Україна за крок від розбудови екодуків. Що це таке і яка з цього користь

Журналіст "Еспресо.Захід" побував на Закарпатті, яке стало пілотною територією, де науковці вивчають екологічні коридори міграції тварин. 

Дороги одним допомагають, а іншим – перешкоджають

Дороги єднають людей, але можуть роз’єднувати тварин. Справді, чи задумувалися ви над тим, що сучасні дороги, які безкінечними серпантинами творять нашу сучасну цивілізацію, можуть завдати шкоди тваринам, з якими ми ділимо цей світ? 

Людина все глибше пробирається в дику природу: нові житлові квартали, зони відпочинку, заводи і, зрештою, нові дороги розділяють території, які тисячами років були монолітними. Це веде до того, що природні середовища стають роз’єднаними острівцями, плямами посеред бурхливої людської діяльності. Та тваринам у будь-якому разі потрібно долати ці бар’єри – чи до джерела води або пасовища, чи у пошуках партнерів, чи просто, щоб дослідити нові території, які можуть бути більш сприятливими для їх життя. Цим вони дуже нагадують нас, людей. Адже в нас закладені ті ж інстинкти, які, власне, й змушують думати про подорожі в нові місця, про зміну міст для проживання тощо. 

Щоб допомогти тваринам переходити дороги та інші перешкоди й зберегти їхні міграційні коридори, ще в 50-х роках минулого століття придумали так звані екодуки. Піонерами в цьому напрямками були французи, але дуже швидко ця практика поширилася по всьому світу. Для прикладу, лише в Нідерландах нараховується понад 600 таких екологічних переходів! 

Фото: Вікіпедія

В Україні немає екодуків, але є в них потреба 

То що таке екодук? Якщо по-простому, то це міст або тунель, який дозволяє тваринам безпечно перетинати автомобільні дороги. У ширшому розумінні до них належать: підземні переходи, віадуки, шляхопроводи, тунелі для земноводних, водопропускні труби, зелені дахи та багато інших типів екодуків. 

Якщо у Польщі, Словаччині, Угорщині, Румунії можна побачити десятки різних екодуків, то в Україні їх наразі немає. Є лише декілька річкових переходів і переходів для плазунів та земноводних. Однак класичних через дороги – ні. Хоча про це говорять уже багато років, однак практично до цього почали рухатися лише 2017-го з проєктом "TransGreen". Завдяки природозахисній організації WWF (Всесвітній фонд природи) група міжнародних дослідників почала вивчати це питання в Карпатському регіоні і, зокрема, в Україні. 

У підсумку зібрані дані було систематизовано та у 2019 році видано практичний посібник для країн Карпатського регіону на тему впливу транспортної інфраструктури на біорізноманіття. У цій монографії можна знайти докладну інформацію про те, як автошляхи змінюють обличчя Карпат і чому важливо будувати екодуки.  

Проєкт "TransGreen" дав початок моніторингу стану біоти (стала сукупність тварин і рослин) у Закарпатті. Адже, щоб будувати екодуки, спершу потрібно провести роки досліджень і виявити наявність постійних шляхів міграції диких тварин. Так українських дослідників рідкісних видів WWF-Україна та провідних експертів задіяли у новому масштабному проєкті "SaveGreen", який співфінансується з Європейського Фонду Регіонального Розвитку. Цей проєкт об’єднує понад десять країн, основна його ціль – захист функціональних можливостей важливих транспортних екологічних коридорів території р. Дунай. Тобто проєкт охоплює не лише Карпати, а й Альпи та Балканський півострів. 

Читайте також: У Карпатах зубри у пошуках їжі зайшли у село. Фото

2022 року в Україні може з’явитися стандарт щодо будівництва екодуків 

Як розповів "Еспресо.Захід" Тарас Ямелинець, який очолює напрямок рідкісних видів WWF-Україна, а також є національним координатором проєкту "SaveGreen", саме Закарпаття стало пілотною територією, де науковці вивчають екологічні коридори міграції тварин. 

"Зараз у нас підготовчий етап. Адже, коли почнуться роботи з будівництва таких великих інфраструктурних об’єктів, як автобани, тоді буде необхідність враховувати ці міграційні коридори і споруджувати екопереходи. Вони можуть бути різні: наземні, підземні, різноманітні інженерні рішення. Ми готуємо законодавчу базу спільно з Державним підприємством "Державний дорожній науково-дослідний інститут імені М.П. Шульгiна" та Національним транспортним університетом. Допомагаємо з розробкою державних стандартів біопереходів. У цьому стандарті будуть передбачені всі можливі нюанси, які стосуються екопереходів. Наші експерти допомагають прописати їх правильно з точки зору екології та зоології. Зараз ці стандарти на етапі коментарів і першої редакції. Вони базуються на європейських стандартах. Плануємо, що 2022 року нові правила будуть офіційно затверджені", – каже Тарас Ямелинець.

За цими стандартами, будь-яка будівельна організація, яка розроблятиме дороги вищого рівня, тобто першої категорії, муситиме враховувати необхідність будівництва переходів для тварин. 

Чому переходи мають бути саме над чи під автобанами? З одного боку – це потік автомобілів, які мчать зі швидкістю 130 км/год, а з іншого, щоб екодуки ефективно працювали, потрібне огородження дороги, яке необхідне на автобанах. Тобто тварина натикається на огородження, яке тягнеться десятки чи сотні кілометрів, вона не потрапляє на дорогу, натомість, ідучи попри стіну, потрапляє на екодук, через який і переходить на інший бік. 

Екодуки також важливі для залучення міжнародних позик по будівництву автобанів. Адже що ЄБРР, що інші фінансові структури ставлять наголос на збереженні природи, на необхідність наявності екопереходів на майбутніх дорогах. 

Однак екодуки – це не просто вдало розміщені мости, це цілий інженерний комплекс, який включає правильно підібрану рослинність, навіть камінці мають значення (для земноводних і плазунів). Тому екодуки досить дорогі, один такий коштує 1-2 млн євро. А при інтенсивних міграційних коридорах їх потрібно ставити кожні 3-5 км. Понад те, екодуки великі за масштабами. Адже, для прикладу, для ведмедів, треба екодуки шириною не менш ніж 200 метрів!

"Екодуки потрібні, але не варто фанатично до них ставитися. Важливо чітко визначати місця переходу і стратегічно це робити. Розуміти, яке майбутнє чекає на території поруч. У Словаччині був випадок, коли збудували екодук, а через декілька років прилеглу ділянку лісу продали під забудову. Там виріс новий житловий квартал, і перехід почав впиратися в нього. Тварини перестали його використовувати, тож екоперехід тепер служить, як звичайний дорожній міст. Хоча як переїзди їх не можна використовувати. Там інша технологія", – наголошує Тарас Ямелинець.

У різних видів тварин можливі різні типи міграції

Команда WWF-Україна з напрямку рідкісних видів є малочисельною. До неї, крім Тараса Ямелинця, який займається геоінформаційними системами та їх прикладним застосуванням в екології, входить ще зоолог, картограф, експерт із законодавства та комунікатор. 

Зоолог Андрій-Тарас Башта працює в Інституті екології Карпат НАН України у Львові. Він займається вивченням тварин і відповідає за моніторинг міграційних потоків. 

"Міграція – річ часто видоспецифічна, – розповідає "Еспресо.Захід" дослідник. –  Різні види мігрують на різні дистанції. Є міграції добові між місцями, де тварини ночують і де їдять. Є ж сезонні, коли тварини тікають від суворішої погоди до сприятливіших умов. Але часом вони просто мігрують у пошуках нових територій. Зафіксовані випадки міграції ведмедів по Карпатах, які проходили сотні, а то й тисячі кілометрів. Тому міграція тварин – це і щось стабільне, і часом щось хаотичне. Бо тваринам постійно доводиться пристосовуватися до нових викликів через діяльність людини. Навіть банальні огорожі навколо городів можуть скоригувати напрямок їхнього руху". 

У проєкті "SaveGreen" основне завдання Андрія-Тараса Башти – декілька разів на місяць перевіряти моніторингові ділянки на Закарпатті, зокрема на трасі Київ-Чоп, щоб з’ясувати наявність і потужність міграції під мостами в долині річки Латориця, які служать екопереходами для чималої кількості тварин.

"У мене є низка моніторингових точок: під мостами, між населеними пунктами, у глибинах лісів. Я займаюся спостереженням, тобто вивчаю сліди, які залишають тварини, ставлю фотопастки, щоб ловити їх в об’єктив камери, і всю отриману інформацію  задокументовую. Це робота, для якої потрібно багато досвіду, щоб відрізнити сліди одних тварин від інших, бо наживо ми цих диких тварин бачимо дуже рідко. Наші Карпати достатньо лісисті. Є великі ділянки лісу, де немає конкретних стежок. Дикі тварини зазвичай уникають населених пунктів. Але є такі, які звикли до приступності людини. Дикі тварини часто переходять уночі, коли менший фактор ризиків", – каже Андрій-Тарас Башта.

Зоолог фіксував різних тварин: козуль, оленів, диких свиней, лисиць, борсуків і навіть ведмедів та рисей, яких в Українських Карпатах є обмежена кількість. Всі дані занесені у спеціальну програму, якою користуються науковці різних країн. 

Доцент кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету ім. І.Франка Юрій Андрейчук відповідає у проєкті "SaveGreen" за те, щоб усі отримані дані були правильно нанесені у відповідну програму. Мова про "QField". Цей додаток скачують на телефон і він допомагає навіть в режимі офлайн наносити дані про сліди тварин, їхній маршрут тощо. 

"Отримані дані можна синхронізувати з даними наших закордонних колег і бачити значно ширші міграційні коридори. Ця програма дуже зручна і багатофункціональна. В Європі вона популярна серед науковців", – каже Юрій Андрейчук.

Поліція досі не фіксує, яка тварина потрапила в ДТП

Цікаво, що фотопастки часто зникають, бо їх банально крадуть місцеві або розстрілюють з рушниць браконьєри. Одна така фотокамера коштує 200-300 євро. Тому науковці намагаються маскувати їх і на довго не залишати. Фотопастки автоматично спрацьовують, коли біля них відбувається якийсь рух у діапазоні 10-15 метрів. Однак, щоб забрати з них інформацію, потрібно витягнути картку пам’яті.

"Комічний випадок стався в Карпатському національному природному парку. Один місцевий чоловік вирішив, що йому треба ту камера. Але там є GPS-датчик і можна відслідковувати сигнал. Прийшли до нього додому й кажемо: "Ви взяли фотокамеру?" Але він відповідає, що нічого не брав. Зайшли в стодолу, а там великий згорток з фольги, а в ньому фотокамера… Чоловік, думав, що так приховає сигнал. Та не вийшло. Загалом такі історії стаються не лише в Україні, за кордоном теж чув чимало випадків з крадіжками фотопасток", – розповідає Юрій Андрейчук.

Ще однією проблемою моніторингу та якісної фіксації переходів тварин через дорогу є те, що в нас поліція не фіксує, яка саме тварина потрапила під машину. Чи свійська, чи дика – в базі даних поліції не вказують, що за тварина, і також чітко не вказують місце. В середньому поліція фіксує близько сотні випадків ДТП на рік за участі тварин по всій трасі Київ-Чоп. По всьому ж Закарпатті – близько 700. Але експерти відзначають, що це може бути лише десята частина того, що насправді відбувається. Адже більшість випадків просто не фіксують. Тому це питання вже винесли на розгляд поліції, щоб вони змінили свої нормативні документи й уважніше ставилися до ДТП за участі тварин.

"Не пригадую випадків, коли у нас збивали на трасах ведмедів, але козуль, оленів, диких кабанів, лисиць, борсуків – є задокументовані факти. Якщо порівнювати з сусідньою Польщею, то цифри неспівмірні. У нас фіксують сотні, а в них десятки тисяч таких ДТП. У них більша чисельність тварин, плюс чітко все фіксують. У нас невеликий відсоток стає відомим. А стосовно травоїдних тварин, то інформація взагалі за межі вузького кола людей часто не виходить. Збитих козуль чи диких свиней просто забирають додому на вечерю", – зауважує Андрій-Тарас Башта.

Екодуки важливі не лише для тварин, а й для безпеки людей

Екологічні переходи можуть приваблювати браконьєрів, адже це місця скупчення тварин. Тому в Словаччині займаються моніторингом не лише самих екодуків, а й територій навколо них, щоб бачити, хто є на підході. Тому це зона високого охоронного рівня та посиленого патрулювання.  

Науковці також кажуть, що екодуки можуть приваблювати не лише браконьєрів, але й хижих тварин. За кордоном були випадки, коли ведмеді, зрозумівши, що ось тут часто ходить їжа, просто жили біля екодуків. Тоді їх спеціальними засобами відганяли, щоб не створювати міграційних перешкод для інших тварин. 

Важливо усвідомити, що екодуки корисні не лише для тварин, а й для самих людей. Зафіксовано випадки, коли через тварин, які перебігали дорогу, гинули люди, вже не кажучи про збитки, заподіяні авто через ДТП. Лише у США через тварин на дорозі пошкодження транспортних засобів щороку становить на суму понад мільярд доларів! Цим і пояснюється, чому деякі екодуки збудовані за гроші страхових компаній.

Та для нас найважливіше, що 2022 рік дійсно може стати доленосним для початку впровадження екодуків в Україні. Однак і за цей час науковцям вдалося багато чого зробити, визначивши десятки міграційних коридорів у Карпатах. 

Додамо, що 2018 року уряд України схвалив нову транспортну стратегію, в якій врахували думку дослідників з WWF-Україна щодо екологізації транспортної інфраструктури. Це вже дає свій результат. Адже при плануванні масштабного будівництва північної об'їзної довкола Львова, було залучено фахівців WWF-Україна. Їх експертну думку було враховано, і на двох ділянках будуть спеціально створені естакади, під якими збережеться природна рослинність і зможуть проходити тварини. Наявність переходів під дорогою території двох заказників – Завадівський та Гряда, між якими і пролягатиме майбутня дорога.

"Ми проводили моніторинг і виявили, що певне число тварин використовує долину річки Млинівка для кормових потреб. Там пролягатиме ця дорога, яка становитиме певні загрози для них. Дві естакади запроєктовано. Їх довжина буде не менш ніж 400 метрів, тому тварини спокійно там проходитимуть. Звісно, що вздовж дороги буде сітка, щоб не дати тваринам виходити на дорогу і скеровувати їх під ці естакади", – підсумовує Андрій-Тарас Башта.

• Зимувати в Антарктиді – це чітко розуміти, що маєш сенс життя, – львівський полярник Ігор Дикий.

Стежте за найважливішими новинами Львова, регіону, України та світу разом з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на нашу facebook-сторінку.