Розповім свою історію.
Відколи себе пам’ятаю, вдома завжди жили чи то собака, чи то кіт. А то й обоє. З дитинства не мав страху перед тваринами. Навпаки, було цікаво проводити з ними час.
Собаки мешкали надворі, в буді. Одну з таких буд змайстрував сам зі своїм другом. Кішки мали місце в сараї. Однак і собаки, і коти без проблем завжди заходили на веранду до хати.
Межі любові й допуску в будинок зросли, коли вдома з’явилася біла лабрадорка Глорія. До того вона два роки жила з моєю сестрою у Львові, в квартирі. Тому вона звикла, що хата – це її територія. Глорія стала першою собакою, якій дозволили спати в хаті, стерегти вхід до кухні… Ні один прийом їжі тепер не обходиться без її пильного контролю. Рахує очима кожну ложку, кожне відкривання холодильника. Лабрадори мають особливу пристрасть до їжі – це їхній фетиш.
Читайте також: Десять львівських чотирилапих у пошуках домівки та любові
На початках, коли Глорія ще звикала до свого нового дому, бували випадки, коли вона дуже хотіла заходити в кімнату. Тоді стрибала спати на ліжко. Тому так, маю досвід спання разом із собакою, як би це дивно не звучало. Глорія знаходила собі територію біля ніг. Часом було відчуття, що спав з теплим мішком, м’якою іграшкою, яка хропе. Особливо цікаво зранку, адже собаки швидше прокидаються, хочуть піти на вулицю. Тому виспатися не так просто. Згодом Глорія навчилася спати сама. Тепер заходить у кімнату і стрибає на ліжко лише з мого дозволу. Стала чемна
Загалом домашніх тварин складно не любити. До них звикаєш і вони стають членом сім’ї. До того ж, ми за них відповідальні. Про це треба пам’ятати. Правду ж кажуть, що для нас домашні тварини – це лише частина нашого життя, але ми для них – це все їхнє життя. Люблю гуляти зі своєю собакою, переживаю за її здоров’я і часом саджу на дієту. Бо "Лорка-абжорка" схильна до повноти. Але то вже інша історія.
Стежте за найважливішими новинами Львова, регіону, України та світу разом з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на наш Telegram-канал