"Еспресо.Захід" поспілкувався з воїном про те, які зміни відбулись за ці роки війни у роботі військових медиків, чи стало кращим забезпечення і чого найбільше бракує на фронті.
Ерік Глеба або ж Фреді у 2014 року знав, що таке війна не більше, ніж пересічний українець. У цивільному житті був лікарем-інтерном в Ужгородській міській центральній лікарні, але почав цікавитися тактичною медициною. В 2015-му вперше приїхав на передову. З того часу, каже, зміни відбулись у багатьох аспектах, деякі з них на краще.
Зараз, порівнюючи з першим роком навіть повномасштабної війни, легше отримати від вищестоящого командування, начмедів бригад те, що нам потрібно.
"Скажу відверто, станом на кінець 2023-го – початок 2024-го року, ми бачимо, що зміни відбуваються на законодавчому рівні. І є навіть покращення. Зараз, порівнюючи з першим роком навіть повномасштабної війни, легше отримати від вищестоящого командування, начмедів бригад те, що нам потрібно. Тобто, якщо у підрозділі чогось не вистачає, то можна зробити запит і за деякий час це отримати. За умови, що це майно перебуватиме на обліку", – пояснює Глеба.
Утім, каже, що все ж трапляються випадки, коли деякі підрозділи кажуть "нас не забезпечують". Але, якщо б військові звертались до командування, , переконаний Фреді, то, швидше за все, необхідні речі їм би надали.
"Після такого й складається враження, що начебто в нас нічого немає. Насправді у нас є медичне забезпечення. Частина надає необхідне централізовано, а щось дороговартісне часом просимо у благодійних фондів. Тому по-різному. От наприклад упродовж 6-ти місяців вже діє одна з умов – при отриманні медпрепаратів, їх треба поставити на облік, для того, аби більш раціонально використовувати. Так ми всі розуміємо, куди ці препарати надходять і кому саме", – уточнив Фреді.
Він додає, що була ситуація, коли отримали ліки від волонтерів, а підрозділ з бойової позиції змінив місце дислокації. Медикаменти там так і залишили на позиції.
"Це як так може бути? Це ж кошти чиїсь. Розумієте, іноді втрачається розуміння їхньої цінності", – веде далі Ерік.
Попри негативні нюанси, бойовий медик каже, що помітно покращились навички військових самим собі надати першу медичну допомогу. За короткий час вони вчаться тих основних азів, які не застосовували під час АТО та ООС.
"Я здивований, але всі мобілізовані, які прибувають у наш батальйон і наші підрозділи, звертаються до медиків з питаннями: "Чи правильно укомплектована аптечка?", "Чи треба, можливо, три турнікети мати?" або ж "Подивіться, чи потрібен мені той чи інший інвентар?". Вони розуміють, що є турнікет, бандаж, ножиці, оклюзійна наліпка, які їм просто необхідні", – розповідає воїн.
Пригадує, якщо проводити паралель з тим, як було на початку повномасштабного вторгнення чи взагалі в АТО, то мобілізовані просто знали, що є аптечка і турнікет, але їм це, напевне, не буде потрібне і застосовували вони аптечки не часто.
ми бачимо кардинальні зміни – зменшилась кількість ампутацій. Про це я вже довідуюсь від своїх колег з лікувальних закладів
"До слова, під час ООС меддопомогу надавав бойовий медик безпосередньо, чи вже кваліфікований лікар. Тепер ми бачимо іншу картину. Вони самі собі накладають турнікети у всіх незрозумілих випадках і вміють це робити правильно. Якщо бачимо кровотечу в ділянці плеча чи стегна, то стовідсотково краще поставити турнікет, бо ми не бачимо, чи пошкоджена магістральна судина, чи ні. Потім турнікет можна зняти і медик відразу побачить, що і як. За рахунок цих навичок бійців ми бачимо кардинальні зміни – зменшилась кількість ампутацій. Про це я вже довідуюсь від своїх колег з лікувальних закладів", – розповідає Глеба.
Як зазначає військовий, загалом на фронті дуже бракує бойових медиків та інших медичних працівників.
"З початку повномасштабного вторгнення в нас існували навчальні центри, що готували бойових медиків, які вміють щось робити. Зараз також проводять тренінги, але це не той рівень. За власним спостереженням, багато моїх колег, осіб з медичною освітою, які були призвані по мобілізації, не змогли тут протриматись. Декілька колег уже повернулись до свого попереднього місця роботи", – розповідає Ерік.
Офіційні причини різні – одні демобілізувались по догляду за родичами, інші в зв'язку з хворобою. Насправді ж, припускає Фреді, вони не зуміли знайти застосування своїм знанням і вмінням.
"Аби бути тут, треба мати велике бажання надавати медичну допомогу за своїм призначення, у тих умовах, де перебувають усі інші. Треба мати чітке розуміння, що це і погодні умови, і болото, і підвали. Є вмотивовані люди, які йдуть, і такі тут дуже потрібні. Вони звикають. Є й інші, які тут перебували і не витримали, бо треба їздити на бронетехніці під кулями", – додає він.
Ерік Глеба каже, що з часом у всіх людей повинно відбутись переусвідомлення, а в цій війні справді будуть задіяні всі.
Ми попросили бойового медика охарактеризувати бойовий шлях бригади за ці роки повномасштабної війни і він підкреслив на добрій взаємодії між військовими.
"Рівень новостворених підрозділів чи навіть тероборони змінився. Як висновок– за два роки пересічним громадянам, мобілізованим вдалось опанувати навички у володінні новітньою, тобто закордонною зброєю. Де вона є, на цих ділянках ми бачимо успіх. І, звісно, бачимо, що багато чого залежить від командирів. Якщо камандир дійсно професійна особистість, то йому довірять і йдуть за ним", – розповів Ерік Глеба.
Фото: надав Ерік Глеба
Із мінусів відзначає брак кадрів у деяких підрозділах, зокрема осіб офіцерського складу. Адже часто задіювали офіцерів, які мали лише військову кафедру, а цього замало.
Найскладнішим періодом військовий називає літо 2023 року. Під час афішованого контрнаступу
"Якщо хороший командир і він йде вперед, то за ним ідуть усі. Має бути взаємодовіра. Якщо молоді (маю на увазі не по віку, а молоде поповнення) прислухаються до порад колег, які вже тут довго і знають більше, то звісно є навіть краща статистика щодо смертності. Бо, на жаль, поранення бувають різними, важливо, після них вижити. Довіра своїм наставникам мусить бути".
Найскладнішим періодом військовий називає літо 2023 року. Під час афішованого контрнаступу за короткий проміжок часу було чимало втрат і поранень особового складу. Це було навіть гірше, ніж зимовий період того ж року на рубежах і околицях Бахмута.
"Там були одні бої, а зараз інші. Взагалі зараз ми спостерігаємо, що навіть за рік сама техніка ведення війни кардинально змінилась. Якщо від початку війни була задіяна уся артилерія : ствольна, танки, гаубиці, при контакті в боях стрілецька зброя, то тепер при подоланні деякої відстані при закріпленні на рубежах є небезпека бути пораненим за рахунок скидання вибухівки з квадрокоптерів, є ураження техніки за допомогою дронів-камікадзе. Тобто ведеться ніби віртуальна, але війна в реальності. Війна змінилась і підходи теж. Всі обмірковують, як правильно в тій чи іншій ситуації тримати оборону, рухатись", – підсумував Глеба.
Аби перемогти, вважає, усі без винятку українці мають усвідомити, що у нас повномасштабна і справжня війна, а до перемоги має докластись абсолютно кожен. І нагадує, що військовослужбовцям неприємно бачити крізь кола пекла, гучні концерти.
До слова, воїна-медика відзначено нагородою "За врятоване життя" та орденом "За мужність" ІІІ ступеня.