Театр ім. М. Заньковецької  відновив роботу з хрестоматійної "Наталки Полтавки" 

Сьогодні, 3 квітня, Національний театр ім. М. Заньковецької у своїх стінах зіграє хрестоматійну  виставу  "Наталка Полтавка" Івана Котляревського у постановці Федора Стригуна. Попри те, що після  повномасштабного вторгнення Росії в Україну  "заньківчани" відновили роботу  1 квітня концертом "Ми любимо Україну" рідного оркестру під орудою народного артиста України Богдана Мочурада та голосистих акторів, саме  з "Наталки Полтавки"  вчора  вони розпочали свою квітневу афішу спектаклів.

Якось ми всі звикли, що "Наталка Полтавка" – як перша драма нової української літератури – це про душу української жінки, про кохання, здатність опиратися  обставинам, взаємини батьків  та дітей, лицемірство та чесність, інші речі… І геть не звертали уваги, що в класичному тексті 200-річної давнини можна відчитати і фрагменти, які накладаються і на нашу сучасність, Зокрема, соціально-політичну. Принаймні, так нині їх можна відчути. 

Як ось цей пасаж – де Петро на прохання Виборного розповідає  йому та Возному про театр. Як був на якійсь  малоросійській  комедії, де  "співали московські пісні на наш голос", але що говорили, то важко було розібрати, "бо сю штуку написав москаль по-нашому і дуже поперевертав слова".  "Москаль? – геть не дивується Виборний. – Нічого ж і говорити! Мабуть, вельми нашкодив і наколотив гороху з  капустою". І як Возний ( той самий що сватався до Наталки), виявивши, що в тій комедії  спотворений фактаж  про реальних людей, каже: "Великая неправда виставлена пред очі публичності. За сіє малоросійськая літопись вправі припозвать сочинителя позвом к отвіту". А Виборний доповнює, що це геть " нечепурне, що москаль взявся по-нашому і про нас писати, не бачивши зроду ні краю і не знавши обичаїв і повір'я нашого". Чи не так пишуть про Україну і десятки сучасних рашистських пропагандистів і чи не мають вони за це відповісти? У своїй реакції зал був одностайним.

Правда, від напливу публіки він не ламався: люди ще не в темі, що деякі  театри відновили роботу. Та й не всі морально готові, щоби в театральному залі їх застала тривожна сирена. А вона таки застала. Слава Богу, час очікування повернення до безпечного режиму життя був недовгим. Та і укриття у театрі ім. Заньковецької  доволі комфортне. Після вимушеної паузи вистава продовжилася і завершилася гучними оплесками та квітами  для акторів, зайвий раз потвердивши: людська душа потребує мистецтва навіть тоді, коли гримлять гармати.

• Нагадаємо, львівські театри відновили роботу

Стежте за найважливішими новинами Львова, регіону, України та світу разом з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на нашу facebook-сторінку та телеграм-канал.