"У нашій машині, слава Богу, ніхто не помер": історія фельдшера 128-ї ОГШБр Рея

Історію Рея розповіли на facebook-сторінці 128-ї окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади.

У кінці 90-х минулого століття Віталій на позивний Рей був бійцем 128-ї бригади, що тоді називалася 128-ю механізованою дивізією. Після строкової служби підписав контракт і служив у полку 128-ї дивізії, яким командував генерал-лейтенант Сергій Наєв, Герой України, колишній командувач Об’єднаних сил ЗСУ. Після звільнення Віталій понад 20 років пропрацював у приватній структурі в Мукачеві, а знову повернувся в бригаду вже під час повномасштабної війни. У цивільному житті Рей здобув фельдшерську освіту, під час попередньої служби був начальником медпункту батальйону, і зараз служить за фахом – фельдшером медичного пункту 1 стрілецького батальйону 128-ї ОГШБр.

"Я пішов у ТЦК оновити дані, а там працює моя знайома, котра запропонувала цю посаду, – розповідає Віталій. – Можна було вибрати ще залізничні війська, які охороняють мости на Закарпатті (там теж не вистачає медиків). Однак я пішов у свою 128 бригаду".

Головні обов’язки Рея – медична допомога бійцям свого батальйону, однак військові медики також лікують мирних мешканців у фронтових селах, де часто немає медичних пунктів і куди через небезпеку не виїжджає швидка. За потреби фельдшер також їздить на точки евакуації за пораненими.

"У нашій машині, слава Богу, ніхто не помер, хоча траплялися й важкі поранення – відірвані руки чи ноги, осколкові поранення від мінометних та артилерійських обстрілів, опіки від ворожих дронів. Доводилося забирати й загиблих товаришів – це психологічно важко… Поранені завжди зустрічають медиків із полегшенням і радістю, хоча в когось можуть бути й панічні атаки, особливо, якщо це перше поранення. Після лікування ми часто зідзвонюємося й спілкуємося, це ж усі наші хлопці, ми один колектив", – розповідає Рей.

Щодо поширених у війську хвороб, то це, за його словами, сезонні захворювання, зокрема простуда, проте найбільш поширені серед піхотинців недуги, пов’язані з хребтом. Причина – носіння бронежилета й каски, важкі боєприпаси й спорядження, а в чоловіків 50+ додаються вікові проблеми. Багато хто й у цивільному житті важко працював, щоб прогодувати сім’ю.

На Закарпатті Віталія чекають дружина й дві доньки. Те, що вони на віддалі, непросто, однак він вважає, що зробив правильно, пішовши в бойову бригаду.

"Був недавно дома на реабілітації, але відчував, що мене тягне назад, починаю переживати, як тут хлопці. Дружина навіть трохи образилася. Я дуже люблю своїх рідних, але думаю, їм самим було б ганьба, якби я став ухилянтом…" – додає Рей.

• Священник-волонтер зі Львівщини передав ЗСУ майже 200 автомобілів для медичної евакуації