Про це інформує Еспресо.Захід
Авторитетна волонтерська ініціатива "Львівський лицар" у перших днях грудня відзначає своє 9-річчя. Свого часу виникнувши у Львівській обласній організації Українського товариства охорони пам'яток історії та культури як пункт допомоги Майдану, сьогодні вона є активним помічником українського війська. Згадати, як було, і повангувати, як буде після перемоги ми запросили її ініціатора та координатора Андрія Салюка.
"Коли ми це починали, то аж ніяк не думали, що все затягнеться на аж так довго. Заінфіковані романтикою, ми вірили, що Майдан переможе, Янукович та його банда будуть усунені з посад, а Україна отримає можливості пришвидшеного розвитку в колі європейських держав. Однак – почалася війна.
Якщо повертатись думками до тих перших подій, з яких виник Майдан, то біля адміністрації Президента дуже сильно побили людей. Влада сподівалася, що зможе залякати українців так, як у Москві на Болотній площі залякали росіян. Але українці цілком інші за характером. Оцей тиск, відчуття абсолютної несправедливості – навпаки - українців піднімає. Отож майже відразу відбулася величезна маніфестація у Львові і вже з львівського Майдану люди почали збиратися та їхати на Київ. У моєму житті складається так, що був учасником та співорганізатором подій на Майдані у Києві ще в 90-му році. Дуже добре пам’ятаю, що ми фактично пів року готувалися до акції голодування і пам’ятаю, скільки потім довелося виправляти непродуманих моментів. Оскільки Помаранчева революція виникла спонтанно, то вирушаючи до Києва, кожен із колишніх братчиків – учасників Студентського братства – розумів, що хтось має брати на себе певну ділянку роботи. І виникало питання, а хто, якщо не ми самі? Зрештою, просто приїхати до Києва – мало, треба було подумати ще й над тим, як той Майдан буде жити. А люди тим часом почали гуртуватися. Я прийняв рішення, що в нашому Товаристві охорони пам'яток історії та культури створюємо Пункт допомоги Майдану. Так виник кістяк однодумців, які тримаються купи уже в "Львівському лицарі". Львів’яни почали зносити до нас теплі речі, ковдри, взуття, продукти, купу інших потрібних речей, які ми за активної допомоги студентів юридичного факультету львівського університету ім. І. Франка (яких серед наших помічників було найбільше) почали сортувати, складувати і відправляти на Київ. Тільки уявити, що за грудень-лютий ми надіслали до Києва 70 вантажівок речей.
А вже з перших днів березня почали допомагати війську. Це знову ж таки вийшло спонтанно. До нас прийшли хлопці з прикордонного загону, яких відправляли на Чонгар, чи не маємо спальників та кариматів. Бо на той про такі речі у нашому війську не йшлося. Ми хлопців тим усім забезпечили, а заодно бронежелетами, що їх зробили наші волонтери. Бо в екіпіруванні прикордонників бронежелети не передбачалися. А тоді уже на нашій внутрішній нараді вирішили, що будемо допомагати не одягом та харчами, а технічними речима – прицілами, біноклями, генераторами, метеостанціями, тим, у чому людина без технічних знань ради собі дати не зможе. Цього рішення тримаємося і нині.
До речі, думаю, що тепловізор, який ми привезли для українських військових у квітні 2014 року, був першим тепловізором, завезеним в Україну для потреб війни. Ми змушені були навіть багатьом військовим пояснювати та показувати, що це таке і в чому його переваги перед приладами нічного бачення. Бо на той час прилади нічного бачення пересічні військові знали, а от про тепловізори ні. Особисто я про тепловізори почув у Польщі. Оскільки займаюся охороною культурної спадщини, то вчився там у відповідній академії. І один професор навчав мене, як використовувати тепловізори для безінвазійних методів дослідження пам’яток архітектури. Я тоді такий прилад побачив уперше і почав розпитувати, що це. Професор і розповів мені, що цей прилад охоронці пам’яток запозичили у військових. То я тепер, коли передаю тепловізори на фронт, завжди кажу: після перемоги повернете, вони нам для охорони культурної спадщини знадобляться".
Стежте за найважливішими новинами Львова, регіону, України та світу разом з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на нашу facebook-сторінку, телеграм-канал та твіттер.