Про свою просвітницьку діяльність, допомогу дітям Донеччини й Луганщини та досвід країн, що пережили війну, в яких побував, блогер розповів для "Еспресо.Захід".
Орест Зуб пригадує, як колись дав обіцянку у важкий час точно допомагати Україні в спротиві, бо в 2014 році Революцію гідності та початок війни на Донбасі пропустив.
"Ті події застали мене в Мексиці і я спостерігав за ними онлайн. Це дуже гнітюче. Тому цього разу знав, що буду в Україні і задію всі свої ресурси. Якраз перед російським вторгненням я був у Карабаху. Повернувся до України спеціально з Баку 19 лютого, окрім мене, на рейс до України ніхто не сів", - розповідає він.
Орест Зуб пригадує, як у перші тижні війни вирішили з командою застосувати всю свою компетенцію, аби працювати в інформаційному просторі з англомовним середовищем.
"Волонтерство не є моїм основним пріоритетом, я – мандрівник, блогер. Тому зараз хочу показати максимальній кількості людей, які події відбуваються у моїй країні. Я розумів, що війна почнеться, питання було лише в тому – коли. За тиждень до вторгнення Росії був у Карабаху, бачив руйнації і речі, до яких призводить війна. Ясна річ, бути в Карабаху і бачити наслідки війни там, а бути в Україні і бачити це на своїй батьківщині – зовсім різні почуття. Ще раніше я бував у Палестині, Косово, Кашмірі (північна Індія, конфліктна зона з Пакистаном). У Західній Африці був, власне, під час бойових дій – у Малі", – розповідає Орест.
Блогер каже, що в повоєнних країнах завжди звертав увагу на чисельну присутність міжнародних організацій. Вражали і мільйони біженців, і знищена економіка. А таких місць, де б війна закінчилась миттєво і без наслідків, практично не існує.
"Ті, хто в правильний момент перелаштував підприємство під військові потреби, – збагатився, і це також нормально. Не зникає категорія людей, які наживаються на війнах. Але що хочу зауважити – присутність міжнародних організацій дуже сприяє розвитку у повоєнних країнах. Вони штучно підтримують місцеву економіку, оскільки сама вона не здатна функціонувати" – додає Орест Зуб.
Він наводить приклад Косово, де зауважив дуже великий стрибок у плані інфраструктури. Якщо все було знищене, то міжнародні організації сприяли відбудові доріг. Адже розуміли, що так легше буде ввозити гуманітарні товари, інтегрувати економіку з Європейським Союзом. Це позитивний побічний ефект. Сподівається, що й в Україні мали б теж швидко інтегруватися у європейську економіку.
"Дуже цікавий ще приклад у Руанді. Геноцид 1994 року дещо перегукується з Україною в плані інституцій. Коли туди увійшли міжнародні організації і миротворці, щоб зупинити це кровопролиття, почали під власною супервізією будувати державні інституції фактично з нуля. Зараз, 20 років по тому, Руанда є однією з найбільш розвинутих країн африканського континенту. Там дуже гарні і впорядковані вулиці, авто залишають на парковках, не користуються поліетиленовим пакетами, а лише паперовими. Тобто країна виділяється на фоні інших держав", – розповідає Орест Зуб.
На його думку, такий досвід варто буде почерпнути й Україні – всю відбудову здійснювати разом з міжнародною спільнотою.
"Коли зараз говорять про розбудову, про "план Маршалла" для України, то, на моє переконання, не треба давати ресурси і гроші чиновникам, а слід робити все в присутності міжнародного представника. Нехай він відповідає за ресурси і за те, куди повинні йти кошти – чи це відбудова заводу, чи реставрація площі. Це нам дасть шанс з нуля правильно побудувати інституції".
Якщо працювати такими методами, вважає Зуб, то не треба буде придумувати щось нове – в Європі "всі велосипеди вже вигадали".
"В нас усе настільки прогнило в цих системах, що досягло етапу, коли не можна взяти і покращити. Краще будувати з нуля. Те, що ми бачимо зараз, дасть можливість правильно побудувати вертикаль державності і нарешті ми зможемо приєднатись в нормальне західне суспільство", – додає він.
Матеріали команди Зуба для багатьох людей за кордоном є подекуди єдиним джерелом інформації. Блогер каже, що відчуває потужну підтримку України в світі. Але з часом інформаційний ажіотаж довкола подій в Україні може стихнути, а це мотивує Ореста до подальшої роботи, щоб розповідати світові про наші проблеми.
"Бачимо, що ресурси у волонтерів вичерпуються і їм доводиться по другому, а то й третьому колу звернутися по допомогу. Я пішов іншим шляхом і роблю акцент на будуванні міцного фундаменту – залученні каналів, які дають мені постійний доступ до все нової й нової аудиторії. Бо розумію, що це дає більші можливості для отримання допомоги, про нас дізнаються потенційні донори, які допомагають у волонтерстві. Моя спеціалізація – це медіа, за рахунок цього можу достукатися до тисяч людей і розповісти історії тих, хто такого голосу не має", – пояснює він.
Завдяки такій просвітницькій роботі Орестові вдалося залучити іноземну компанію, яка захотіла допомогти українським дітям з сиротинців.
"На одній з іноземних платформ Nomadbas спілкувався з кількома організаціями, які хотіли допомогти постраждалим українським дітям. Зупинився для допомоги сиротинцям зі Львівщини. Усього за день зібрали понад 5000 доларів. Ці кошти підуть на підтримку дитячого будинку у місті Великий Любінь біля Львова, який приймає дітей-переселенців зі Сходу України. Зараз там понад 60 діток, 40 з яких привезли з Донбасу. Спочатку ми купимо фургон для їх перевезення. Тоді треба встановити хоча б базовий дитячий майданчик. І врешті-решт будемо сприяти покращенню умов у дитячому будинку", – підсумував Орест Зуб.
Стежте за найважливішими новинами Львова, регіону, України та світу разом з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на нашу facebook-сторінку та телеграм-канал.