Пройшов реабілітацію після поранення під Попасною і відразу повернувся до своєї роти – історія бійця 24-ї бригади на псевдо Крим

Про це повідомила 24 ОМБр імені короля Данила, передає "Еспресо.Захід".

Своїм позивним Віталій завдячує своїй малій Батьківщині, де народився й виріс, та куди мріє повернутись після нашої перемоги. За плечима бійця третя хвиля мобілізації – у 2014-2015 роках, кілька років цивільного життя, а з 2019 року повернення до війська вже на контрактну службу до лав 24 ОМБр імені короля Данила.

Під час повномасштабного вторгнення росіян підрозділ Віталія першим зіткнувся з наступом окупантів на КПВВ "Золоте". "На той момент я командував СПшкою (спостережним постом). Було дивно. Ми бачили… я не знаю, що ми бачили. Ми бачили якийсь жах. Ці придурки, як за часів радянщини, просто йшли на кулемети. Ми відкрили вогонь. Вони не очікували такого. В них почалась паніка і вони відступили. Після провалу на КПВВ міст був знищений, наступати їм вже тут не було сенсу і вони переключилися на Попасну. Там вони ходили ротами. Рота піднялася, пішла, їх поклали; знову рота піднялася, пішла, їх поклали – отак і відбувалося", – згадує Віталій.

Через якийсь час "Крим" також потрапив у Попасну, де отримав поранення. "Мій ротний загинув напередодні. Після цього мене поставили на одну з ділянок відповідальним. І під час прориву противника, коли я керував своїм підрозділом, мене накрило АГСом. Невеличке поранення, але глибоке", – розповідає військовий.

Після двох місяців лікування та реабілітації Віталій одразу повернувся до своєї роти, у складі якої виконував бойові завдання на Херсонщині.

"Бути військовим – це постійно навчатися. В армії немає такого, що ти не будеш чомусь вчитися: постійно ростеш, постійно вчишся. Перестаєш вчитися і рости – ти вже не військовий. Так… баласт", – вважає "Крим".

На питання, який момент за час бойових дій йому найбільше запам’ятався, Віталій запевняє, що кожен момент на війні героїчний. "Бо треба переступати через себе. Через свій страх. Якщо взяти, наприклад, наступ – ти, по суті, їдеш в невідомість. Це так званий "туман війни". Коли ти боєць, такий як стрілець – ти не знаєш, що відбувається навколо тебе. Тому навіть просто йти в атаку, то це вже героїчний вчинок. Це вже Герої, ті хто пішов", – наголошує військовий.

Стежте за найважливішими новинами Львова, регіону, України та світу разом з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на нашу facebook-сторінку та телеграм-канал.