Ми усі більше ніколи не будемо жити так, як раніше, однак такі родини потребують особливої уваги та допомоги, адже переживають горе, з яким часто важко або й неможливо впоратись самотужки. Люди, які втратили близьких, мають право на безкоштовну психологічну підтримку, та часто вони про це не знають.
"Еспресо.Захід" розповідає, як на Львівщині родини загиблих захисників і захисниць, а також тих, хто перебуває у російському полоні чи зник безвісти, можуть скористатися безоплатною підтримкою.
Чоловік Олесі (імʼя з етичних міркувань змінено) зник безвісти понад рік тому на Бахмутському напрямку. Жінка отримала речі чоловіка, однак поки не має офіційного підтвердження його загибелі, вірить, що коханий усе ж повернеться.
"Ми зі сином його дуже чекаємо. Мені легше вірити, що він живий, аніж прийняти протилежний факт", – каже Олеся.
Нещодавно вона почала проходити терапію з психологом.
Ділиться: перші місяці після зникнення чоловіка було надзвичайно важко банально встати зранку з ліжка і робити будь-які побутові справи, проте вона намагалася триматись заради маленького сина і приглушувала емоції. З часом їй стало гірше. Жінка знайшла контакти психолога, з яким працює онлайн, адже живе в маленькому селі на Львівщині, звідки добиратися громадським транспортом у більше місто, де працюють психологи, їй було незручно.
"Та й узагалі я вважаю, що у Львові з цим легше. Там тебе ніхто не знає, ти робиш так, як відчуваєш. У селі часто не заведено визнавати, що тобі потрібна психологічна допомога. Люди сприймають таку потребу як психічні відхилення, наче я зʼїхала з глузду. Знаю багатьох дівчат, які мають таке ж горе, як у мене, але вони нікуди не звертаються, бо їм незручно перед рідними та знайомими. Мені шкода, що так є, і зараз, коли я вже пройшла кілька сесій, хотіла б кожному порадити все ж спробувати роботу з фахівцем".
Ситуація Олесі – не виняток. Часто дружини, матері, діти загиблих чи зниклих безвісти воїнів дуже потребують підтримки, але вони не мають на це коштів і не знають, що можуть отримати допомогу безплатно.
Анастасія Жидкова, координаторка з питань психічного здоров’я та психосоціальної підтримки українсько-швейцарського проєкту "Психічне здоров’я для України" mh4u.in.ua підтверджує: труднощі з доступом до психологічної допомоги у сільській місцевості справді існують.
"По-перше, в селах часто (переважно) відсутні фахівці. Робота психолога, індивідуальний супровід є доволі дороговартісними, тому забезпечити присутність фахівця у державній системі допомоги в усіх сільських населених пунктах не часто є можливим. Фахівці завжди будуть зосереджені в районних центрах, містах, де є розбудована інфраструктура медичного та соціального сектору. Так, відсутність спеціаліста на місці утруднює доступ. Якщо людина живе в селі й дорога до райцентру займає багато часу громадським транспортом, то вона часто обирає просто не звертатися. Доцільним рішенням у такому випадку є мобільні команди. Також на сьогодні існує достатня кількість можливостей онлайн отримати послуги і групового, і індивідуального характеру".
Друга причина: люди в селах мають обмежений доступ до інформації. Вони не так активно користуються соціальними мережами та медіа, і навіть якщо інформація про наявні безоплатні послуги існує, вона часто не знаходить свого бенефіціара.
"Крім того, присутня досить низька психологічна культура. Дуже часто психічне здоровʼя сприймається як щось вторинне. А в умовах проживання кризової події, де причиною погіршення психологічного стану є зовнішні фактори, професійна психологічна підтримка доволі часто не розглядається людиною як така, що може бути помічною", – пояснює Анастасія Жидкова.
Ще один фактор – питання довіри до надавача послуги. Ми можемо спостерігати, що люди з досвідом війни, шукаючи професійної психологічної допомоги, орієнтуються на рекомендації від інших людей, до яких є достатній кредит довіри. Така модель поведінки в пошуку допомоги є доволі поширеною, і це варто брати до уваги у процесі поліпшення доступу до послуг.
У Львівській області працює Координаційний центр підтримки цивільного населення при ОВА. Він, власне, охоплює увесь спектр допомоги для людей із різних категорій. Зокрема, і родин захисників та захисниць.
Підрозділи Центру є при кожній райадміністрації. Там працюють менеджери, психологи та юристи.
"Людина може прийти в такий центр або зателефонувати, сформувати свій запит, а менеджер уже допомагає знайти фахівця для вирішення питання", – пояснила очільниця Координаційного центру Галина Бордун.
Крім того, зателефонувати можна на Гарячу лінію Львівської області за номером 1684, де також перескерують за потрібними контактами.
Галина Бордун наголошує, що звертатись у Центри можуть усі, хто цього потребує, немає чітких рамок, що це мусить бути, до прикладу, дружина чи матір загиблого захисника.
"Загалом наша мета – об'єднувати людей різних категорій. Адже часто навіть в одній сімʼї можуть бути люди, які належать до різних категорій і потребують різної допомоги, розмежовувати їх немає сенсу".
Залежно від запиту, фахівці вирішують, як далі працювати з людиною. За словами Галини Бордун, не завжди по допомогу потрібно їхати аж у районний центр. Зустрічі з родинами захисників часто відбуваються за так званим кущовим підходом, обʼєднуючи дві-три громади.
"Мета таких зустрічей – аби людина в одному місці змогла отримати всю допомогу, як психологічну, так і юридичну. Тому вони мають періодичний характер", – розповіла керівниця Координаційного центру.
Дізнатися про графік можна в менеджерів центру. Якщо немає потрібних контактів, запитання також можна поставити, зателефонувавши на Гарячу лінію 1864.
Працівники центрів кажуть, що порівняно з 2022 роком кількість звернень значно зросла.
Діяльність Координаційного центру висвітлюють на Facebook-сторінці за посиланням. Окрім того, працює онлайн-карта психосоціальної підтримки.
Звертатися також можна в: