"Еспресо.Захід" поспілкувався з мамою Євгена Іриною Лавренчук і дізнався, як відбувалось його затримання і чому могло так статись.
Ірина Лавренчук – вчителька англійської мови, на пенсії однієї з львівських шкіл. Про те, що син перебуває в італійській в'язниці дізналась від консула. Євген повертався з Тель-Авіва від молодшої сестри, де він провідував їх із племінником. Неприємності виникли в аеропорту Неаполя, де він зупинився транзитом і мав здійснити пересадку до Львова.
"У нього був транзитний квиток Тель-Авів – Львів, через Неаполь, на 15 грудня. Пересадка мала тривати дві години. Женя подзвонив, що його затримала поліція в аеропорту і в нього хочуть відібрати телефон. Сказав, щоби не переживати – це займе якийсь час, але згодом він із нами зв'яжеться. Тоді довго перевіряли документи і він не встиг на свій рейс до Львова. Але синові віддали всі речі, телефон. Женя подзвонив і сказав, що його відпустили, але треба купувати новий квиток. Ми купили квиток на 17 грудня і в п'ятницю він мав вилетіти до Львова. Знайшов невеличкий готель біля аеропорту, щоб переночувати. Він там повинен був провести дві ночі. І от у другу ніч, якраз перед вильотом, в готель прийшли вночі і його затримали", – розповідає мама режисера.
Вона наголошує – після першого інциденту син не переживав, бо не відчував за собою жодної провини. Євген спокійно зареєструвався за своїми документами. Він подумав, що сталась якась помилка, збіг, і навіть в думці не мав. що може щось статись.
"Коли його затримали вже вдруге, то він знову зателефонував на дві секунди і сказав, що відчуває, що зараз заберуть телефон. Після цього у нас з ним зв'язку не було цілий місяць. Ми уявлення не мали, що з ним і де він. Все думали, що якась помилка, зараз все виясниться і що сьогодні-завтра він буде вдома.
Ми почали шукати, писати листи в МЗС у Київ. Там нам порадили писати в консульство Неаполя. Я в консульстві залишила свої контакти, мені перетелефонував консул і пообіцяв, що буде шукати", – пригадує пані Ірина.
Пошуки зайняли кілька днів. Мама режисера каже: поки не було жодної звістки про Євгена, поки консул ще не сказав, що його знайшов – вони були, як на пороховій бочці. Постійно думали, чи він взагалі живий.
"Ми чекали декілька днів, були ні живі ні мертві. Консул знайшов його в одному з тюремних закладів, де його утримували, та відразу призначив з ним зустріч. Аж тоді ми отримали першу звістку, де він, як почувається. Він сказав. що не відчуває себе винним у нічому, не розуміє, чому його затримали", – каже пані Ірина.
Ірина Лавренчук розповідає, що її син – дуже відповідальний, тож ло Львова поспішав, бо мав якраз бути ведучим на вечорі пам'яті свого вчителя Романа Віктюка. Після заходу планував залишитись вдома на Різдво.
"На ньому було багато зобов'язань по організації заходу, Женя мав вести цей вечір пам'яті. Кілька днів готувався до цього і весь той день, що чекав у Неаполі – готувався, писав собі щось".
Мама пригадує, що ще десь в 7-річному віці Євген потрапив до дитячої театральної студії "Аеліта". Вже тоді це йому подобалось. Потім на громадських засадах допомагав у театрі Бориса Озерова, "Гаудеамус". А вже в шкільному віці написав сценарій до 60-річчя Василя Стуса. Його рукописи з тих часів збереглися й донині.
Євген Лавренчук є ректором "Першої української школи театру і кіно" в Одесі, з 2018 до 2021 року працював головним режисером в Одеській опері. Мав контракт, підписаний в Ізраїлі, над яким міг працювати дистанційно. Планував постановку про Соломію Крушельницьку.
Звинувачення саме таких людей – представників галузі мистецтва – може бути ще одним елементом гібридної війни Росії проти України.
"Він із Росії поїхав ще 8 років тому і більше там не з'являвся, не мав із цією країною ніяких контактів. Але гібридна війна – вона передбачає, власне, вплив і на мізки людей. І от саме те, що в Європі його затримали, ніби означає: "Бачите, які українці?! Навіть найкращі представники культурної еліти – і ті є кримінальними злочинцями".
Читайте також: "Спокійно зможу спати лише тоді, коли привеземо Лавренчука до Львова", – адвокат митця
Ірина Лавренчук зізнається – мала гадку поїхати до Італії зробила б це, якби була потреба. Та зараз, каже, вона більше потрібна тут.
"Мені здається, що я більше зможу допомогти у Львові. Ми збираємо матеріали, які необхідні для адвоката. Волонтери і активісти допомагають. До речі, його нинішні учні написали відгуки про нього і побажання, однокласники зі школи вчора опублікували коротенькі дописи".
Минулого тижня Євгена Лавренчука перевели із в'язниці на домашній арешт. Мати режисера вважає це великим проривом. Але водночас розуміє – то лише перший крок до повноцінної свободи.
"Спершу Євген був в умовах більш-менш, бо це була зона в карантині по ковіду. Але з часом його перевели в інше місце. Зараз вже дізнались, що потім у в'язниці було доволі несолодко. Але він дуже нас шкодує, переживає, знає, що ми вже всі очі виплакали, тому, мабуть, не все розповідає.
Домашній арешт – позитив, на душі стало спокійніше. Але основне – то його захистити від екстрадиції", – каже пані Ірина.
Нагадаємо, громади Ужгорода та Галларате, Ломбардія, Італія запустили флешмоб на підтримку Євгена Лавренчука. У своєму зверненні на сторінці у соцмережі Free Eugene Lavrenchuk!активісти написали:
"Підтримуємо українського режисера, Євгена Лавренчука, заарештованого в Італії за запитом російського режиму. Росія шукає черговий важіль проти України, тому важливо не допустити екстрадиції нашого співвітчизника, адже ми чудово знаємо чим це закінчиться для нього! Підтримайте й ви Євгена Лавренчука!".
Стежте за найважливішими новинами Львова, регіону, України та світу разом з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на нашу facebook-сторінку.