Презентація з інтригою: у Львові згадали про "львівський" час від 1944 до 1981 року

16 вересня у Львівському палаці мистецтв відбулося дуже жваве представлення дослідження львівської журналістки Тетяни Вергелес "Поважаймо себе. Микола Максимович: ректор двох львівських університетів у спогадах сучасників", яке щойно побачило світ у видавництві "Львівської політехніки". Яскрава, контроверсійна постать колишнього керівника двох найпотужніших вищих навчальних закладів Західної України – це та "інтрига", яка спонукала авторку на уважне вивчення теми і "творчо-детективний" підхід до написання, здавалося б, "банальної", традиційної книги спогадів. Книгу створено за підтримки сина ректора Володимира Максимовича, інформує "Еспресо.Захід". 

Як пояснила Тетяна Вергелес, Микола Максимович – дуже відомий у часи СРСР український вчений у галузі електротехніки, один з організаторів післявоєнної освіти на Львівщині, освітянські розробки якого запроваджували на теренах усього Радянського Союзу. Однак у дослідженні мова не лише і не стільки про Максимовича. Воно – як зріз "львівського" часу від 1944 по 1981 рік – тут і про вчених, освіту та науку тих літ, і про політику й атмосферу в державі, про тодішні життя і побут, і про те, що не все завжди є таким, яким здається.

"Інтрига" книги – Музей Івана Франка, коли його очолювала Марія Кіх – дружина Миколи Максимовича, – каже Тетяна Вергелес. –  Відтак у книзі є спроба зняти пропагандистську сухозлотицю з цієї жінки, чиє ім’я добре знали в Радянському Союзі… Та у фокусі – львівські політехніки, а також студенти та викладачі Франкового університету".

Видання здійснено в межах проекту з історії "Львівської політехніки". Книга про Миколу Максимовича – четверта із серії спогадів про ректорів-політехніків радянського періоду й початків Незалежності: раніше побачили світ життєписи Юрія Рудавського, Михайла Гаврилюка, Григорія Денисенка.

Стежте за найважливішими новинами Львова, регіону, України та світу разом з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на нашу facebook-сторінку