Дні без новин та усвідомлена рутина: поради психолога, як допомогти собі та близьким на 11-му році війни

Про це розповідає психолог хабу ментального здоров’я "ДіяТи" Арсен Тарнопольський, передає "Еспресо.Захід".  

24 лютого минає третя річниця початку повномасштабної війни, хоча загалом російсько-українська війна триває вже 11 років. За цей час кожен з нас отримав чимало важливого досвіду, в тому числі і травмуючого. Наші звичні побутові проблеми, які приходилось вирішувати щодня, чи сімейні непорозуміння, або ж фінансові труднощі відійшли на другий план з початку війни, проте нікуди не зникли. 

 Фото: Арсен Тарнопольський,

Динаміка змін і наслідків також присутня у нашому суспільстві, адже на початку ми бачили як надзвичайно багато людей були налаштовані на рішучі дії, були зібрані та включились у волонтерство, допомогу армії та внутрішнім переселенцям. Чимало людей і надалі продовжують це робити. Проте ми бачимо й інше – виснаження суспільства, спостерігаючи зменшення донатів, чимало людей уже третій рік живуть у напрузі та тривозі.

Для того, щоб не втрачати внутрішнього ресурсу допомогти близьким, рідним чи загалом долучатись до якихось ініціатив, треба в першу чергу допомогти собі відновитись. 

Якщо ви відчуваєте, що внутрішньої сили вже немає – зупиніться, дайте собі трішки часу. Відкладіть гаджети та намагайтесь бодай один день не читати новин, проводьте менше часу у соціальних мережах. Бездумне скролення стрічки не допомагає нам відпочити. А навпаки люди, які довше часу проводять у соціальних мережах, частіше повідомляють про різні ознаки депресивного стану й зростання тривожності. 

Робіть звичні побутові речі більш свідомо. Наприклад, вранці заварюючи каву намагайтесь насолодитись процесом, відчуйте кожен ковток напою, не відволікайтесь на іншу справу. Будьте саме в цьому моменті. 

Якщо ви відчуваєте, що вам важко впоратись з власними думками й емоціями – зверніться до професіоналів. Спробуйте сесії з психологами. Це допоможе впорядкувати ваші думки.

Дослідивши себе, досягнувши внутрішнього спокою ми можемо допомогти тим людям навколо нас, які часто потребують нашої підтримки.

Ваша турбота про них має бути не навʼязливою та не порушувати їхні особисті кордони. Спершу запитайте: "Чи я можу вам допомогти?", "Чим я можу допомогти?"

Часто трапляється, що ми переживаємо почуття, при трансляції яких, людям може бути ще важче, адже хтось потребує розмови про свою рану, а хтось навпаки, не готовий говорити на цю тему. В таких випадках важливо часом просто бути поряд, аби людина розуміла, що має до кого звернутися при потребі. 

Якщо допомоги потребує найближча для вас людина (наприклад, чоловік, дружина, сестра чи брат) подбайте про них, провівши разом час. Говорячи про почуття, подавайте це у стилі "я – повідомлення", а саме: "Я б хотіла/-ів прогулятись з тобою", "Я відчуваю, що ти злишся на мене". При цьому будьте правдивими та щирими. 

Будьте поряд безумовно, без вигоди, іноді просто даючи зрозуміти, що люди не залишаються самі. В простих речах є велика підтримка.

Людина створена для людини, тому в ці нелегкі часи маємо бути одне для одного підтримкою та силою.