Іван Труш закінчив престижну Краківську школу образотворчих мистецтв. Маючи неабиякі здібності, також провів певний час у Відні та Мюнхені, де вивчав мистецьку справу.
Вже у зрілому віці повернувся до Львова, де включився в українське мистецьке і громадське життя, зблизився з Іваном Франком і зв'язався з Науковим Товариством ім. Шевченка (НТШ), для якого виконував різні мистецькі роботи (зокрема портрети).
"Нам треба стояти… ногами на нашій землі, головою бути в Європі, а руками обхоплювати якнайширше справи української нації", – таким був девіз Івана Труша.
У 1900 році Олена Пчілка запросила Івана Труша на Полтавщину, де він познайомився зі своєю майбутньою дружиною Аріадною Драгомановою, дочкою Михайла Драгоманова.
Труш багато подорожував, черпав натхнення і на Наддніпрянщині, і в Криму, і в Італії, Єгипті й Палестині. Всюди він плідно працював й встановлював контакти з митцями та діячами культури.
Саме Іван Труш ініціював та організував перші мистецькі професійні товариства в Галичині: Товариство для розвою руської штуки (1898) та його три виставки, Товариство прихильників української науки, літератури і штуки (1905) і його першу "Виставку українських артистів". У 1905 році видавав перший український мистецький журнал "Артистичний вісник". Виголошував прилюдні лекції з мистецтва і літератури, виступав як критик і публіцист .
Останні десять років свого життя Іван Труш жив у тиші – він оглух. Помер 22 березня 1941 року в Львові. Похований на Личаківському цвинтарі.
У честь Івана Труша названий Львівський державний коледж декоративного і ужиткового мистецтва.
Іван Труш — один з найвизначніших українських митців-імпресіоністів, чудовий колорист. Своєю творчістю він розпочав відродження галицького малярства. Труш насамперед інтимний маляр-лірик. В численній мистецькій спадщині Труша, яка налічує понад 6 000 картин, до пейзажних шедеврів належать: "Захід сонця в лісі" (1904), "Самітна сосна", "Полукіпки під лісом" (1919), "В обіймах снігу" (1925).
Труш малював також пейзажі з архітектурними мотивами. Художник дав також чимало жанрових картин, які відзначаються лаконізмом мистецької мови і простотою композиції. Його картини живі і насичені кольором. Тому його називали поетом кольору та Сонця.
Крізь усю творчість митця пройшов мотив самотньої сосни посеред степу (створив декілька цих однойменних пейзажів), широкої, розлогої, обшарпаної вітрами, паленої сонцем, проте усе ж таки вільної і прекрасної… Цей образ вважають символом самого автора.
Труш створив галерею психологічних та академічних портретів (Аріадни, дружини митця, кардинала Сильвестра Сембратовича, Івана Франка, Василя Стефаника, Лесі Українки, П. Житецького, Миколи Лисенка, та багато інших). Критики відзначають, що Іван Труш намагався не малювати випадкових людей, він мав знати щось про людину – відтворював характер.
Більше про видатного майстра читайте тут.
Стежте за найважливішими новинами Львова, регіону, України та світу разом з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на нашу facebook-сторінку.