаринський), відтак перейшов до 51 куреня ім. С. Завойовника. Пластову присягу склав 1.11.1998. Згодом здобув ступінь розвідувача. В старшопластунському віці став співзасновником підготовчого куреня "Плем’я Могікан", де мав псевдо "Зубатий пень".

Виховник гуртка "Сірі вовки" 29 куреня ім. І. Старосольського. Зв'язковий цього ж куреня. Згодом з 2005 по 2008 виховник гуртка "Леви" 51 куреня ім. С. Завойовника водночас зв'язковий цього ж куреня. Активний учасник пластового життя. Організатор та співорганізатор низки пластових вишколів, таборів, змагань та заходів. Один із сподвижників індіанського пластування та розвитку мандрівництва, зокрема через крайовий табір "Говерля". Періодично був членом станичних старшин Тернопільського Пласту.

Навчався у загальноосвітній школі №2 міста Тернополя. Вищу освіту здобув на історичному факультеті Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка.

Писав історичну дисертацію про розвиток пластової преси та однострою.

Відтак працював на різних роботах, зокрема вчителем історії в школі №12 міста Тернополя, менеджером з продажів, менеджером в книгарні "Є" та інших.

Захоплювався писанням віршів, читанням, археологією, історією та гірськими мандрами.

На початку нульових учасник рухів "За правду!" та "Спротив". Активний учасник акцій протесту "Україна без Кучми!", Помаранчевої та революції Гідності.

З початком так званої антитерористичної операції в травні 2014 зголосився до сил оборони України. Став бійцем 6-го батальйону територіальної оборони "Збруч" з мешканців-добровольців Тернопільської області. Брав участь у військових діях з оборони Маріуполя та ніс службу на Херсонщині, прикриваючи дороги з Криму.

Після демобілізації повернувся до Тернополя та працював в інспекції Тернопільського обласного центру охорони та наукових досліджень пам'яток культурної спадщини.

В 2017 р. підписав контракт з 10-ю окремою гірсько-штурмовою бригадою після чого був задіяний у виконанні завдань в районі міста Попасна на Луганщині.

Згодом працював в одному з Данських фондів, де займався гуманітарним розмінуванням в Донецькій та Луганських областях.

Після повномасштабного російського вторгнення знову мобілізувався до 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади "Едельвейс".

Брав участь в обороні Лисичанська та Слов’янська на Донеччині.

Солдат. Принципово відмовлявся від сержантських звань. Офіційно водій кулеметного взводу. Насправді три роки був у роті вогневої підтримки, протитанковий взвод де використовував корсари, фаготи, джавеліни. З травня 2025 року у кулеметному взводі, відтак літав на важких нічних дронах.

10 грудня 2025 р. під час виконання бойового завдання в с. Свято-Покровське Сіверської міської громади Бахмутського району загинув внаслідок атаки ворожого дрона.

За період участі в АТО і повномасштабному вторгненні отримав сім відзнак і медалей.

Залишилась сестра, батьки, ближня та дальня родина.