"На війні військові рідко втрачають віру, навпаки, вони часто її віднаходять", — капелан Галицької бригади 

Відділення комунікацій 80-ї окремої десантно-штурмової Галицької бригади опублікувало інтерв’ю із своїм капеланом, передає "Еспресо.Захід". 

Отець Іван Гальо з травня 2023 року є капеланом 80-ї окремої десантно-штурмової Галицької бригади. У нього практично немає вихідних, а для військових, окрім священника, він є психологом та мотиватором.

Як ви стали капеланом та як цивільний священник може стати військовим?

Для мене самого загадка, як я став капеланом. Я в армії не служив і постійно думав, що я і військо речі не поєднані. Але початок війни у 2014 році вніс суттєві корективи в моє життя. Я бачив потребу в тому, щоб бути поруч з військовими. Священників наразі посильно ніхто не мобілізує. Це є добровільний заклик на те, щоб таким чином допомагати нашим воїнам. Для того, щоб стати капеланом людина має мати богословську освіту та відповідний дозвіл від Міністерства оборони. Також священник має отримати мандат на капеланство від своєї церкви. У моєму випадку, це мандат греко-католицької церкви.

Які основні функції капелана на війні?

Основне покликання капелана — це бути завжди поруч з військовим. Бути поруч, коли спокійно, коли не дуже спокійно. Військовослужбовці, які віруючі, через військового капелана відчувають Божу присутність. А для воїнів, які не зовсім віруючі або взагалі невіруючі, присутність військового капелана поруч, є своєрідною моральною, духовною та психологічною підтримкою.

Капелани, як і військові, перебувають на бойових позиціях. Але чи є випадки, коли священники беруть до рук зброю?

Військовий священник, як і воїн, обидвоє є військовослужбовцями. Єдина відмінність між капеланом та солдатом на війні — це відсутність зброї в капелана. Священник — єдина людина у військовій частині, яка виконує різноманітні завдання в різних бойових напрямках, але без зброї.

Наші військовослужбовці щоденно на власні очі бачать злочинні дії росіян. Як в таких умовах не втратити віру в Бога?

Найперше треба відзначити, що з людиною релігійною на війні один стиль розмови, з нерелігійною — інший. Інколи можна від військових почути запитання на кшталт: де є Бог, чому допускає такі звірства росіян? Але ми можемо згадати страждання які переніс Ісус Христос. Теж можна подумати, а де був Бог? Я б не говорив, що на війні є часті випадки, коли військові втрачають віру. Навпаки, я бачив багато ситуацій, коли воїни віднаходили віру.

У нас та в західних арміях капелани, у росіян батюшки: як ви їх сприймаєте та як відноситесь до їхніх дій?

Маю глибокий сумнів, що церква в Росії є справжньою. На мою думку, їхня церква є своєрідною політичною організацією. Церква в Росії, заснована ще за Сталіна, зараз продовжує повноцінно виконувати місію влади Кремля. Їхні священники роблять багато такого, що не є церковним. Але ми капелани не зважаємо на них, і робимо свою християнську місію.

Ви часто спілкуєтесь з хлопцями. Пригадайте випадок, коли віра в Бога врятувала військовослужбовців?

Пригадую, спілкувався з двома хлопцями, які прийшли із позиції. Вони потрапили під масований  артилерійський обстріл. Один сидів в окопі, де якраз дуже сильно прилетіло, він аж перехрестився. Далі він перебіг в інше місце. У цю ж мить на тому місці, звідки він втік, був знову серйозний приліт. Якби він там залишився, то загинув би. Кажу йому, за тебе хтось напевне молиться вдома. Він підтвердив, що вся родина. А його побратим розповів, що в цій ситуації він вперше в житті перехрестився.

Чим особисто ви керуєтесь в житті та що радите робити воякам?

Я здебільшого кажу хлопцям, що в будь-яких непростих ситуаціях потрібно надіятись на Бога. Для хлопців важливо, в будь-якій непростій ситуації не бути наодинці. А Бог поруч, з Богом завжди перемога.

• В Острозькій академії відбувся перший випуск капеланів: курс закінчило понад 200 людей.