Символ відродження українського слова: 213 років тому народився Маркіян Шашкевич

"Еспресо.Захід" розповість про життя Маркіяна Шашкевича, галицького інтелектуала, який заклав основи відродження української культури.

Народження та початок громадської діяльності

Шашкевич народився в часи, коли Галичина, Буковина та Закарпаття вже десятки років були частиною Австрійської імперії. Однак польська культура, яка домінувала за попередньої влади Речі Посполитої, нікуди не зникла, а продовжувала впливати на думку тодішньої інтелігенції. У той час чи не єдиними, хто продовжував берегти українську ідею на Галичині були греко-католицькі священники. У такій сім’ї й народився Шашкевич. 

Родина Маркіяна Шашкевича була зі шляхетського роду, але жила небагато. Тато Маркіяна, Семен Шашкевич був греко-католицьким священником. Тоді народитися в сім’ї священника майже стовідсотково означало, що син теж буде священником. Тому Маркіян продовжив батькову справу. 

Освіту він здобув у кількох закладах, спершу у школі в Білому Камені, далі - в Золочеві, а тоді у домініканській гімназії у Львові та у Бережанській гімназії. До речі, в Бережанах юний Маркіян певний час був членом таємної польської організації, що багато говорить про тодішнє суспільне середовище, де панувала польська культура та скруту української ідентичності.

У 1829 році Маркіян почав здобувати освіту у Львівській духовній семінарії, де вчилися майже всі діти місцевих священників. Сам в цей час у Шашкевича почало формуватися нове світосприйняття та бажання змінювати культурний ландшафт в якому він жив. Крім богословських лекцій, Маркіян також відвідував пари на філософському факультеті Львівського університету. Власне, що через захоплення суспільним життям, а не богословськими науками та часті прогули, у 1830 році Шашкевича виключили з семінарії. Звісно, його батько не був в захваті від цього, кажуть, що він фактично відрікся сина через це. 

Попри такі негаразди, Маркіян Шашкевич не впав у депресію, а почав займатися самоосвітою, а також не закинув стосунків з друзями з семінарії. Саме у Львівській духовній семінарії Шашкевич познайомився з однодумцями – Іваном Вагилевичем та Яковом Головацьким. Разом вони заснували літературне об'єднання, яке дістало назву "Руська трійця". Пізніше ряди прибічників організації зросли в рази.

Основною метою діяльності цього гуртка було піднесення української культури й мови, які в той час були значною мірою занедбані й відтіснені на другий план польською та австрійською адміністрацією. Вони виступали за розвиток української літератури, використання народної мови та збереження національних традицій. 

Варто сказати, що початок XIX століття ознаменувався розквітом романтизму, інтелектуального руху, що відзначався захопленням народної культури та фольклору, а також інтересом до народних традицій і мов. В Європі романтики вбачали в народній культурі справжнє коріння національної ідентичності, що було протиставленням механічності та формальності попереднього раціоналістичного Просвітництва. У цьому контексті Маркіян Шашкевич та "Руська трійця" займалися діяльністю, яка гармонійно вписувалася у всеєвропейську ідею романтизму і народництва, спрямовуючи свою енергію на відродження української культури. 

До речі, назва "Руська трійця" відображала тогочасну національну ідентичність українців Галичини, які часто називали себе русинами. Це слово має історичне коріння, пов'язане з Київською Руссю, спадкоємцями якої галицька еліта себе вважала, щоб таким чином протистояти засиллям польської культури, яка кілька століть була панівною на Галичині. 

Зрілі роки та видання альманаху "Русалка Дністровая"

У 1833 році Шашкевич зміг поновитися у Львівській духовній семінарії та продовжив своє навчання. Українська ідея все більше захоплювала інтелектуала. Разом з однодумцями вони почали все більше писати твори живою українською мовою. 

У 1836 році Шашкевич виголосив першу промову українською мовою в музеї семінарії перед представниками духовної влади та запрошеними гостями. 14 жовтня того року в соборі Св. Юра він виголосив свою проповідь також українською. 

Однак найвідоміший внесок Маркіяна Шашкевича та його товаришів – альманах "Русалка Дністровая", який обминувши цензуру було видано в 1837 році в Будапешті. Це видання мало величезне значення для української культури, ставши першим альманахом, написаним народною мовою в західноукраїнських землях. Його порівнюють зі славнозвісною "Енеїдою" Івана Котляревського. 

"Русалка Дністровая" була зібранням українських народних пісень, поезії та прози, що показували українську мову та культуру, і водночас цей альманах був чимось більшим, а саме символом відродження національної свідомості на теренах Галичини, яка почала усвідомлювати себе частиною великої України. 

Та через політичний тиск альманах заборонили, а його поширення обмежили. Майже весь тираж було конфісковано (800 примірників з 1000), а Шашкевич, Головацький та Вагилевич довгий час мали великі неприємності з поліцією.

Життя, пасторська діяльність та смерть у молодому віці

У 1838 році закінчивши навчання у семінарії, Шашкевич таки став священником і працював у різних селах Галичини. 

Умови його життя були важкими: через хворобу (туберкульоз) він часто хворів, а його матеріальне становище було складним. Попри труднощі, Шашкевич вів активну духовну і культурно-просвітницьку діяльність. Він продовжував проповідувати українською мову, що на той час було рідкісним явищем і сприймалося неоднозначно. Шашкевич бачив місію священника не лише у служінні в храмі, а й у просвіті народу. Його проповіді були зрозумілими для простих людей і сприяли їхньому культурному збагаченню та кращому розумінню своєї української ідентичності. 

На думку відомого літературознавця Кирила Студинського, Маркіян Шашкевич був "першим русином у Галичині, який пройнявся ідеєю національності". Значення Маркіяна Шашкевича як народного пророка заходу України для декого рівнозначне з Тарасом Шевченком, як національним пророком всієї України. Адже Шашкевич по собі також залишив чимало віршів та прозових творів, які були написані на живій тодішній українській мові. Також Шашкевич проводив переклади відомих праць на українську, зокрема, уривок зі "Слова о полку Ігоревім" та фрагменти Біблії.

Через загострення туберкульозу, Шашкевич помер у молодому віці в 1843 році. Та пропри це, за 32 року життя Маркіян Шашкевич став однією з центральних фігур у формуванні української національної ідеї. Своєю діяльністю він пробуджував у людей почуття гідності, любові до рідного краю та мови. А його літературна праця стала поштовхом до відродження українського культурного руху в Галичині. Саме завдяки його зусиллям українська мова почала отримувати більшу підтримку в освітніх установах, церкві й культурних гуртках. Шашкевич відкрив перед тодішніми українцями важливість розвитку рідної культури.

Сьогодні іменем Шашкевича названі вулиці, навчальні заклади, а пам'ятники йому встановлені в багатьох містах України. Маркіян Шашкевич – черговий символ боротьби за українську мову, культуру і національну свідомість.

Читайте також: Листопадовий чин: як Львів став українським за один ранок, що увійшов в історію