РФ підпалює Донбас: чим шантажує Путін, та що за гра навколо вступу до НАТО. Спецтема

Про те, чим може закінчитися чергове підняття ставок в разі, якщо інші способи тиску на Україну проваляться, та до чого тут вступ в НАТО – в спеціальному сюжеті журналістки Ольги Лень для програми "Вечір з Миколою Княжицьким", передає "Еспресо.Захід".

На цьому тижні РФ влаштувала нове загострення навколо окупованих районів Луганської та Донецької областей. Спершу Держдума ухвалила звернення до президента з проханням підписати указ про визнання Росією окупованих республік в якості "самостійних держав". Голосування спеціально перенесли на один день, щоб воно відбулося в день візиту в Москву канцлера Німеччини Олафа Шольца. Такий собі ляпас німцям. Путін не підписав це одразу, а взяв паузу, щоб шантажувати Україну.

"Я знаю, що було представлено два проєкти. Один представила "Єдина Росія", що має більшість. А другий проєкт, більш жорсткий – це пряме звернення до президента про визнання цих республік. Голосування було відкритим, як мені сказали, вільним... Я буду виходити з того, що ми повинні зробити все для розв'язання проблем Донбасу... Перш за все виходячи з не до кінця реалізованих можливостей з виконання Мінських угод. І ми дуже розраховуємо на те, що наші партнери й за океаном, і в Європі, перш за все Німеччина і Франція, здійснять вплив на сьогоднішню київську владу", – зазначив Володимир Путін
.
Форма агресії без зброї й посягання на суверенітет Україні – так описують європейські й американські політики рішення про визнання ОРДЛО. Тому Путін тримає паузу – він намагається досягнути власних цілей і не наразитися на нові санкції. І одним рішенням Держдуми Кремль не обмежився.

На 17 лютого РФ скликала засідання Ради Безпеки ООН щодо ситуації в Україні. І спеціально в день засідання російські війська на Донбасі відкрили вогонь з артилерії, танків та мінометів по всій лінії зіткнення. Цілили спеціально в дитячі садки, школи та житло. Дивом не загинули діти. Російські пропагандисти відразу почали брехати, ніби то українська армія обстрілює. Фото з дитсадка Станиці Луганської, з нашого боку лінії розмежування, російські медіа намагалися видати за дитсадок на окупованій території. Напевно, готувався великий фейк для виправдання російської агресії. І, схоже, американці це передбачали. Держсекретар Ентоні Блінкен терміново прибув на засідання Радбезу ООН і заявив.

"Росія планує штучно створити привід для нападу. Це може бути акт насильства, скоєний Росією на території України. Або це може бути якесь звинувачення проти українського уряду. Ми точно не знаємо форму цієї провокації. Це може бути штучно зорганізований теракт, або відкриття братських могил. Може бути напад на цивільне населення, або фейковий, чи навіть справжній напад із застосуванням хімічної зброї. Росія може описати цей захід як етнічну чистку або геноцид... Протягом останніх днів у російських медіа вже почали поширювати ці звинувачення, для того, щоб закласти підвалини для виправдання потенційної війни", – зауважив Ентоні Блінкен, держсекретар США.
Кремль ще більше підняв ставки. Якщо Путін визнає ОРДЛО, то це може призвести до ескалації – Росія може піти в наступ і спробувати захопити всю територію двох областей. Путін також ризикує. Подібний трюк, коли РФ визнали незалежність Абхазії та Осетії, у 2008 році, після війни в Грузії, для Росії минув безкарно. Проте в новій ситуації, скоріш за все, покарання буде. Тому ризикуючи,  Кремль намагається досягнути обох своїх цілей. Упхнути нам автономну ОРДЛО та залишити Україну без захисту НАТО. Щодо питання статусу ОРДЛО - маємо два варіанти розвитку ситуації. Зеленський може спробувати піти на поступки Кремлю. Канцлер Німеччини у вівторок розказав, що Зеленський щось таке йому пообіцяв.

"Тому добре, що президент Зеленський вчора твердо пообіцяв, що тристоронні контактній групі, яка була створена в рамках мінського процесу…, невдовзі будуть представлені всі три заплановані законодавчі тексти: щодо статусу Східної України, щодо змін до Конституції й підготовки виборів", – зазначив Олаф Шольц, канцлер ФРН. Це ризикований для української влади шлях. Вже сама поява таких проєктів викличе невдоволення. До того ж Росія буде наполягати, щоб Україна обговорювала ці законопроєкти саме з окупаційними адміністраціями. Зараз РФ фактично заблокувала роботу в ТКГ. Вона взагалі відмовляється обговорювати будь-які питання. Всі російські проєкти подаються від окупаційних адміністрацій. Україна їх не розглядає, щоб не надавати легітимності незаконним "ЛДНР". Таким чином, наприклад, сама РФ заблокувала імплементацію формули Штайнмаєра в українське законодавство, бо просто не розглядає цей документ. Напевно, у Зеленського вважають, що і три нові проєкти тихо сконають в ТКГ у суперечках, хто має надавати до них поправки. Проте все одно це ризиковано. Росія може через Норманський формат дійсно почати проєкти обговорювати й тоді тактика зволікання зазнає краху. Якщо навіть ні, то пояснити суспільству таку хитру гру буде складно. Законопроєкти й переговори стосовно них призведуть до протестів в Україні. Чи ухвалять щось чи ні, але просування цим шляхом викликає дестабілізацію і, в будь-якому разі, на руку Кремлю. Тому другий шлях – це висунути зустрічні вимоги. Наполягати, що паспортизація і рішення Держдуми щодо визнання ОРДЛО є достатньою причиною для перегляду Мінських угод.

Зрештою, автономія ОРДЛО – то лише фрагмент загальної домовленості, якої хоче досягти Кремль. Ось як про це говорить керівник Мюнхенської конференції з безпеки й один з радників колишньої канцлерки Меркель Вольфганг Ішингер.

"Я б дуже здивувався, якби за обставин що склалися, російська сторона вирішила прийняти угоду щодо Донбасу відокремлено лише з Францією та Німеччиною. Я вважаю, що така домовленість буде досягнута, незалежно від її форми, як складова більшого пакета угод, яку Путін захоче укласти з американською стороною", – наголосив Вольфганг Ішингер.

У цій більшій угоді саме просування України до НАТО символізує для Кремля розмежування сфер впливу в Європі. Багато західних політиків мають ілюзію, ніби можна домовитися з Путіним, якщо переконати його, що Україна ще десятки років буде тупцяти на порозі НАТО. Проте так і не зможе зайти у двері. Німецький канцлер Олаф Шольц приїхав з цією пропозицію в Москву і  трохи не прямим текстом сказав Путін: "Заспокойся. Ти не доживеш до вступу України в НАТО". Проте Путін розвіяв ілюзії німця.

"От ви сказали чудову фразу: "Кажуть, що найближчими роками Україна не буде в НАТО". Що означає кажуть?... Нам уже 30 років кажуть, що розширення НАТО не буде взагалі на жодний день у бік російських кордонів, а сьогодні ми бачимо інфраструктуру НАТО прямо біля нашого будинку. Кажуть, як ви сказали, це не буде завтра. А коли? Післязавтра? А що це для нас змінює в історичній перспективі? Повністю нічого. Тут же кажуть, що її завтра не приймуть, а приймуть тоді, коли її підготують до цього. Але для нас це може бути вже пізно. Тому ми хочемо розв'язати це питання зараз, прямо зараз, найближчим часом", – сказав Володимир Путін.

Треба визнати, що серед українських політиків майже немає таких, хто вважає, ніби тримаючи України за крок від вступу можна заспокоїти Москву. Зате є такі, що переконують, ніби агресію РФ можна зупинити позовом до міжнародного суду чи отримати якісь нові, залізобетонні гарантії безпеки. Наприклад, лідерка "Батьківщини" Юлія Тимошенко закликала рятуватися консультаціями в рамках Будапештського меморандуму.

"Ми як Верховна Рада маємо зробити особливе парламентське звернення до всіх країн-гарантів Будапештського меморандуму. Це США, Великобританія, РФ, Франція і Китай. Де чітко визначений алгоритм, по-перше, жорсткі гарантії Україні в тому випадку, якщо є агресія. А, по-друге, алгоритм дій, як через Раду Безпеки ООН це вирішувати. Ми вимагаємо негайно прийняття такого звернення,  а також ухвалити подібне звернення до нашої влади з вимогою  активізувати цей міжнародний документ", – зазначила Юлія Тимошенко, лідерка партії "Батьківщина".

Це звучить дуже наївно, як для такого досвідченого політика – просити гарантій безпеки в агресора. Росія в 14-му році, на початку війни, відмовлялася від консультацій в рамках Будапештського меморандуму. І буквально на днях знову відмовилася. Міністерство закордонних справ Російської Федерації опублікувало свою реакцію на відповідь США за так званими "гарантіями безпеки", де, зокрема, написано:
"Згадка в даному контексті російських зобов'язань щодо Будапештського меморандуму 1994 року до внутрішньо українського конфлікту не має стосунку і не поширюється на обставини, які стали наслідком дії внутрішніх чинників. Втрата українською державою територіальної цілісності – результат процесів, що відбулися всередині неї".

Спеціально для Тимошенко й інших мрійників про будапештські гарантії, повторю - РФ не вважає, що Будапештський меморандум поширюється на окупацію Криму та війну на Донбасі. Тому в консультаціях РФ участь брати не буде. З ким і про що тоді консультуватися? Інша ідея, яка цього тижня прозвучала від Володимира Зеленського - отримати якісь гарантії безпеки від країн НАТО.

"НАТО – єдиний, по суті, сьогодні з чинних безпекових союзів, до якого Україна могла б приєднатися. Для нас там є позиція відчинених дверей. Але на цьому шляху велика відстань – роки та місяці, особливо якщо буде ескалація. Проходячи цей шлях, ми маємо отримати систему гарантій. І хоча б теоретично вона не повинна поступатись системі, яку пропонують країнам НАТО", – зазначив Володимир Зеленський, президент України.

Як я зрозуміла з його інтерв'ю, Зеленський вважає, що потужні країни, включно з РФ мають сісти й підписати якусь нову угоду по Україні, що включала б наступні гарантії. Фінансове забезпечення української армії, забезпечення зброєю, навчанням та реабілітацією воїнів. Забезпечення енергетичної безпеки України. Щоб Росія фінансувала потужну армію в Україні – то це можливо лише за умови вступу в ОДКБ. Щоб РФ фінансувала озброєння позаблокової сильної України – це утопічна ідея. Та і НАТО не має сенсу в такому разі озброювати країну, яка будь-якої миті може попасти під контроль РФ. Ми це все вже проходили у 2014 році – тоді Росія напала на Україну, яка мала позаблоковий статус сповідувала багатовекторність. Цю ідею гарантій безпеки, здається, зараз просувають як такий симулякр, що має собою замінити вступ в НАТО. Десь з місяць назад депутат "Слуги народу" Георгій Мазурашу припустив, що Володимир Зеленський намагається створити підґрунтя для відмови від НАТО.

"Не секрет, що Володимир Зеленський, коли був кандидатом в президенти, не йшов на цю посаду з прапором, що ми йдемо до вступу в НАТО. Це всі знають... Він мусить як президент і гарант Конституції, яка чинна, говорити про НАТО. Тепер, коли в суспільстві збільшився відсоток (без Криму і частини Донбасу) за соцопитуванням тих наших громадян, які ніби підтримують вступ до НАТО, президент, на моє відчуття, загострив це питання, тобто почав говорити ледь не ультимативно: "Ну що, берете нас в НАТО, чи не берете, для того, щоб показати суспільству, що насправді НАТО нас не чекає. Щоб утворювати підґрунтя для зворотних змін", – наголосив Георгій Мазурашу, “Слуга народу".

Дійсно, Зеленський раніше говорив, що не піде, куди не кличуть і різне подібне. Проте зараз він вже каже інше.

"НАТО це альянс, це безпекові гарантії. А як Україна може обирати шлях в іншу сторону? В яку? Скажіть, де ще є гарантії безпекові – ми будемо дивитись. Для нас це гарантія не втратити нашу незалежність", – сказав Володимир Зеленський.

Однак вже прозвучала заява посла у Великобританії Вадима Пристайка щодо перегляду Конституції про інтеграцію до НАТО. І ще Ігор Палиця – партнер Ігоря Коломойського, який очолює фракцію "За майбутнє", що зараз є в союзі з "Слугою народу", не приховує намірів.
"Якщо нас не беруть в НАТО, і ми розуміємо що нас не беруть в ближчі 10 років, і нам дають якийсь рівень гарантій, що під час цих десяти років, чи в подальшому житті, якщо нічого не зміниться, нам гарантують нашу безпеку, безумовно, ми маємо думати про те, щоб війни не було… Якщо відмова від НАТО – це вихід. Я не знаю. Чи має право приймати Президент чи міністр МЗС один таке рішення. Не має права. Це виносити треба в першу чергу в парламент цю історію. Робити в парламенті майданчик для обговорення. І якщо треба – виносити на всеукраїнський референдум", – сказав Ігор Палиця.

Проте Давид Арахамія, голова фракції "Слуга народу" зазначив: "Та ніхто не збирається взагалі проводити ніякі референдуми". І краще не збиратися, тому що, згідно з останніми опитуваннями, 62% українців підтримують вступ України до НАТО, і ця підтримка зросла, у порівнянні з минулим роком. Інший результат можна отримати тільки якщо сама влада почне запеклу кампанію проти вступу в НАТО. То ж якщо влада озвучить пропозицію референдуму, то значить вони домовилися з Кремлем разом діяти проти Заходу і збираються агресивно просувати в суспільну думку антизахідні наративи.

Чому таке важливе для Москви питання просування України до НАТО? Чому Путін хоче безумовно його припинити? Тому що не в розміщенні ракет і не в гарантіях безпеки РФ справа. Вже сам шлях до НАТО міняє Україну. На цьому шляху Україна змінюється не тільки українське військо, але змінюється суспільство. І це таке суспільство, яким неможливо тридцять років правити з бункера. Таке суспільство ставить хрест на мріях про відновлення СРСР. До того ж Москва раптом виявила, що навіть не в НАТО, а лише на шляху до нього жертва агресії раптом може отримати допомогу зброєю і ресурсами НАТО. А Москві треба, щоб жертва була роззброєна. Інакше замість маленької переможної війни можна отримати велику ганьбу. На жаль, українські політики-популісти не розуміють важливості стратегічних речей. Звідси й мрії про якісь гарантії поза оборонними блоками й про полюбовні міжсобойчики з Путіним. Але для нас також вихід з цієї ситуації: отримати все в пакеті – і Донбас без особливого статусу, і членство в НАТО. І це можливо, якщо не шукати простих рішень.