Порятунок костелу Всіх Святих у Годовиці на Львівщині - підводний човен, з якого не зійдеш, - Івона Лобан

Відома дизайнерка та громадська активістка Івона Лобан про те, чому уже шостий рік поспіль втілює все нові й нові ініціативи, щоб врятувати храм, пластичну оздобу якого виконав знаменитий Пінзель

Про це інформує Еспресо.Захід.

Концерт струнного ансамблю "Sempre primo", що відбудеться 12 березня у Національному музеї у Львові ім. А. Шептицького, стане ще одним заходом у межах  заекспонованого тут виставкового проєкту "Натхненні Пінзелем у Годовиці". Кілька днів до цього тут відбулася  захоплива лекція мистецтвознавця Івана Дудича "Іоан Георг Пінзель: міф та реальність". А 20 березня актори Лідія Данильчук та Володимир Губанов зіграють виставу "Я йду, Христе!" ( пластика якої має перегуки з Пінзелевими скульптурами). 

Іншими словами, всі ці заходи, як і виставка "Натхненні Пінзелем у Годовиці" є новими складовими довготривалого проєкту Артстудії Івони Лобан "Під Зорею Пінзеля". Ініціативи, яка народилася у лютому 2017 року і налічує сьогодні  кілька десятків резонансних акцій. Початково ставивши собі за мету привернути увагу суспільства до унікальної пам’ятки архітектури – храму Всіх Святих (ХVIII ст.) у селі Годовиця на Львівщині, пластичну оздобу якого виконав майстер барокової скульптури Йоган Георгій Пінзель та який потребує консервації та реставрації, ініціаторка та організаторка проєкту Івона Лобан нині працює ще й на те, щоб вплинути на законотворення.  А отже - вже законодавчо - захистити не тільки цю пам’ятку, а й - автоматично - чимало інших. Адже тільки на Львівщині зруйнованих пам’яток національного значення понад 200. 

"Проєкт ми робимо незалежно від всіх зовнішніх та внутрішніх обставин: втоми, пандемії, війни, - розповідає  мені Івона Лобан. - Чому так? Чому не "виключилися" з цієї теми, попри все? Бо в нашій Україні донині немає алгоритмів збереження культурної спадщини, як має їх, приміром, Польща, Італія, Чехія чи інша європейська держава. Я щиро вірю: якщо такий алгоритм дій буде знайдено хоча б для однієї пам'ятки, то й усі інші можна буде врятувати. У чому складність? У тому, що мова про пам'ятки національного значення, в долю яких - попри те, що вони перебувають в аварійному стані -  ніхто, окрім держави, не має права втручатися. І тут виходить замкнуте коло, бо грошей на порятунок цих пам'яток у держави нема.

Оскільки ініціатива порятунку костелу Всіх Святих у Годовиці об'єднала дуже багато  творчих людей - художників, музикантів, журналістів, людей різних професій, які постійно привертають увагу до цієї теми, є надія, що храм в Годовиці буде серед пам'яток, які першими отримають шанс на своє відновлення. Принаймні, я в це щиро вірю. Адже за Пінзеля б’ються 5 країн – Австрія, Німеччина, Польща, Чехія й Україна. Та саме нам цей скульптор уможливив колосальний крок у культурній дипломатії. Завдяки його геніальному таланту, а також завдяки зусиллям унікальної людини, збирача, тодішнього директора Львівської національної галереї мистецтв Бориса  Возницького в Луврі в 2012 році відкрилася величезна виставка Пінзелевих скульптур, що презентувала Україну в світі. До того ні одна країна Східної Європи виставки в Луврі не мала. Десять років минуло, а  пам’ятка, в якій містився найвідоміший вівтар, і досі перебуває у такому страшному стані

Звичайно, якби мені тоді - в 2017 році - сказали: " Івоночко, а чи знаєш ти, що через 5 років та й більше твої зусилля не завершаться так, як ти собі уявляєш? Що тобі доведеться покласти на врятування цього храму на тільки свої ідеї, а й роки життя?" То я справді не знаю, чи б за це взялася. Бо ця ініціатива реально забирає дуже багато сил. Настільки, що часто-густо про будь-які - навіть короткі - відпустки з родиною чи друзями, та й навіть звичайні вихідні можна не мріяти. І коли вже здається, що не витримаєш - раптом відкривається нове дихання. Зізнаюся: що таке дихання в мені відкривалося вже разів зі сто. Ті ідеї, які народжуються, захоплюють настільки, що мені відразу хочеться їх втілити. А коли починаєш тим горіти і вже оголосив, що хочеш те і те зробити, то давати задній хід не можна. Це наче підводний човен, з якого, де тобі захочеться, вийти не можеш, а тільки там, де є його кінцева зупинка.  

Цікаво те, що митці, яких запрошую у цей проєкт, теж запалюються, і то настільки, що продовжують працювати над темою уже автономно. Здавалося, можуть зробити для проєкту 1-2 роботи та й досить. (До речі, унікальна колекція "Натхненні Пінзелем в Годовиці" за участі знакових українських митців може стати основою для відкриття у цьому селі на Львівщині галереї сучасного мистецтва, що вабитиме туристів ще до того, як костел врятують).  А ні. Ганна Криволап, ВІктор Проданчук, Наталя Євдокименко, Наталя Павлюк, інші уже цілі тематичні цикли чи серії створили… Тобто Пінзель нас всіх тримає, освітлює нам дорогу… Отож міцніє переконання, що дійдемо туди, куди хочемо, попри все".