Сучасне українське мистецтво коштуватиме мільйони, коли самі зрозуміємо його цінність, – авторка "Gallery 101"

Авторка проєкту "Gallery 101" ("Галерея 101") - молода львівська артменеджерка, кураторка Марта Троцюк. Вона взяла за мету дослідити роботу 100 галерей та мистецьких музеїв у різних куточках світу, щоб отримати необхідні знання і у підсумку відкрити власний мистецький простір у Львові, який стане цією 101-ю галереєю сучасного мистецтва.

Марта Троцюк розповіла "Еспресо.Захід" про свій унікальний проєкт, ставлення до мистецтва та перспективи українських митців.

Марто, розкажи, будь ласка, коли виникла ідея "Галереї 101"? Хто чи що надихнуло взятися за це?

Ідея виникла майже п’ять років тому. Правда, не з  натхнення, а з певного обурення. Я працюю у візуальному мистецтві, багато мандрую і бачила чимало гарної співпраці між фотографами та іншими митцями. Оскільки сама довго займалася фотографією, у мене виникали цікаві ідеї, щоб зробити щось подібне у Львові.  Але наштовхнулася на те, що не було де це робити, відповідних платформ і мистецьких осередків. Хоча митців у нас багато, але вони мало збираються разом і нічого спільного не роблять. Бо немає інституцій, які б цим займалися. Дуже мало галерей, ініціатив, майданчиків, фестивалів. У мене було багато натхнення та ідей, але кожного разу розуміла, що нічого не можу зробити, бо сама. Тоді вирішила, що треба збирати навколо себе цих людей. П’ять років тому розповіла про це в інтернеті, а потім задумалася, як би то змінити? Наступна ідея була пов’язана з мандрами. Я багато мандрую і маю безцінний досвід. Вирішила, що треба у мандрах досліджувати, як мистецтво працює за кордоном? Я люблю дедлайни, щоб бачити, куди рухаюся. Тому придумала таке собі завдання, щоб дослідити 100 мистецьких просторів і виробити своє бачення галереї, яку б хотіла втілити у життя. Так воно все зародилося: спершу обурення, потім ідея, а тоді план.

Зараз вже відвідала 93 галереї. Я не дуже спішу, бо є ще такі мистецькі монстри, як Тейт у Лондоні чи Лувр у Парижі, в яких ще не була. Але найближчим часом хочу їх відвідати.

У Сіднеї зустріла галерею, яка активно купує українське мистецтво

Які мистецькі місця найбільше запам’яталися, були найбільш екзотичними?

Зазвичай, найбільше враження дають музеї сучасного мистецтва, саме їх я і досліджую і досвід запозичую. Це цілі інституції, які можуть собі дозволити показувати дуже вибіркових і значущих у мистецькому світі майстрів. Мені дуже запам’ятався музей Muséed'ArtModerne ("Mudam") у Люксембурзі. Там цікава будівля, вона сама як витвір мистецтва. Їхня колекція та програма для взаємодії людей з сучасним мистецтвом мене дуже вразила. 

Недавно побувала в Нью-Йорку в MuseumofModernArt ("MoMA"). Це також одна з ключових мистецьких інституцій у світі. Проходила онлайн курси від них. Тому побачити наживо те, що вивчала – це до мурашок по тілі, надзвичайно, коли знаєш, що стоїть за цими творами мистецтва. 

Також  слідкую за галереєю OperaGallery – мережа галерей, яка є в багатьох країнах. Побувала у двох: у Монако та у Маямі (Флорида). Це більш декоративне сучасне дороге мистецтво. Загалом сподобалися галереї у США та в Австралії. Люди там дуже привітні, як кажуть англійською – "easy-going". Коли заходжу в нові галереї, то завжди намагаюся налагодити контакти з менеджерами чи власниками. Спершу питаю, чи можна для свого проєкту знімати фото та відео, а далі вже розпитую про особливості їх роботи. У Лас-Вегасі та Сіднеї були гарні зустрічі. Виявляється, що у Сіднеї в галереї у якій була, вони мають спеціального колекціонера, що купує саме українське мистецтво і часто літає в Київ!

Читайте також: У машинному залі "Львівської політехніки" поєднали науку та мистецтво. Фото

За рік-два "Галерея 101" буде офлайн, наразі – онлайн

Чи визначила вже свою модель для галереї? Коли очікувати відкриття офлайн?

Так, я вже розумію, яка це має бути модель. Без партнерства не обійтися. Проєкт вартісний. Мистецький бізнес не простий і не є швидко рентабельним. Для галереї хотіла б місце десь в центрі чи в ближньому центрі. Працюю над цим. Галерея матиме співпрацю з бізнесом і планую, щоб там була невелика кав’ярня, можливо невелика книжкова крамниця. Першу, ймовірно, ще  не остаточну локацію відкрию за рік чи два. Хочу, щоб ця галерея об’єднала максимально багато людей, яких цікавить сучасне мистецтво.

А як зараз функціонує твоя галерея?

Це така цікава модель, яка є оригінальною в Україні і не такою поширеною у світі. Бо зазвичай є просто онлайнпроєкти або фізично існуючі галереї, чи якісь мистецькі простори. У мене ж поєднання. Великою частиною діяльності "Галереї 101" є саме популяризація сучасного мистецтва в Україні. Чесно кажучи, наша країна дещо відстає від світових тенденцій артсвіту. Тому я бачу своєю місією популяризацію сучасного мистецтва та впровадження прогресивних практик, про які дізнаюся у різних країнах. Коли у галереї з’явиться фізичний простір, хочу повноцінно представляти сучасних українських митців за кордоном. Поки ми розповідаємо про них в онлайн спосіб. 

Зараз у нас є соцмережі та сайт, де багато корисної й цікавої інформації, яку постійно оновлюємо. Насправді, для України – це унікальна інформація на українській про сучасне мистецтво, закордонні музеї, наших митців та світові тенденції артринку.

Я як арткураторка теж надаю послуги. Вже маю чимало досвіду та знань, тому цим всім ділюся. Займаюся консалтингом та організацією виставок. Роблю портфоліо-ревю для художників. Цього року виникла нова цікава ідея. Не всі художники фінансово можуть дозволити консультацію, тому подумала про бартерні умови. Кожного місяця обираю трьох художників для яких проводжу консультацію, а в обмін прошу абсолютно будь-який їхній мистецький твір (навіть якщо це якийсь маленький скетч). Також останнім часом у мене відбувається колаборація з бізнесом. Для прикладу, недавно відкрили виставку-проєкт "Presence" ("Присутність"). У Львові з’явився великий мультибрендовий модний бутік з люксовим сегментом одягу. Власники захотіли, щоб там було присутнє також мистецтво. Я підібрала двох художників, поєднали відкриття бутіка з відкриттям мистецького проєкту.

"Галереї 101" займається й благодійною діяльністю. Другий раз я є кураторкою благодійного аукціону "Споріднені", де діти разом з художниками створюють мистецькі твори, які потім продаються. За вилучені кошти фонд допомагає розвиватися діткам, які не мають повноцінних сімей.

Читайте також: У центрі Львова відкрили інсталяцію про опірність мистецтва

В Україні проблеми з освітою та популяризацію сучасного мистецтва

Які найважливіші проблеми виокремиш у розвитку сучасного українського мистецтва?

По-перше, це навчання та освітня складова. Так, у нас досить сильна технічна сторона. Але проблема у застарілих методах навчання. Нашим митцям під час навчання не дають вільно творити. Вони часто не можуть виходити за рамки звичного мистецтва. Прогресивні техніки та жанри сучасного актуального мистецтва майже не заохочують. А за кордоном все навпаки. Мало того, що там дають високу художню технічну базу для експериментів, але їх ще й спонукають, щоб вони самі творили щось своє. У нас же кажуть, щоб творили ось так і так. Тому потрібен зовсім інший підхід, який би, образно кажучи, не обрізав крила. Але незважаючи на такі перешкоди, у нас є художники-бунтарі, які прекрасно освоюють і технічну складову, і вириваються за "академічні"межі.

Друга помітна проблема – це культурна складова. Колись  в інтелігенції у кожній квартирі були витвори мистецтва, ними захоплювалися, їх колекціонували. Люди це любили та шанували. Воно було невід’ємною частиною інтер’єру та важливою ознакою інтелектуальності і хорошого смаку. Але за Радянського Союзу все це нівелювалося і зараз ми ще не повернулися до того рівня, коли мати мистецтво в будинку було звичним явищем. Ми втратили цей зв'язок та естетичний підхід до мистецтва, коли люди розуміють, шукають і купують його. Зараз є чимало хороших молодих художників, чиї картини коштують недорого, але в основній масі українці навіть не дивляться в їх сторону. Це культурна проблема. Потрібно знову виховувати та плекати цю любов до мистецтва. Також у нас дуже мало ЗМІ фахово говорять про мистецтво. Найчастіше ми чуємо і бачимо лише якісь уривки та загальні речі.

Нам потрібен масштабний музей сучасного мистецтва

Як це змінити?

Зміни в освіті, а далі популяризація. У цьому велику роль має відіграти держава. Тому потрібні зміни на державному рівні. У нас дуже погана законодавча база щодо мистецького ринку і щодо мистецтва загалом. Мистецтво оподатковується і бізнесу не дуже вигідно з ним взаємодіяти. Потрібно ж створювати артринок. Як я вже казала, у нас мало купують мистецтво. Але це пов’язано не з тим, що немає людей, які могли б його собі дозволити. Ні, люди є, однак вони краще куплять ще одну пару дорогого взуття, ніж картину молодого художника. Над цим треба працювати. Тому одне з завдань "Gallery 101" і є популяризація мистецтва. Ми намагаємося відновити це втрачене зацікавлення. Щоб в Україні швидше сучасне мистецтво популяризувати, треба брати закордонні приклади і застосовувати готові моделі.

Та найважливіше, в цілій Україні досі немаємузею сучасного мистецтва! Є приватні установи, на зразок "PinchukArtCentre" чи Музею сучасного українського мистецтва Корсаків у Луцьку, та вони виконують дещо іншу роль.

За кордоном музеї сучасного мистецтва модні у прямому значенні цього слова. Завдяки насиченій програмі: іграм, інтерактивну, кав’ярнями, майстеркласам, нестандартним проектам - людям подобається їх відвідувати. У нас тільки зараз починають вивчати музейну педагогіку і міняти думку загалу про те, що музей – це не місце, де старенькі бабусі тобі постійно нагадують, що картин не можна торкатися.

Тому чи не основне завдання для держави – створити потужний музей сучасного мистецтва. Наразі маємо декілька хороших мистецьких музеїв, але вони іншого спрямування, а отже і функцію виконують іншу. Для прикладу, у Національному музеї у Львові з’явилася молода кров і там тепер роблять цікаві програми. Дуже прогресивний Одеський художній музей. У них і екскурсії, і ніч у музеї, і можна орендувати частину музею. Там завжди багато різних заходів.

Наш козир в унікальній історії та автентиці

Чи є шанс, що зараз чи у майбутньому картину українського митця придбають за мільйон?

У майбутньому, можливо, але зараз, повторюся, у нас немає артринку. Тобто не сформована ціна на мистецтво за мільйон. Тому ніякий колекціонер не купить за мільйон картину. Все зводиться до прагматичних речей. Як тільки ми самі почнемо помічати мистецтво, то його побачать та оцінять інші. Воно почне рости в ціні завдяки популяризації, стане цікавим за кордоном. Все це певний процес і потрібні роки, коли не десятиліття.

Сучасне українське мистецтво може бути цікавим для світу. Бо мистецтво Азії, Америки чи багатьох країн Європи вже помалу проїдається, його добре знають. Наш козир в унікальній історії, локальній автентиці, яка прослідковується у ідеях робіт. Не треба боятися бути собою. Треба це поєднувати з прогресивними речами, які дає нам Захід, щоб зацікавити їх дивитися на нас. Українцям треба бути присутніми в галереях світу і показувати свою оригінальність. Мистецтво любить говорити про проблематику. У нас чимало унікальних але й важливих у глобальному масштабі проблем про які можна цікаво розповідати за допомогою сучасного мистецтва.

А поки не придбають за мільйон, то існує такий стереотип, що художники мають бути голодними…

Це романтизований міф, що митець має бути голодним. Талановиті та працьовиті художники можуть досить добре почуватися, особливо завдяки можливостям презентувати та продавати свої твори через Інтернет. У світі є чимало геніальних художників, чиї роботи справді купують за шестизначні суми. Інколи це результат роботи цілих команд, які включають у себе і маркетологів і піарників. Я люблю порівнювати сучасний артринок з шоу бізнесом.

У Львові є динаміка розвитку сучасного мистецтва, але вона повільна та хаотична

З твого боку, чи бачиш вже якісь позитивні зміни у Львові в плані сучасного мистецтва?

Безперечно, що відколи задумала створити свою галерею і до теперішнього моменту,зміни помітні. Для прикладу, недавно відкрився Львівський муніципальний мистецький центр. Це дуже хороша новина для міста. Павло Гудімов відкрив "Я галерея". Також місто чекає на реалізацію таких проєктівяк "Фабрика повидла" та "LEM Station", які за кілька років внесуть свій великий вклад у мистецьке культурне середовище міста. Також музеї поступово змінюються на краще. Тому змін чимало, але воно не зовсім системно все, трішки хаотично і не так швидко, як би хотілося. Але я бачу динаміку, треба це підтримувати та пришвидшувати.

За кордоном кожне велике розвинуте місто має свій музей сучасного мистецтва. Львову теж варто створити таку інституцію та розвивати мережу галерей, які б задовольнили артринок і заохочували людей дивитися та купляти сучасне мистецтво. Львову бракує мистецьких подій, зокрема міжнародного артярмарку, який би приваблював культурний туризм. Це дуже гарна річ для репутації міста та країни. Щось на зразок "Форуму видавців", який щороку притягує до себе тисячі людей. Для такого ярмарку треба ініціативну команду та спільну підтримку міста й області, з галеристами ми вже про це спілкуємося.

Щоб зрозуміти сучасне мистецтво, треба навчитися його споглядати без задніх думок

Чому важливо вивчати сучасне мистецтво? Яка твоя порада тим, хто ніяк не може його зрозуміти?

Сучасне мистецтво розвиває критичне мислення та креативність, а це найбільш затребувані якості в сучасному світі. Всі компанії у пошуках таких людей. Сучасне мистецтво виховує це. Тому за кордоном залучають сім’ї та школи, щоб діти з малих років розвивалися і виховували у собі потяг до естетики. Пізнаючи мистецтво, людина росте інтелектуально, навіть духовно. А це все дуже впливає загалом на націю.

Стосовно сприйняття сучасного мистецтва, то раджу навчитися бути відкритими до чогось нового. Дати можливість мистецтву бути таким, яким воно є, а не категоризувати його. Треба розширювати межі свого сприйняття. Коли почала свій проєкт, то свідомо перший рік нічого не вивчала: ні галеристики, ні історії мистецтва, просто ходила і дивилася. Хотіла зрозуміти його чистим сприйняттям незаангажованого глядача. Мала лиш однин принцип – не критикувати, а споглядати. Це розширює сприйняття, коли сам намагаєшся зрозуміти. Надивленість також розширює діапазон мислення. Рекомендую найперше не боятися ходити в галереї, подолати цей бар'єр і впустити мистецтво у своє життя.

Стежте за найважливішими новинами Львова, регіону, України та світу разом з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на нашу facebook-сторінку.