Про це розповідає "Еспресо.Захід".
Рідні полонених прийшли нагадати усім, хто має змогу святкувати Різдво удома, про тих, хто вже стільки часу не чув та не бачив рідних, хто у цей період і далі залишається без зв'язку із рідними. Але не лише без зв'язку, а й без найнеобхіднішого – без їжі та у нелюдських умовах.
"Мій син перебуває вже рік і сім місяців у ворожому колоні, в мене немає з ним жодного зв'язку. Він жодного разу не дзвонив додому, ми не знаємо, в яких умовах він утримується. Остання вістка, яка в мене була про сина, це 16 вересня мені подзвонили представники Червоного Хреста і сказали, що вони були у тому місці утримання, де він перебуває і це на території Росії", – розповідає мати 23-річного військового, який перебуває у полоні з моменту, коли бійці отримали наказ вийти з Азовсталі.
Свій 23-й День народження хлопець зустрів у полоні. І, на жаль, як поки що виглядає ситуація для його матері, 24-й може теж зустріти у ворожому оточенні, адже святкує його у лютому, а жодних вісточок про можливий обмін військового немає.
"Для нас немає свята. Так, Христос народився і це є для нас надія. Вона для нас ніколи не помре, ми не здамось ніколи, поки останній полонений не повернеться додому. Я, як мама, не здамся ніколи, я буду боротися до останнього, поки мою дитину не повернуть додому", – із сумом та незламною надією говорить пані Катерина.
Тим часом зовсім поряд збирається на свою "Дорогу Різдва" Перший академічний український театр для дітей та юнацтва, проте не може залишитись осторонь й уся велика коляда доєднується до акції на підтримку полонених.
"Щоб почули наші хлопці в полоні", – кажуть колядники, зачинаючи свою нову коляду та беручи до рук картонки із написами "Free Azov" і "Не мовчи – кричи! Мовчання вбиває".