Війна взяла під лупу внутрішній стержень жінки, - режисер Ігор Білиць

Про це інформує Еспресо.Захід

Театр імені М. Заньковецької 22 грудня презентує останню свою прем’єру у цьому році – виставу на камерній сцені "Valse melancolique" за новелою Ольги Кобилянської у постановці режисера Ігора Білиця ( художниця-постановниця - Наталя Тарасенко)  Історія життя трьох жінок, думки та світовідчуття яких не вписувалися у формат пересічних жінок кінця ХІХ століття, знову зактуалізувалася у ХХІ столітті. Тим більше, у прожекторі війни.

"Мені здалося, що зараз ролі жінок треба приділяти велику увагу, - ділиться перед здачею вистави з Еспресо.Захід думками режисер Ігор Білиць. – І не тільки жінкам, які на фронті, а й тим,  які перебувають у відносно спокійних місцинах, намагаючись втримати на власних плечах не тільки найближчих, а й світ. І одночасно себе самих.  Донедавна  існувало відчуття ( не останнім чином завдяки кінематографу та всіляким шоу), що роль жінок знову дуже звузилася. Бо жінки на екрані, як правило, турбуються тільки тим, як вдало вийти заміж чи просто вийти заміж та як втримати чоловіка. Але ж це, попри плин часу,  такий дуже стереотипний та консервативний погляд на жінку, який, зокрема в Україні, дуже змінила війна. Жінки здатні гори пересувати. Тому Кобилянська з її героїнями ( кожна з яких має власне світосприйняття) звучить сьогодні дуже сучасно. І мені - як режисеру - було дуже важливо з її допомогою поміркувати, що таке стержень жінки і де він береться".

Ігор Білиць зізнався, що захоплений цією новелою Ольги Кобилянської не тільки через її зміст (а появу "Valse melancolique" спровокували непрості особисті взаємини письменниці з Осипом Маковеєм та її нещасливе кохання до нього), а через те, як вона закомпонована та виписана.

"Я повністю Ользі Кобилянській довіряю, - каже Ігор Білиць, - вона веде, а я йду за нею. І це шалено цікаво. Письменниця дає три варіанти, як жінка реагує на те чи інше, і наголошує: немає єдино правильного рішення, є тільки твоя життєва позиція. І навіть якщо хтось вважає її не такою, вона все одно має проявлятися, бо вона – твоя. Жінка – це насамперед особистість і має бути самодостатньою всередині себе. Комусь може видатися дивним, що чоловік береться за "жіночі" теми.  Але пошук відповідей інтригує ще й тому, що я – чоловік. Ми  з актрисами грали в своєрідний пінг-понг, ставили один одному запитання і дошукувались відповідей. У нас немає тут закріплених мізансцен, є тільки виявлення творчості Кобилянської і самих актрис. Я би сказав, що ця вистава – це власні роздуми актрис на тлі Кобилянської".

Стежте за найважливішими новинами Львова, регіону, України та світу разом з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на нашу facebook-сторінку, телеграм-канал та твіттер.