Відомий український митець Володимир Сколоздра вкотре висловив свої погляди на проєкт пам'ятника Моцартові-сину, який планують встановити у Львові на площі Маланюка. Про це повідомляє "Еспресо.Захід".
Власне цього разу він опонує знаній диригентці Оксані Линів, яка днями підтримала задум авторів пам'ятника, який отримав у Львові неоднозначний резонанс.
Володимир Сколоздра цього разу зосередився, здебільша, на локації майбутнього пам'ятника. "Щодо Вашого (Оксани Линів. – Ред.) твердження, що "…ніхто немає на меті якимось чином стерти пам'ять видатного українського поета Євгена Маланюка", то хочу пояснити, що Євген Маланюк – уродженець Півдня України, у Львові ніколи не був, тому, на відміну від І. Франка, С. Бандери чи В. Барвінського, у нашому місті зовсім немає місць, пов'язаних з його проживанням, перебуванням, навчанням, викладанням тощо. І площа його імені – єдине, чим вшанували у Львові його пам'ять. Тому, коли, за Вашою ідеєю, міська рада перейменує площу Євгена Маланюка на площу Музики, то єдина пам'ять про Є. Маланюка зчезне всупереч тому, що Ви не маєте такої мети.
Не можу погодитися також з Вашим твердженням, що "очевидним є те, що на цю площу скульптура, присвячена композитору (Ф.- К. Моцарту. – Ред.), - підходить ідеально". З цього приводу спілкуюся з професійними скульпторами, які мають великий досвід у встановленні об'єктів монументальної пластики (у т. ч. за кордоном), з фахівцями Львівської національної академії мистецтв та НУ "Львівська політехніка", з мистецтвознавцями вищезгаданої ЛНАМ та з Львівської національної музичної академії ім. Миколи Лисенка і, уявіть собі, ніхто не висловився позитивно про запропоновану скульптуру авторства Себастьяна Швайкерта. А це освічені спеціалісти, які теж їздять по світах і знайомі з модерною скульптурою, як і з тим, як цей модерн органічно і тактовно вписати у сформоване історичне середовище. І якщо ідеї Себастьяна Швайкерта не зрозуміли ці фахівці, то прості містяни – і поготів (з реакцією на скульптуру Швайкерта можете ознайомитися у коментарями моїх дописів).
А тепер про те, що "…Моцарт попадає в оточення інших видатних музичних імен, які вже знаходяться в цьому районі". Готель "Шопен" не є історичною назвою, а всього 9 років тому так назвав його власник. І, якщо з часом хтось цей готель перекупить, то він легко може стати і "Жоржом", і "Маланюком";
Отже, як бачимо, всі теперішні назви перелічених вулиць не є історичними, а їхні теперішні "музичні" назви, як кажуть галичани, "притягнуті за вуха". Тому розглядати їх, як, Ви кажете "…в сенсі епох", мабуть, особливого сенсу немає. Назви вулиць є дуже ефемерні, і, якщо так просто перейменувати площу Євгена Маланюка на площу Музики, то, мабуть, при новому мері згадані вулиці можна і далі поперейменовувати, і це не конче будуть імена композиторів, а, можливо Героїв теперішньої війни на Сході", - пише Володимир Сколоздра.
Відтак архітектор викладає своє бачення щодо вшанування постаті Ф.- К. Моцарта у Львові. "Я справді не вивчав творчості Ф.- К. Моцарта, але, окрім Вікіпедії ознайомився із розвідкою музикознавця Любові Кияновської "Франц Ксавер Вольфганг Моцарт і Львів". Нічого нового не довідався, бо, мабуть, стаття у Вікіпедії повністю побудована на її інформації. Однак. Прочитав, що "Франц Ксавер писав цілком професійну, не позбавлену творчої інвенції музику, що і сьогодні заслуговує більшої уваги і цілком може включатись до концертних програм". Також довідався, що "… черговий раз 5 грудня 1827 р. у церкві св. Юра, центральному храмі греко-католиків, силами хору було виконано Реквієм Моцарта". Самозрозуміло, що Моцарта-батька, а не сина (син був диригентом). Цю подію увіковічнено пам'ятною таблицею на фасаді головної святині українських греко-католиків - Архикатедральному соборі святого Юра.
На згаданій таблиці також вказано, що "Ф.-К. Моцарт, молодший син великого композитора, жив і творив у Львові з 1808 до 1838 року". Як бачимо, присутність у Львові Ф.-К. Моцарта вже вшанована. До речі, на відміну від пропонованого пам'ятника, таблиця є зразком, як органічно і гармонійно треба розміщати новотвори на історичних пам'ятках. Щодо Вашого твердження, що Ф.-К. Моцарт "…був критично невигідним Москві і знаходився під політичною забороною, адже доказував пряму історичну дотичність Західної України до єдиного західно-європейського культурного простору", то тут хочу посперечатися: у часи перебування Ф.-К. Моцарта у Галичині вона входила до складу Австрійської імперії і доказувати Москві на той час, що Австрійська імперія – Європа не було жодного сенсу. А от у Добу визвольних змагань Євген Маланюк зі зброєю в руках воював проти Москви. А у дискусії у підсовєтській Україні про вибір України між Сходом і Заходом однозначно своїм "Посланієм" підтримав гасло Миколи Хвильового "Геть від Москви!". То хто ж був критично невигідним Москві і знаходився під політичною забороною: Ф.-К. Моцарт чи Є. Маланюк?
Насамкінець Володимир Сколоздра, звертаючись до своєї іменитої опонентки, пише: "Шановна пані Оксано, я щиро захоплююсь Вашим талантом і Вашою працею у справі вшанування пам'яті Ф.-К. Моцарта, як і тим, щоб Львів і Україна стали більш європейськими і бажаю Вам дальших успіхів у цій роботі!
Але у Вашій боротьбі за Європу візьміть собі у союзники Євгена Маланюка, поєднайте Музику з Поезією і все піде набагато швидше і краще!".
Нагадаємо, третю у світі скульптуру, присвячену Моцарту-сину і першу в Україні відкриють цього літа у Львові на площі Маланюка до початку Міжнародного фестивалю класичної музики LvivMozArt. Пам'ятник сприймають не всі.
Стежте за найважливішими новинами Львова, регіону, України та світу разом з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на наш Telegram-канал.