Отримав важкі поранення обох ніг: у Львові 21-річний воїн Ігор лікується в Unbroken та малює картини

Про захисника розповідає "Еспресо.Захід".

Став на захист України від перших днів російського повномасштабного вторгнення

Ігореві 21 рік, він брав участь у бойових діях від початку російського повномасштабного вторгнення, спочатку на Київщині, згодом під Бахмутом.

Одразу ж після школи, у віці 17 років майбутній воїн вступив до військового навчального закладу. 

"Я навчався у військовому закладі і був достроково випущений під час повномасштабного вторгнення Російської Федерації", – говорить Ігор.

Рушійними у його рішенні долучитися до війська стали кілька чинників – патріотизм, бажання захистити свою землю та людей, а також відчуття справедливості. 

На початку російського повномасштабного вторгнення воїн брав участь в операціях на Київському напрямку. Каже, перший бойовий вихід був незабутнім, проте деталей про нього розповісти не може.

"Потім нас трошки перекинули на Чернігівську трасу, ми побули кілька днів там. А тоді вже відправили під Бахмут, – пригадує він. – У мене було пару випадків, коли ми навіть не змогли заїхати на позицію. По нас вдарили просто в машині. Двоє трьохсотих і троє плюс-мінус в нормі. Нам довелося повзти посадкою і чекати на ранок. Вранці вже доповзли до кінця посадки, поступила команда евакуації і нас забрали. Ніч була доволі цікава, тому що нас дуже сильно накрили, двох поранило. Один дуже важкий – поранення в голову, дві руки, пальці та одна нога. Другий – наскрізне поранення верхньої частини руки".

Ледь не втратив ноги через обстріл ворожої артилерії

Фото: Андріана Стахів

За словами військового, найважчим на фронті випробуванням для нього була втрата друзів і товаришів, які стали хлопцеві рідними. Під час одного із боїв він сам отримав важкі поранення. Це трапилося влітку минулого року, коли ворог штурмував і обстрілював їхні позиції.

"Ми саме окопувались на позиції, коли залетіли дві бехи з двох сторін посадки. Почалась активна дія, їх знищили fpv. Тоді з них витягнувся десант, приблизно по 18 людей з кожної. Почалась активна стрілянина. Враховуючи, що у нас на позиції не було важкого озброєння, то трошки були проблеми. Але ми чудом вийшли. Мій товариш трошки запанікував. Це буває, якщо людина вперше потрапляє у такий заміс. Він сказав, що ми здаємося і нас візьмуть у полон. Я йому сказав, що цього не буде, до нього трошки не дійшло. Тому привів його до тями ляпасом. Сказав, що робимо таким чином: скидаємо рюкзаки і висуваємося з першим ешелоном. Перший ешелон – це фактично РПСка. Те, що в тебе є при собі, з тим і висуваєшся. У мене було 10 магазинів, які в результаті я використав. Нам довелося виходити з півоточення. Завалив пару окупантів, які там були. Просунулися до своїх і нас накрили. І скид fpv, і артилерія. Щось крупнокаліберне, тому що мене відкинуло десь на пару метрів. Після того зрозумів, що я 300. Покричав в одну сторону, прокричав в іншу, зрозумів ще ніхто нічого не зможе зробити. Дістав турнікети, наклав їх, піднявся і почав добирати до своїх, щоб трошки, убезпечитись, перейти плюс-мінус у зелену чи оранжеву зону для евакуації і надання медичної допомоги", – ділиться спогадами Ігор.

Фото: Андріана Стахів

Майже добу із важкими пораненнями обох ніг йому довелося чекати на евакуацію до стабілізаційного пункту і далі на лікування. Ігореві довелося побувати у госпіталях різних міст України перед тим, як він потрапив до Львова.

"У мене були осколкові, та вогнепальні поранення. До Львова потрапив минулого року у вересні, а перед тим досить багато покатався Україною, різними закладами. У Кіровограді, коли проводились лікування, трошечки все не так зробили. Після цього зараз в мене є певні проблеми, які мушу поступово вирішувати. Мене потім оперували зокрема американці та британці. Нога стала краще функціонувати. Також поступово, з часом зник біль. Бо біль був дуже сильним, навіть важко було мене знеболити", – розповідає він.

Мотивація до активного відновлення – повернутися на фронт

Фото: Андріана Стахів

Зараз захисник вже пересувається за допомогою однієї милиці, а до процесу реабілітації ставиться дуже відповідально, активно виконує усі вправи, дослухається до порад своїх фізичних терапевтів.

Пацієнт дуже такий в нас витривалий, можна так сказати. Він мотивований і в гарному завжди піднесеному настрої приходить.

"Коли виконує фізичні навантаження, він себе заохочує навіть тим, що знає: він повинен повернутись на передову. І сам себе змушує, розуміє, що фізичне навантаження має бути і для його відновлення ментального, і психічного, а не тільки фізичного стану", – зазначає фізична терапевтка Центру Unbroken Юліанна Пристай, яка займається з Ігорем.

Разом із тим вона додає, що процес повного відновлення буде ще тривалим. 

Фото: Андріана Стахів

Арттерапія як реабілітація та нагода продовжити розвивати художній талант

Тим часом Ігор також активно бере участь в арттерапевтичних заняттях. Саме у невеликій творчій кімнаті центру він творить свої картини, кожна з яких має свої емоції та виражена яскравими кольорами. Проте художня діяльність тут для нього розпочалася вже не вперше.

Фото: Андріана Стахів

"Коли я навчався в школі, мене батьки записали також до школи мистецтв, де я закінчив навчання. Як казали вчителі, я маю певні таланти. Завдяки цьому я мав свій заробіток ще школярем. Були різні платформи, закордонні, де я виставляв свої малюнки. Це була електронна моделька, яку ти виставляєш і її можуть використовувати для принтів. Фактично ви могли ходити в одязі з моїм принтом чи мати навіть з ним чашку. Це все закрутилось у глобальніший проєкт, тому зараз маю напрацювання для того, щоб творити чудовий мерч, якісний і з певною ідеологією", – каже військовий.

Фото: Андріана Стахів

Окрім пензлів та фарб, він також із легкістю працює з графічним планшетом, для своїх проєктів використовує спеціальні програми, має й деякі замовлення та співпраці. 

"А під час художньої терапії я малюю різні картини. На різну тематики, що спадає в голову, це може бути як самурай, так і космос, чи навіть Аляска. Це допомагає переключитись, коли фокусуєшся на роботі, – пояснює воїн, і додає: – В мене є свій стиль, і він використовується для мого проекту, для military community. Але також я можу перемальовувати. Також малювати у різних напрямках. Тобто є власний стиль і є різні стилі. Я можу підлаштовуватись під певну ситуацію". 

Фото: Андріана Стахів

Коли ж реабілітація закінчиться та матиме відпустку перед поверненням на фронт, дуже хоче поїхати за кордон – до далекої Японії, або ж відвідати друга в Італію чи помандрувати до Великої Британії. А також побачитись із батьками, які зараз за кордоном і яких син досі береже від інформації про своє поранення та складний процес реабілітації.