Двічі був поранений й щоразу повертався на фронт: історія бійця 128-ї бригади

Історію бійця розповіли на фейсбук-сторінці 128-ї окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади, передає "Еспресо.Захід".

Пройшов серйозне тренування

До розподілу в бойову частину чоловік місяць навчався на полігоні, однак тут теж пройшов серйозне тренування і тільки після нього почав виконувати бойові завдання.

"На тренуваннях я вивчав зброю і знайомився з товаришами, звикав до них, проходив злагодження, – розповідає Сергій. – Ці тренування виявилися набагато кориснішими, ніж у тилу на полігоні. А далі почалися бойові виходи. Перший – тримати колишні ворожі позиції, які в ході штурму відбили товариші з сусідньої роти. По нас щільно працювали міномети, АГС (автоматичний станковий гранатомет) і дрони. Один із товаришів загинув від дрона, не встиг сховатися…"

Неодноразово ризикував життям

Сам Сергій також неодноразово ризикував життям, він двічі був поранений на бойових позиціях.

"Під час бою в товариша влучили з кулемета – одна куля пройшла навиліт, одна залишилася в ньому, – продовжує Сергій. – Ми виводили його, і тут нас обстріляли з міномета. Я почув свист міни й встиг опуститися на коліна, а вибух приклав мене до землі. Міна вибухнула зовсім поруч, осколки полетіли прямо в мене. Врятував бронежилет 6-го класу. Один осколок влетів у спину, до половини прошив плиту й застряг, інший у лопатку, теж прикриту бронежилетом, ще один у сумку. Усі три – в захищені ділянки тіла. Осколки невеликі, але коли влетіли в бронежилет, було таке враження, що мене огріли по спині кувалдою. Встаю після вибуху – руки-ноги цілі – Боже, я щасливий!"

Ще одне поранення Сергій отримав, коли йшов на позицію міняти хлопців і віз провізію, боєприпаси й пальне.

"Ми йшли після півночі, боєприпаси, провізію й пальне котили на візку, але дрон нас вирахував. І двічі відпрацював скидами. Перший скид – мене лише трохи "пошкрябало", і добре, що я не кинув тачку. Бо під час другого скиду тачка прикрила мене, прийняла основний удар. Осколками посікло консерви, колеса, пробило каністру. Ще кілька осколків влетіли в ноги. Це було неважке поранення, ми навіть докотили тачку до позиції  (5 літрів бензину витекло, але 15 ми таки доставили на місце, щоб можна заряджати рації від генератора). Оскільки поранення було неважким, а вже починало світати, евакуювати мене вирішили наступної ночі. Хлопці знайшли в зруйнованій хаті крісло, приладнали на ту ж тачку й вивезли мене до точки евакуації, де чекав багі", – згадує боєць.

Після поранення – знову на фронт

Місяць Сергій лікувався після поранення, відтак знову повернувся в підрозділ і продовжує виконувати бойові задачі.

"У нас у відділенні всі мобілізовані, жодного контрактника. І я разом із хлопцями помаленьку звик до служби. У нас командири хороші, вони цінують бійців. А товариші такі, що на кожного можна покластися без жодних сумнівів…" – каже військовий.

• Читайте також історію військового капелана Павла Сосницького. Отець Павло Сосницький став військовим капеланом для того, щоб підтримувати поранених захисників та вже понад рік він працює у шпиталі.