"Розслідування вбивства Павла Шеремета може затягнутися на роки", - Яна Дугарь

Про це журналістка "Еспресо.Захід" поспілкувалася з Яною Дугарь.

Два роки вже минуло відтоді, коли вас звинуватили у вбивстві Шеремта. На якому етапі зараз розслідування?

Наразі долучають письмові матеріали сторони захисту. Попередньо сторона обвинувачення долучала свої аудіо- та відеозаписи, речові докази, було виїзне засідання. Зараз стадія сторони захисту. Юлині захисники вже представили свої документи, залишилися я та Андрій. Потім буде стадія допиту експертів, свідків, обвинувачених, тобто мене, Юлі та Андрія і вже допит потерпілих.

Що це означає для вас? Наразі ви у Львові, живете тут. Чи їздите в Київ на певні слідчі дії, експерименти, чи ви залишаєтеся тут і відбувається онлайн спілкування, спілкування телефоном і на цьому обмежується?

Я зараз живу і працюю у Львові. Єдине, що на мене суд поклав обов’язки прибувати за викликом суду. У нас судові процеси почали затягувати, оскільки з шостого до десятого грудня мали відбуватися судові засідання, а їх скасували, поставили лише одне. Ось в п’ятницю, 24 грудня, буде засідання, яке поставили для того, щоб прокурор подав лише клопотання на продовження термінів запобіжного заходу. 21січня у нас мало відбутися засідання, а запобіжні заходи у нас до 19 січня, тому зараз подає клопотання на продовження.

Чому ви думаєте, що нічого не будуть розглядати?

Як тільки скасували суди, поставили нову дату, прокурор одразу онлайн поштою надіслав нам клопотання на продовження терміну запобіжного заходу.

За ці два роки вже змінився генпрокурор, міністр внутрішніх справ, а що змінилося у справі? Почалося затягування після зміни керівництва?
 

Почали затягувати тоді, коли сторона захисту почала подавати документи. Наразі Юлії Кузьменко адвокат демонстрував документи майже місяць часу, тому що в нас то переносили засідання, то скасовували. У нас мало бути тиждень засідань, а було лише два, які тривали півтори — дві години. Тобто нас обмежують у часовому проміжку, навіть 24 грудня мені потрібно поїхати в Київ на півтори — дві години.

Я не можу це поєднати зі зміною керівництва. Почали затягувати тоді, коли сторона захисту почала подавати документи. Наразі Юлії Кузьменко адвокат демонстрував документи майже місяць часу, тому що в нас то переносили засідання, то скасовували. У нас мало бути тиждень засідань, а було лише два, які тривали півтори — дві години. Тобто нас обмежують у часовому проміжку, навіть 24 грудня мені потрібно поїхати в Київ на півтори — дві години. Засідання на другу годину, а суд працює до п’ятої. Тобто триватиме все лише три години. Ми не зможемо розглянути ні мої, ні Андрія документи.

Наскільки я знаю, раніше у вас би мали відбуватися засідання щодня зранку і до вечора, аби розглянути документи у нормальному часовому проміжку...

Щодня, - я не можу сказати, - ми б дуже втомилися. Але має бути безперервний судовий процес. Хоча б тиждень в місяць, цього було б більш-менш достатньо. Так в нас і було: по тижню, по два в місяць, але, знову ж таки, коли розглядали документи прокурора. Сторона захисту цього позбавлена.

Ви можете пов’язати таку ситуацію з тим, що усі докази прокурорів розвалилися в судах і зараз влада не знає, що з цією справою робити?
 

Можливо, вони чекають терміну, щоб сплив час, і ми, зрештою, не подали клопотання на притягнення до відповідальності тих осіб, які були на прес-конференції, тобто колишнього генпрокурора Рябошапку, колишнього міністра МВС Авакова, Коваля з Нацполіції та президента Зеленського. Коли п’ять років минаєж, ми вже не маємо права подавати на них за відповідальність. Вони чекають цього терміну або чекають, щоб це розтягнулося на роки. У нас є суд присяжних, які теж мають свою каденцію. У них залишився приблизно рік часу. Як тільки у них спливає каденція, присяжні обираються наново і суд починається спочатку.

Так, вони зараз не можуть знайти логічного завершення. Можливо, вони чекають терміну, щоб сплив час, і ми, зрештою, не подали клопотання на притягнення до відповідальності тих осіб, які були на прес-конференції, тобто колишнього генпрокурора Рябошапку, колишнього міністра МВС Авакова, Коваля з Нацполіції та президента Зеленського. Коли п’ять років минаєж, ми вже не маємо права подавати на них за відповідальність. Вони чекають цього терміну або чекають, щоб це розтягнулося на роки. У нас є суд присяжних, які теж мають свою каденцію. У них залишився приблизно рік часу. Як тільки у них спливає каденція, присяжні обираються наново і суд починається спочатку.

Тобто знову оці два роки, які вже розглядають справу, можуть розпочатися спочатку? Які незручності вам, Юлії Кузьменко, Андрію Антоненку це створює у житті?

По-перше, обмеження. У Юлії та Андрія — територіальні обмеження, часові обмеження, прикутість до одного місця. Юля та Андрій не можуть навіть на вихідні поїхати за місто з родиною відпочити. Вже наближаються святкові дні, Андрій з браслетом ходить. Це, напевно, тільки в нашій країні таке може бути, щоб військовослужбовця з браслетом відправляли в частину. Насправді нонсенс. Юля Кузьменко вже нарешті без браслета, вона приступила до роботи, але знову ж таки є нічні зміни і просто хочеться змінити картинку. Я знаю, що це таке бути під нічним домашнім арештом чи на цілодобовому. Навіть ночувати десь за містом в лісі, з родиною відпочити. Цього хочеться дійсно. У мене теж незручності, бо я працюю і живу у Львові, суд на мене поклав обов’язки і мені потрібно приїжджати в Київ кожного разу, коли є судове засідання. На дві години мені треба їхати в суд за свій рахунок.

Ви згадали про Володимира Зеленського, на якого можете написати заяву про притягнення до відповідальності, але натомість написали йому листа. Про це він сказав на своїй прес-конференції травневій, де він розповідав про ваше листування. Що ви хотіли йому донести, чому взагалі вирішили йому написати?

Довго шукала його контакти. Але це було звичайне листування у одному із месенджерів. Я представилася, пояснила, хто я є, і чекала відповіді. Була певна пауза в декілька годин і я запитала, чи можу я надіслати матеріали, які вже є відкриті в суді стороною захисту, коли представляли наші документи. Він погодився, сказав, що подивиться. Я йому вислала і на тому наше спілкування завершилося. Чи прийняв він якесь рішення, я не знаю.

Але на прес-конференції він гарно скористався моментом...
 

Чому я до нього звернулася? Це важко пояснити, а, з іншого боку, до кого я мала звертатися? Це є гарант нашої Конституції, хто б його любив чи не любив, його вибрав народ. А це є його підлеглі, тому я, звісно, скориставшись можливістю, знайшла його контакти і спробувала донести йому з перших вуст.

Можливо, і так. Я не хочу сказати, що це мені погано чи добре. Погано тим, що нас підтримували різні політики, депутати різних скликань, це не були лише депутати від "Європейської солідарності" чи з "Голосу", підтримували також народні обранці зі "слуг", брали на поруки ще з перших судів.

Чому я до нього звернулася? Це важко пояснити, а, з іншого боку, до кого я мала звертатися? Це є гарант нашої Конституції, хто б його любив чи не любив, його вибрав народ. А це є його підлеглі, тому я, звісно, скориставшись можливістю, знайшла його контакти і спробувала донести йому з перших вуст. Можливо, таким чином можна було якось посприяти. Хоча б пом’якшити для початку. Але, як бачимо, нічого не змінилося.

Тобто після прес-конференції нічого не змінилося?

Ні, нічого. Я йому написала і була пауза. Або він думав, або радився, я не знаю. Можливо, він одразу не побачив. Він відписав, що слухає, я скинула і на тому все завершилося. А що мені було робити? Питати, як вам відео? Я скидала відеоролики, які зробили адвокати, що були представлені вже в суді. Яка його реакція — не знаю. Але бачимо, що справа не зрушилася взагалі.

Що ви хотіли донести йому, основний меседж?

Це потрібно завершувати. І все може закінчитися за один день, якщо відмовитися від звинувачення. А можна за два місяці, одразу перейти до допиту експертів, свідків. Це можна просто завершити виправдувальним вироком. Іншого варіанту немає. Не можна довести до такого абсурду, щоб заново почався суд. Тому що підніметься народ.

Я раніше спілкувалася із Юлією Кузьменко, Андрієм Антоненком, вони мені казали, що підтримка дещо впала після того, як їх відпустили з СІЗО. Ви що скажете?

Ті, хто нас щиро підтримували, підтримують і надалі. Це видно по соцмережах, акціях. У нас є підтримка. Це відчувається у Львові. Бо ти йдеш собі вулицею, нікого не рухаєш, а до мене підходили, мовляв, ви - Яна Дугарь, ми вас дуже підтримуємо. П’єш каву в центрі міста, підходять люди з проханням сфотографуватися. Тобто люди спостерігають, що буде далі. Напевно, справа менше стала політизованою. Бо, коли ще Андрій сидів, було більше уваги від політиків. Навіть не лише політики, а й видатні люди досить високого рангу тримали це більше в політиці. Через це було більше резонансу. А ті активісти, які були спочатку — залишаються.

Ви спілкуєтеся з Андрієм Антоненком, Юлією Кузьменко. Про що ви розмовляєте при зустрічах?

Звісно ми переживаємо, сваримося тоді, коли нам переносять засідання. Ми сумуємо вже один за одним, бо стали як одна маленька родина. Нас ця справа дуже об’єднала. Я у Андрія була на весіллі за свідка навіть. Тобто ми майже родичі. Різні моменти обговорюємо, хто чим займається, бо нас різне життя, коментуємо дії влади, політиків, особливо те, як зараз виступає на каналах колишній генпрокурор Рябошапка. Він відверто говорить, що не мав підстав передавати документи до суду, а у генпрокурора Венедіктової знайшлися.

Що кажуть ваші адвокати, на скільки часу це ще може затягнутися?
 

Ніхто не може передбачити. Це можна закінчитися дуже швидко, але ніхто не має, вибачте, "яєць в штанах", по-іншому назвати не можу, щоб бути чоловіком і нормальним прокурором. Коли ти бачиш, що несеш нісенітниці, просто встань і відмовся. Але він цього не робить, бо чийсь пішак, "говорящий рот".

Ніхто не може передбачити. Це можна закінчитися дуже швидко, але ніхто не має, вибачте, "яєць в штанах", по-іншому назвати не можу, щоб бути чоловіком і нормальним прокурором. Коли ти бачиш, що несеш нісенітниці, просто встань і відмовся. Але він цього не робить, бо чийсь пішак, "говорящий рот".

А чому саме волонтери, військові? Я розумію, що питання вже це неодноразово звучало, але все таки, на вашу думку, чому?

Напевно, один із моментів, тому що на кожного військового можна щось знайти. Нам інкримінують три статті: умисне вбивство групою осіб, пошкодження майна (в даному випадку методом підриву автомобіля) і третє — незаконне зберігання та носіння зброї. Звісно, щось з того могло вистрелити. Але в нас були обшуки. Ті речі, які вилучали, до прикладу, в Юлі в помешканні, наскільки пам’ятаю, вилучили карабіни зареєстровані. Ні у мене, ні в Андрія немає жодної зброї нелегальної. Взагалі немає нічого. Можливо, дискредитація військових, волонтерів в очах суспільства при владі Зеленського.

Ну, як дискредитація, якщо він був на цій прес-конференції...

Ми всі пам’ятаємо, яким чином він був представлений на прес-конференції. І на своїй прес-конференції першого року, коли запитали про справу Шеремета, він сказав, що його покликав Аваков. Зеленський сказав, доведе справу до кінця і, якщо не буде логічного завершення, буде діяти.

Ну, Арсен Аваков пішов...
 

Новий міністр нічого абсолютно не коментує, мовляв, суд розбереться. Суд затягується. Венедіктова взагалі цю справу закинула, таке враження, що її не існує, робіть, що хочете, де хочете, мене немає. Ось зараз ще є підозра Петру Порошенку, п’ятому президенту, яку не вона підписала. Хоча, згідно із законом, депутатам підозри мають підписувати перші особи. Вона написала заяву на відпустку і допобачення.

Так, Аваков пішов, але нічого не змінилося. Новий міністр нічого абсолютно не коментує, мовляв, суд розбереться. Суд затягується. Венедіктова взагалі цю справу закинула, таке враження, що її не існує, робіть, що хочете, де хочете, мене немає. Ось зараз ще є підозра Петру Порошенку, п’ятому президенту, яку не вона підписала. Хоча, згідно із законом, депутатам підозри мають підписувати перші особи. Вона написала заяву на відпустку і допобачення. Що хочете, то і робіть. У нас приблизно так само.

Тобто ситуація закрутилася, а певного логічного завершення ще навіть не видно?

Взагалі.

Наразі ви чим займаєтеся? Ви живете у Львові, що Ви зараз робите?

Я живу у Львові, працюю в медичному реабілітаційному центрі. Я лікар-реабілітолог, працюю в постковідному відділенні. У мене пацієнти є важкі, лежачі, але наново вчу ходити, сидіти і так далі.

З війська ви звільнилися?

Так, я звільнилася по закінченню контракту. Але я б з великим задоволенням повернулася, оскільки моя бригада зараз перебуває на Донеччині. Я за ними спостерігаю, спілкуюся, бачу, яка ситуація, але не можу наразі підписати контракт, бо, за законом, під слідством не можна йти на контрактну службу.

Тобто у час, коли у нас назріває можливий повномасштабний наступ з боку Росії, люди, котрі могли б іти захищати державу, нині позбавлені такого права?

Так.

Але Львів для вас став початком чогось нового. Ви можете сказати, що повернулися до нормального життя?

Я намагаюся повернутися, у мене більш-менш все нормалізувалося. Єдине, що повертає назад — суди і слідство. Нагадують мені і пацієнти мої, коли впізнають. Звісно, це не приємна ситуація, але так, Львів дав мені велике підґрунтя. Я дуже люблю це місто: я приїжджала сюди відпочивати, я навчалася і мала мрію та бажання жити і працювати тут. Свою мрію я поступово здійснюю. Десь подалі від Києва хочу, бо там суєта і він нагадує мені про цю справу.

Стежте за найважливішими новинами Львова, регіону, України та світу разом з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на нашу facebook-сторінку.