"Еспресо.Захід" розповість про цікаві місця, які варто побачити в цьому романтичному місті.
Візитівкою міста й одним з найвідвідуваніших місць є пам'ятка архітектури "Резиденція митрополитів Буковини і Далмації". Побудований комплекс у 1864-1882 роках. Після Другої світової війни й донині це Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, де щорічно навчається понад 15 тисяч студентів. Об'єкт включений до списку Світової спадщини ЮНЕСКО.
Це місце ще називають "українським Гоґвортсом". Комплекс нагадує середньовічний замок і складається з декількох залів: блакитного, червоного та мармурового. Високі цегляні стіни оздоблені червоною теракотою і різьбленим каменем. Дах споруди вкритий різнокольоровою черепицею, що складає барвистий візерунок, а доповнюють вишуканий дизайн ажурні ковані решітки.
Також на території комплексу розташована церква й унікальний дендропарк, що є витвором ландшафтного мистецтва і де ростуть рідкісні дерева і квіти.
Існує легенда, що в один із залів нинішнього університету приходили жінки для того, щоб омолодитися.
Екскурсії проводять щодня або за попереднім записом, або ж домовитися можна відразу на місці. Тривалість – 30-45 хвилин.
Фото: bukinfo.com.ua
Це старовинна вулиця, де побудовані одні з найкрасивіших будівель міста. За легендою, в австрійські часи цю вулицю підмітали трояндами, мили з милом, а при вході потрібно було ретельно протерти взуття. Тут є навіть скульптура "Двірник з трояндами", яку можна побачити в одному з двориків вулиці.
Завершення забудови та загальне впорядкування вулиці відбулося ще в австрійський час. Тоді вона офіційно дістала назву "Геренгассе", що в перекладі означає "Панська вулиця". У період румунського панування декілька будинків на Панській вулиці було перебудовано. У той час оселитися тут було престижно, і домогтися цього вдавалося переважно особам панського роду: інтеліґенції, домовласникам, лихварям, торговцям, що було справжнім підтвердженням назви вулиці – Панська.
На самому початку вулиці розміщена розкішна будівля, в якій колись розташовувалась елітна кав’ярня "Габсбург". Пізніше тут заснували "Клуб любителів кави", куди частенько навідувались поети та музиканти. Навіть сама Леся Українка вперше пила каву в Чернівцях!
Також на вулиці Кобилянської розташований кафедральний собор Святого Духа. Побудований у стилі італійського Ренесансу, з куполом заввишки 46 м, що увінчує архітектурну композицію. Яскраво-рожеві стіни собору відразу виділяють його серед міського пейзажу. Через яскраве забарвлення іноземці, які вперше бачили собор Святого духа, називали його "Barbie’s church" (церква Барбі). Всередині можна побачити унікальні розписи, виконані віденськими художниками.
Фото: mistaua.com
Головною площею Чернівців є Центральна. Все політичне життя в основному відбувалося тут, бо саме на цій площі розмістилася Ратуша. Це 50-метровий будинок з високою вежею і затишним внутрішнім двориком з фонтаном. На її фасаді можна прочитати девіз міста – "Viribus unitis", що в перекладі з латини означає "Спільними зусиллями".
Щоб піднятися на самий верх ратуші, потрібно подолати 126 сходинок. З верхівки вежі відкривається захопливий вид на місто. Однак зараз вхід на вежу недоступний. Та якщо опинитися на Центральній площі опівдні, можна стати свідком цікавої події. Щодня, починаючи з 2004 року, рівно о 12:00 на оглядовий майданчик виходить музикант у національному костюмі і грає мелодію пісні "Марічка". Це відбувається, незалежно від погоди.
Також на площі привертає увагу будівля Художнього музею, зведена на зламі 19-20 століть у стилі віденського модерну. У музеї представлена експозиція творів буковинських художників, деяким полотнам по двісті років.
Фото: promin.cv.ua
Одна з найдавніших площ Чернівців з 2014 року має назву пл. Пресвятої Марії, а до того називалася площею Турецької криниці. Головна пам'ятка цього місця – Турецька криниця, яка в різні часи називалася "Князівською" або "Господарською". Це місце існує вже декілька століть і ще пам'ятає ті легендарні часи, коли Османська імперія наводила жах на всю Європу. На площі є найдавніший на території Буковини колодязь, який спорудили турки.
Тривалий час саме біля Турецької криниці православні християни святкували Водохреще. Ця пам'ятка також пов'язана зі старовинною легендою, за якою турецький паша зустрів біля криниці українську красуню, закохався у неї та запропонував стати однією з його дружин. Дівчина відмовила паші, через що він заборонив місцевим жителям черпати воду з колодязя. Наступного дня дівчина прийшла до криниці. Паша зрадів й одразу пішов до неї, але красуня, побачивши його, кинулася до колодязя і втопилася.
Також на площі Турецькій є храм Успіння Марії. Ще одна родзинка – пам'ятник велетенському велосипеду.
На перетині вулиць Головної та Шолом-Алейхема є неординарний за формою будинок, який називають будинком-кораблем, або "шифою" (з нім. – "корабель"). Це один з найстаріших кам’яних будинків у Чернівцях. Фасад будинку звужений і нагадує ніс корабля.
Існує легенда, що один моряк, вийшовши у відставку, не зміг жити без корабля. Разом із братом, який був багатим торговцем, вони придбали ділянку і звели будинок відповідної форми. Будівля дуже схожа на морський корабель – у ньому можна побачити і ніс, і палубу, і навіть щоглу. У будинку є просторий дворик, однак потрапити всередину непросто – хіба що дочекатися, поки хтось із мешканців забуде закрити вхід.
Фото: buktour.icu
Ще одна цікава будівля розміщена на вулиці Івана Франка. Містяни називають цю споруду "будинки-близнюки". І справді, на перший погляд, це абсолютно однакові будинки, розділені вузеньким проходом. Ідентичні балкони, однакова площа і форма, близьке розташування. Але якщо придивитися, то стає зрозуміло, що це один будинок з цікавою архітектурною формою.
Є у будинків-близнюків і свої легенди. За однією, будівлю збудував місцевий багатій, який мав двох синів-близнюків. Будинок начебто мав стати спадщиною для юнаків, а батько планував жити неподалік. За іншою легендою, будинки побудували два багаті банкіри, щоб не конкурувати один з одним щодо того, чий будинок пишніший і кращий.
На вулиці Українській розміщена Вірменська церква, побудована в 19 ст. у готичному стилі. Інтер'єр церкви оформлено з елементами українського бароко. У 20 столітті храм передали Чернівецькій філармонії, аби використовувати його як зал органної музики. До слова, скульптури святих Павла та Петра, які зникли у радянський період, були знайдені та реставровані.
Сама будівля вражає своїм виглядом та красою. Вона чимось нагадує будівлю університету, але в стриманішому стилі. Крім богослужінь, тут можна послухати ще й старовинний орган. Зазвичай почути органну музику можна ввечері. На стіні церкви постійно вивішують оголошення з актуальним розкладом концертів.
Навколо будівлі розкинулася зона відпочинку з дивовижними скульптурами та затишним рестораном.
Миколаївський катедральний собор є унікальною спорудою, яку збудували за зразком румунського Успенського архієрейського собору.
Особливістю собору є незвичайна будова його куполів, які є закрученими в буквальному сенсі. Коли дивишся на куполи Свято-Миколаївської церкви, то здається, ніби паморочиться голова чи зненацька виникли проблеми із зором. Через це в народі Миколаївський собор називають "п'яною церквою". Всередині церкви також є неординарні речі, наприклад вівтар розташований по праву руку від входу, а не по центру, як зазвичай у церквах.
Фото: skansen.cv.ua
Якщо прогулянок містом туристові вистачило, він може виїхати на околицю і відвідати Музей просто неба. У чернівецькому скансені зібрані зразки сільських будинків Буковини. Відвідувачі можуть зайти всередину кожного, щоб ознайомитися з тим, як жили люди кілька століть тому.
Саме у цьому музеї можна ознайомитися з традиціями та побутом Буковини минулих століть. Серед дерев розташовані старовинні хати, корчми, млини, кузня, церква. Музей особливо пишається вітряками початку 20 століття, які були характерними виключно для Буковини. Цікаво також порівняти садиби бідняка, середняка і заможного селянина, подивитися на хату-землянку чи давню глиняну піч, якою користувалися прямо на вулиці.
На території музею часто проводять розважальні заходи, концерти та фестивалі. Сюди також приїжджають для фотосесій чи просто на пікнік далеко від міського галасу.