"Це свідчить, що попри все - продовжуємо жити": режисерка вистави "Пливе човен" про присуджену премію Лесі Українки

Про це повідомив Перший театр, інформує Еспресо.Захід

Вистава "Пливе човен" Першого академічного українського театру для дітей та юнацтва у постановці режисерки Ірини Ципіної за мотивами п'єси "Івасик-Телесик" М. Кропивницького визнана найкращою у номінації "Театральні вистави для дітей та юнацтва" премії Кабінету Міністрів України імені Лесі Українки за літературно-мистецькі твори для дітей та юнацтва.

Як наголосили у Держкомтелерадіо, на здобуття премії у цій номінації було висунуто 12 робіт театральних колективів зі Львова, Миколаєва, Полтави, Івано-Франківська, Черкас, Тернополя, Хмельницького, Сум, Вінниці, Чернігова і Києва. Члени журі обрали львівську постановку "Пливе човен" за високий рівень роботи режисера і акторів, які зробили справжню поетично- метафористичну поему, а також за автентичні пісні (муз. режисер Уляна Горбачевська) та відтворення обрядів, які занурюють глядача у вирій казкових подій. Вразило журі і те, що виставу можна дивитися, як звичайну, а також як таку, що апелює до всіх відчуттів, окрім зору. 

"Це далеко не перша відзнака моїх режисерських робіт, але перша для вистави "Пливе човен", - розповіла Ірина Ципіна. - Таку виставу можна зробити хіба раз у житті. Бо йдеться про спектакль, який глядач не бачить, а тільки відчуває. Навіть слоган його: "Вистава, яку ви не побачите, але відчуєте". Бо апелюємо до всіх органів чуття, окрім зору. І це, звичайно, був виклик. Мені було цікаво поекспериментувати, дослідити, чи зможу я таку виставу зробити і як сприйме її глядач. Адже не йдеться про проєкт, спеціально орієнтований на незрячих, а про мою ініціативу, орієнтовану на всіх. Сама я - візуал. Візуальна частина в моїх постановках завжди дуже важлива. Праці з художником завжди приділяю не менше уваги, ніж праці з акторами. Бо є лялькарем. А театр ляльок - театр візуальний. Зробити постановку, де зір не задіюється (хоча якщо розплющити очі, то можна побачити звичну виставу) - виклик, який я спільно з моїми колегами здолала. І ця премія свідчить, що здолала успішно. Отримати таку нагороду у військових  умовах - це дійсно несподівано і дуже зворушливо. Бо те, що конкурси проводяться і премії присуджуються є свідченням, що - попри все - живемо. І мистецтво  живе. І буде жити, як би хто не хотів інакше".  

• Уперше в Україні професійний театр поставив виставу для перегляду із зав'язаними очима