"Еспресо.Захід" розповість про життя Чарльза Дарвіна та чому його теорія еволюції правдива і вважається найкращим поясненням походження людини.
Фото: Вікіпедія
Чарльз Дарвін (Charles Darwin) був відомим британським природознавцем і біологом, який жив у 19-му столітті. Його життя і науковий внесок мають величезний вплив на сучасну науку, особливо в області еволюційної біології.
Дарвін народився 12 лютого 1809 року в місті Шревсбері, Англія. Він був сином багатого лікаря і ботаніка Роберта Дарвіна та Сьюзен Веджвуд Дарвін. Чарльз отримав освіту в школі Шревсбері та пізніше в університеті Кембриджа, де вивчав медицину та біологію.
У 1831 році Дарвін приєднався до навколосвітньої експедиції на кораблі "Біґл" як природознавець. Ця подорож тривала п'ять років і була вирішальною для його наукової роботи та поглядів на життя. Після експедиції Дарвін почав систематично аналізувати зібрані під час подорожі зразки, тим самим давши поштовх до створення своєї теорією щодо природного відбору.
У 1859 році Дарвін опублікував свою найвідомішу роботу "Походження видів шляхом природного добору або збереження обраних рас у боротьбі за життя", де він виклав свою теорію еволюції через природний відбір. Книга була зрозумілою і пересічному читачеві й уже при першій публікації викликала великий інтерес. Перший тираж накладом 1250 екземплярів був розкуплений в перший день. Епохальна праця сім разів перевидавалась за життя автора, вона швидко стала відомою науковцям інших країн і була перекладена більшістю європейських мов. Представлені в ній положення досі залишаються основою наукової теорії еволюції.
Появу цієї книжки один із сучасників Дарвіна образно порівнював з вибухом, "якого ще не бачила наука, який так довго підготовлювався і так раптово прогримів, так нечутно підведений і так смертоносно разючий. За розмірами і значенням заподіяного руйнування, за тим відлунням, яке відгукнулося в найвіддаленіших галузях людської думки, це був науковий подвиг, що не мав собі подібного".
Після публікації "Походження видів" Дарвін продовжував свої дослідження в галузі біології, а також писав інші праці, присвячені еволюційній теорії.
У 1868 році він опублікував ще одну важливу працю "Зміна свійських тварин і культурних рослин", де проаналізував закономірності мінливості, спадковості, штучного добору. Згодом ідею історичного розвитку рослин і тварин Дарвін поширив і на проблему походження людини. У 1871 році вийшла його книга "Походження людини і статевий добір", у якій детально проаналізовані численні докази тваринного походження людини, мовляв, що люди і сучасні мавпи мають спільного спільного предка.
Після цього Дарвін написав ще декілька книг на тему еволюції, наводячи все нові і нові докази своєї теорії.
Стосовно особистого життя, то у 1839 році Дарвін одружився зі своєю кузиною Еммі Веджвуд. У них було десятеро дітей, троє з яких померли в ранньому віці. Деякі з дітей були хворобливими або слабкими і Дарвін боявся, що причина цього в їх родинній близькості з Еммою, що було відображено в його роботах по хворобливості нащадків від близькоспорідненого схрещування та переваги далеких схрещувань. Сам же Дарвін помер у віці 73 років від серцевого нападу, в останні роки життя страждаючи від різних хвороб.
Цікавий момент, що будучи юним, Дарвін вивчав англіканську теологію, щоб стати пастором. Однак подорож довкола світу сильно змінила його уявлення про все.
Після повернення він розпочав збирати докази мінливості видів. Хоча й знав, що його релігійні друзі-натуралісти вважають подібні погляди нісенітницею. Адже тоді вважали, що Бог створив все таким, яким воно є – досконалим і не мінливим. Така теорія гарна підтримувала соціальні порядки Вікторіанського часу. Тому Дарвіну доводилося у таємниці розвивати свою теорію природного добору. Він писав про релігію як про племінну стратегію виживання, вірячи в Бога як у верховну істоту, що визначає закони цього світу.
Однак віра науковця поступово слабшала з часом і, зі смертю його дочки Енні 1851 року, Дарвін, нарешті, втратив всяку віру у християнство. Він продовжував надавати підтримку місцевій церкві та допомагав парафіянам у загальних справах, однак по неділях, коли вся сім'я прямувала до церкви, йшов на прогулянку. Пізніше, коли його запитували про релігійні погляди, Дарвін писав, що ніколи не був атеїстом, у тому сенсі, що не заперечував існування Бога, і що загалом "було б більш правильно описати стан мого розуму як агностичний".
Шосте видання "Походження видів" (1872 рік) закінчується словами в дусі деїзму:
"Є велич у цьому погляді, за яким життя з його різними проявами Творець спочатку вдихнув в одну або обмежене число форм, і, тим часом як наша планета продовжує обертатися, згідно з незмінними законами тяжіння, з такого простого початку розвинулося і продовжує розвиватися нескінченне число найпрекрасніших і найдивовижніших форм".
На старості літ Дарвін відзначав, що уявлення про розумного творця як першопричину "сильно володіло мною приблизно в той час, коли я писав "Походження видів", але саме з цього часу його значення для мене почало, вкрай повільно і не без багатьох коливань, чимраз більше слабнути".
Вже після його смерті, різні фанатично релігійні групи почали поширювати фейкову історію про те, що Дарвін на смертному ложі нібито навернувся до християнства.
Ще у кінці XVIII століття французький натураліст Жорж-Луї де Бюффон опублікував працю "Природнича історія". У ній він вперше висловив думку, що люди — це нащадки мавп. Це викликало різку реакцію обурення в тогочасному консервативному суспільстві. Книга була публічно спалена катом.
Однак за понад півстоліття, завдяки Дарвіну, цю теорію знову переглянули. Більше того, у неї повірили. Чарльз Дарвін зміг обґрунтувати положення про те, що між людиною та мавпами існувала якась сполучна ланка — загальний предок, від якого вони ведуть своє походження. На підставі порівняльно-анатомічних, ембріологічних даних, що вказують на величезну подібність людини і людиноподібних мавп, Дарвін довів ідею їх спорідненості, а отже, і спільність їхнього походження від стародавнього вихідного предка. Так народилася сіміальна (мавпяча) теорія антропогенезу (походження людини). На даний момент, так званий каталонський піеролапітек (жив 12 млн років тому) вважається тим першим спільним предком людей і інших людиноподібних мавп або, принаймні, видом, що наближує нас до спільного предка ближче, ніж будь-яке попереднє викопне відкриття.
Крім цього, Дарвін розробив біологічну теорію походження людини, яка говорить про те, що людина — невід'ємна частина живої природи і що виникнення людини не є виключенням з загальних закономірностей розвитку органічного світу. Тобто це насправді довгий шлях від простих форм життя, які почали утворювати складніші, спершу живучи у воді, потім вийшовши на сушу і за сотні мільйонів років переживши дуже багато різних катастроф та змін, зрештою, що призвело до появи близько 300 тис. років тому та поширення по світу сучасної людини розумної (Homo sapiens). Може виникнути питання, а де ділися інші подібні нам види? Відповідь проста – вимерли, як менш пристосовані, а з деякими ранні люди схрестилися. Наприклад, в кожної людини є кілька відсотків генів неандертальців, які зникли з карти світу близько 20-40 тис. років тому.
Але як працює цю теорія? Найбільший внесок Дарвіна у науку полягає саме в теорії еволюції через природний відбір. Він висунув ідею, що організми еволюціонують шляхом підбору та збереження сприятливих генетичних властивостей у середовищі, що змінюється. Часто помилково кажуть, що виживають найсильніші і це нібито і є вся суть теорії еволюції. Ні, насправді, якщо коротко, то теорія еволюції каже, що виживають найпристосованіші, адже мають кращі шанси завдяки кращому пристосуванню (не завжди сила є вирішальним фактором, як у випадку з неандертальцями, які фізично були сильніші за нас). Звідси і таке різноманіття життя. Адже, щоб плавати і жити під водою, рибам треба було відростити плавці і зябра, а птахам (які є далекими предками динозаврів), щоб літати, їм треба було відростити крила, натомість наземним тваринами, щоб ходити по суші – відростити ноги.
Однак, щоб "побачити" дію еволюції потрібен час, тому думаючи про походження видів, варто включити ретроспективне мислення, коли ви здатні прокрутити плівку назад зі швидкістю мільйонів років. Тоді, для прикладу, можна побачити як давні родичі сучасних бегемотів, поступово все більше освоювали воду і у підсумку перетворилися на теперішніх китів (так, бегемоти і кити мають спільного предка, однак різний досвід пристосування до умов життя), або побачити, як людська щелепа ставала все меншою, а зуби мудрості все більше ховалися у ясна, зрештою вже народжуються діти без цих зубів, що були потрібні для подрібнення дуже твердої їжі, а зараз – не потрібні, тому зникають (та сама історія з апендиксом).
Звісно, не варто забувати, що теорія Дарвіна – це не закон, а саме теорія. Теорії, як відомо, можуть змінюватися, однак поки це найкраща теорія, загальноприйнята думка, яку понад 150 років підтримують всі провідні науковці. Є й інші теорії походження людини та всього життя. Починаючи від релігійних, до прихильників теорії змови, що людей створила неземна цивілізація для свої цілей. Та ні одна з них не має стільки фактів, як теорія еволюції, яку можна побачити у всьому живому просто виглянувши у вікно. До того ж, цікавий момент, що теорія еволюції не заперечує існування Бога. Тому навіть Ватикан визнає правдивість поглядів Чарльза Дарвіна. Ще у 1950 році Папа Пій XII видав енцикліку "Humani Generis", у якій він стверджував, що еволюція, як теорія про походження життя на Землі, може бути прийнята католицькими християнами.
Загалом кажучи, робота Чарльза Дарвіна стала основою для подальших досліджень у біології, генетиці та інших галузях науки. Чарльз Дарвін є одним із найвидатніших науковців в історії, а його теорія еволюції є однією з найвпливовіших наукових концепцій усіх часів.
"Серед усіх дивовиж, які наука відкрила в нашому всесвіті, жодна інша тема не викликала більшого захвату й роздратування, ніж теорія еволюції. Мабуть, це пов’язано з тим, що жодна велична галактика чи перелітний нейтрино не тягнуть за собою настільки особливих наслідків, як теорія еволюції, вивчення якої здатне докорінно змінити нас на особистісному рівні. Ця теорія визначає наше місце в усьому розкішному й надзвичайному багатстві життя. Вона об’єднує всіх істот, які нині живуть на планеті, з міріадами давно вимерлих створінь. Теорія еволюції пропонує нам справжню історію нашого походження, приходячи на заміну міфам, які вдовольнили нас протягом тисяч років. У когось ця обставина викликає благоговійний жах, тоді як в інших невимовно збуджує. Чарльз Дарвін належав, певна річ, до другої групи людей", - красиво пише у вступі до своєї книжки "Чому еволюція правдива" відомий американський генетик Джеррі Койн.
Читайте також: Науковці відродили популяцію рідкісних золотисточеревих папуг