Служить безперервно майже шість років: історія Малого зі 128-ї бригади

Історію свого бійця розповідає пресслужба 128-ї окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади, передає "Еспресо.Захід".

10 років тому першим місцем служби Дмитра стали радіотехнічні війська, але через рік чоловік перевівся в гірсько-штурмовий батальйон 128-ї ОГШБр.

"Хотілося чогось нового, – пояснює Дмитро. – Я розумів, що таке служити в гірсько-штурмовій роті, але не жалію про свій вибір. Після першого контракту повернувся в цивільне життя, якийсь час працював за кордоном. Витримав рік і вісім місяців, а далі повернувся у свій підрозділ. Тут друзі, вони наче друга сім’я."

Другий 3-річний контракт Дмитра закінчувався в травні 2022-го, однак через повномасштабне російське вторгнення він і далі залишається в бригаді. Таким чином Малий служить безперервно майже шість років, а загальний його армійський стаж – майже 9 років.

"Перший бойовий контакт відбувся в Запорізькій області. Росіяни взяли в напівоточення село, в який зайшов наш підрозділ, їхні танки мали прогумовану "гусянку", тому їх було майже не чути на віддалі. Побачивши нашу вантажівку, російський танкіст вистрілив прямою наводкою. Постріл виявився неточним, і більшість хлопців встигла відбігти. Другий снаряд влучив прямо у вантажівку. Тоді загинули двоє моїх товаришів. Нам довелося відходити й добиратися до своїх близько 40 кілометрів. Коли слабко орієнтувалися на місцевості, дорогу показували місцеві селяни", — каже воїн.

Основні посадові обов’язки Дмитра як водія – підвезення боєкомплекту та провізії, евакуація поранених і загиблих. Він брав участь на всіх найгарячіших напрямках, де воювала бригада, тому бачив багато важких речей. І сам отримав поранення.

"Ми під’їхали до вказаної товаришами локації, я вийшов із машини й приліг відпочити. І тут гучний вибух! Я не чув ні свисту снаряда, ні лопатей дрона – нічого. Тільки побачив, як у пікапі поруч утворюються дірки від осколків. Один із них зачепив моє плече, на щастя, поранення неважке", — каже боєць.

Дома, на Буковині, Дмитра чекає дівчина. Боєць каже, що якби не війна, то вже одружився б, а так сімейне життя доводиться відкладати.

Читайте також: Не бачу себе ніде крім України, — оператор дрона 128-ї Закарпатської бригади