Найважчий напрямок - Запоріжжя, найцікавіший - Курськ: командир 82 ОДШБр Сава про те, як виживав у найважчих умовах

Про це він розповів у відео десантно-штурмової роти 82 ОДШБр.

Сава - командир десантно-штурмової роти 82-ї окремої десантно-штурмової Буковинської бригади. Мобілізувався на початку повномасштабного вторгнення. Чоловік пригадує - пішов у військкомат, прийшов ВЛК. 

"Сказали: "очікуй, ми тобі зателефонуємо. Оскільки "срочку" не служив, військової кафедри немає. Через 9 місяців плюс-мінус і прийшов дзвінок", - каже військовий.

Далі пройшов вишкіл у 199 навчальному центрі ДШВ, завершив офіцерські курси в Одесі.

Найважчим напрямком, де воював, називає Запоріжжя. Там довгий час на одному місці велися активні бойові дії. У зв'язку з цим, на місцевості не було природних укриттів: дерев, посадок, а поле від посадки нічим не відрізнялося.

"Що то голе, що то голе. Потім велика активність почалася в безпілотних системах. Це FPV-скиди, а коли ти на відкритій місцевості, то, звісно, ти нормальна ціль для них. Ну, і рельєф. І через те, що там були панівні висоти, це був небезпечний напрямок, куди ти нічим заїхати не можеш. Крім мотоцикла чи пікапу. Тобто на бронетехніці вже туди не можеш заїхати, бо тільки показався - вже щось летить по тобі. Ті, хто був на Запоріжжі - це була школа виживання".

А найцікавішим чоловік називає Курськ. Цікавий - саме з військової точки зору, адже воювати доводилось на території ворога. 

"Це все-таки була пряма задача десанту. Це рейдові дії, або близько до рейдових дій. Це опинитися випадково у тилу ворога. Ще було цікаво тим, що ти їдеш на ворожу територію. Це країна, яка тобі завдає шкоди твоїй країні, нищить твою інфраструктуру, твоїх мирних жителів. Стирають фундамент. А тут ти до них їдеш. Страшно було? Ох**но. І ти так потихеньку-потихеньку переносиш війну на їхню територію. В принципі, свою задачу ми там виконали. Заїхали в глибину нормальну, тримали оборону, все. Не з якимись лохами теж воювали. Туди заїхали нормальні підрозділи".

Своїм талісманом Сава називає дружину й дитину, а ще - дім. Чоловік зізнається, що війна міняє всіх, хоча за собою особливих змін не помітив. 

"Ми, ті, хто потрапляє на війну, додому такими не вертаються, якими йшли. Змінюються, можливо, погляди на проблеми, питання, які виникають в цивільному житті, на які ти раніше реагував по-іншому, вважав, що це серйозно, це була проблема, яку важко вирішити. На даний час це взагалі ні про що...".